| Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладене в його основу гіпотезу, що оптимізація управління державними установами шляхом запровадження процесної моделі управління надасть змогу збільшити ймовірність підвищення рівня задоволення споживачів наданими послугами, а також сприятиме ефективності діяльності та конкурентоспроможності державних установ. Це пов’язано з тим, що в умовах глибоких соціальних, політичних трансформацій українського суспільства, коли формується принципово нова політична система, нові ринкові відносини, змінюються та утверджуються практично інші духовні цінності громадян, вкрай необхідним виявляється процес перебудови й управління державними установами. Зокрема, постає питання пошуку засобів і можливостей для суттєвої оптимізації діяльності державних установ. Без такої перебудови неможливо сповна і найбільш результативно реалізувати державну політику, об’єднати зусилля усіх суб’єктів державотворення на шляху прогресивного поступу та вдосконалення суспільних відносин. Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати низку висновків, що мають теоретичне й практичне значення. Державна установа це вид організації виробничо-обслуговуючого характеру, створеної для практичної реалізації державної політики з адміністративно-політичних чи соціально-культурних завдань, з метою створення соціальних цінностей в тій чи іншій галузі, з наявним певним штатом службовців та адміністрації . Структура управління державною установою – це сукупність взаємопов’язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відносинах, що забезпечує їх функціонування та розвиток як єдиного цілого і відображає: мету і завдання організації, функціональний розподіл праці і обсяг повноважень, що обмежуються не тільки зовнішніми, а й внутрішніми факторами, соціально-культурним середовищем. Відповідно, організаційна структура державної установи стає більш міцною і життєздатною лише за умови встановлення чіткої ієрархічної взаємодії між рівнями. Особливості функціонування державних установ в організаційному вимірі обумовлені: директивним, державним регулюванням, яке здійснюється не лише на рівні законів, але і шляхом видання наказів, розпоряджень; порядком створення (утворюються державою і належать тільки їй, однак засновники не мають права втручатися в оперативну, поточну, творчу роботу), що впливає на поширення масштабу діяльності; специфічністю діяльності, яка обумовлена виконанням зовнішніх та внутрішніх функцій держави. Всі питання від створення, здійснення діяльності та її припинення пов’язані із державою та її інституціями (виконавчою владою, місцевим самоврядуванням), причому вона не спрямована на виконання функцій управління; єдиноначальністю, можливістю створення допоміжно-колегіальних організацій з дорадчими правами, консультативними функціями; галузевим спрямуванням щодо відповідних органів виконавчої влади за ознаками виробничої єдності, незалежно від їх розташування; перебуванням майна в господарському віданні або оперативному управлінні.
Розв’язання конкретних питань оптимізації управління державними установами потребує акценту на тому, що вони є похідними від стану державного управління в країні загалом, а тому насамперед потрібно вдосконалювати систему управління державними установами як основу практичної реалізації державної політики. Це потребує більш точного визначення та запровадження стандартів надання спектра необхідних і достатніх державних послуг; запровадження моніторингу ефективності та результативності діяльності державних установ щодо реалізації стратегічних планів і надання державних послуг. Підвищення результативності та ефективності виконання державними установами завдань і функцій держави можливе за умови систематичного, постійного аналізу діяльності, який включатиме функціональне обстеження та дослідження щодо:
змісту повноважень, завдань і функцій державної установи, а також технологічних процедур розроблення, затвердження та реалізації діяльності, які матимуть реальний вимір; функціональної та організаційної структур відповідно до цілей її функціонування; врахування системи основних показників надання послуг у певній кількості та якості; запровадження системи моніторингу з приводу задоволення населення рівнем надання послуг конкретною установою. Інтеграція до Європейського Союзу, як один із головних стратегічних пріоритетів державної політики України потребує дотримання загальних, або найбільш характерних вимог, умов і принципів такої інтеграції, серед яких забезпечення прав і свобод громадян шляхом надання державних послуг, їх відповідність стандартам якості є найважливішим у діяльності державних установ. Зокрема, формулювання принципів державного управління з урахуванням принципів загального управління якістю: з’ясування потреб населення, визначення політики і завдань щодо якості, обов’язків та ресурсів, необхідних для виконання завдань, вибір і застосування методів оцінки результативності та ефективності кожного процесу. Одним із механізмів удосконалення управління державними установами є побудова процесної моделі, що базується на синтезі моделей окремих процесів у їх послідовній реалізації. Процесна модель є механізмом поступового впровадження процесу постійного вдосконалення в межах наявних процесів. Якщо стратегічною метою державної установи є безперервне вдосконалення управління, ситуаційна модель структури, підвищення задоволеності населення якістю наданих послуг та ефективне використання ресурсів, тоді процесна модель – механізм оптимізації управління. Оптимізація управління державними установами потребує процесного підходу до модернізації організаційних структур державних установ, розробки принципів організації процесів в управлінській системі та принципів управління якістю з погляду адекватності відповідним стандартам Європейського Союзу. Але це стає можливим лише за умови вивчення та врахування конкретного стану функціонування тієї чи іншої державної установи в динаміці.
|
