У дисертації наведено дані і нове вирішення наукового завдання сучасного акушерства – зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень у жінок із товстокишковим стазом на підставі вивчення клініко-функціональних, імунологічних та мікробіологічних особливостей і розробки та впровадження методики оптимізації ведення вагітності. 1. Частота запорів у вагітних складає 26,4%, причому функціональні запори складають 46,9%, а гестаційні – 53,1%. Поглиблення функціо-нальних запорів відмічається у терміні 8-12 тижнів, в той час як явний прояв гестаційних запорів в 61,8% випадків відмічається в період з 17 по 20 тиждень гестації. 2. Перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду на тлі товстокишкового стазу часто ускладнюється загрозою переривання вагітності (52,3%), інтраамніальним інфікуванням (32,5%), передчасним розривом плодових оболонок (37,8%) та післяпологовим ендометритом (17,8%). 3. Стан новонароджених у жінок із запором характеризується високою частотою затримки внутрішньоутробного розвитку (26,9%), дистреса-плода (23,4%) й інтраамніального інфікування (17,8%) з відповідними ехографічними та доплерометричними змінами.. 4. Фізіологічний процес гестації супроводжується природною реакцією імунної системи у вигляді позитивної взаємокомпенсуючої активації або пригнічення 57,7% параметрів імунної системи. Хронічні запори обох типів односпрямовано нівелюють фізіологічні коливання клітинної й гуморальної ланок імунітету (26,9%). Відхилення імунологічних параметрів відносно верхньої або нижньої межі норми при функціональних запорах в 2-3 рази більш тяжкі порівняно з гестаційними. 5. Базисною терапією хронічних запорів у вагітних є функціональне харчування в поєднанні з послаблюючим препаратом лактулоза. У разі відсутності запору, виникаючі відхилення в біоценозі товстої кишки та цервікального каналу, а також підвищена проникність кишкового бар’єру на тлі дисфункції імунної системи є серйозним фактором ризику невиношування вагітності та гнійно-септичних ускладнень в післяпологовому періоді. 6. Застосування розроблених лікувально-профілактичних заходів сприяє поліпшенню стану вагітних, зменшенню частоти запорів, нормалізації біоценозу статевих шляхів та кишечника, імунного статусу та зниженню частоти плацентарної недостатності на 16,8%; затримки внутрішньоутробного розвитку плода на 15,3%; дистреса-плода на 14,7%; інтраамніального інфікування на 12,7% та постнатальної інфекції новонароджених на 12,3% відповідно. |