71. Токовенко Валерія Володимирівна. Оптимізація взаємодії політичного керівництва та державного управління в умовах модернізації політико-адміністративної системи України: дис... д- ра наук з держ. управління: 25.00.01 / Національна академія держ. управління при Президентові України. - К., 2004.
Анотація до роботи:
Токовенко В.В. Оптимізація взаємодії політичного керівництва та державного управління в умовах модернізації політико-адміністративної системи України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01. - теорія та історія державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2004.
Дисертаційне дослідження є першою в Україні працею, в якій проблема взаємодії політичного керівництва і державного управління обрана предметом спеціального розгорнутого дослідження. Виділені політико-адміністративні відносини як предмет окремого комплексного теоретико-методологічного аналізу, що дало можливість розробити концептуальне обґрунтування засад оптимізації взаємодії політичного керівництва і державного управління як складової і чинника модернізації українського суспільства та його політичної системи. Зроблено системний аналіз проблеми взаємодії політичного керівництва та державного управління в умовах переходу від посттоталітарного до демократичного суспільного устрою. Розроблені науково обґрунтовані підходи та конкретні технології оптимізації політико-адміністративних відносин у структурі державного апарату сучасної України як на центральному, так і на регіональному рівні. Визначені основні напрямки підвищення ефективності взаємодії політичного керівництва та державного управління в процесі реформування інститутів політичної системи України.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та новий підхід до вирішення актуальної наукової і практичної проблеми оптимізації взаємодії політичного керівництва та державного управління в політико-адміністративній системі сучасної України в умовах переходу від тоталітарної до демократичної моделі державотворення, простежується генезис і тенденції розвитку політико-адміністративних відносин, здійснюється розробка науково-практичних підходів, моделей та технологій, що забезпечують використання отриманих наукових результатів як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Отримані дослідницькі результати підтверджують гіпотезу, відповідно до якої проектувалося дослідження, а реалізація мети та завдань, поставлених у роботі, дають можливість сформулювати основні висновки та пропозиції.
Виконане дослідження показало, що науковий інтерес до проблеми аналізу механізмів взаємодії політичного керівництва та державного управління почав формуватися на пострадянському просторі у 90-х роках. Раніше ця проблема спеціально не досліджувалася, хоча окремі її напрямки привертали увагу вчених і управлінців. Вивчення літературно-джерельної бази зарубіжних і перекладних видань, присвячених цій темі, дає цінне підґрунтя для наукових розробок щодо творчого його розвитку відповідно до особливостей української політико-адміністративної модернізації. Водночас вітчизняні науковці поки що виявляють до цієї проблеми недостатню увагу. Це зумовлює необхідність виокремлення такого напрямку досліджень, як аналіз взаємодії політичного керівництва та державного управління.
Встановлення конструктивної взаємодії державного управління та політичного керівництва в сучасній Україні є важливим чинником формування демократичної політичної системи. Оптимальність цієї взаємодії залежить від обраного способу розмежування управлінських функцій між ними, здатності кожної із сторін якісно виконувати виокремлені функції. При цьому потенційна здатність до ефективного політичного керівництва та державного управління може бути знівельована неефективними їх інтеракціями. З іншого боку, ефективна взаємодія політичних та адміністративних структур може до певної міри компенсувати деякий брак неефективності як політичного керівництва, так і державного управління. Тому вдосконалення її взаємодії така ж важлива проблема, як піднесення якісного рівня кожного з них.
Функціональний спектр політичного керівництва повинен включати такі спектри діяльності, як: виокремлення найзагальніших суспільних проблем та оцінка їх пріоритетності; прийняття рішень щодо розв’язання найпріоритетніших суспільних проблем; виділення із наявних суспільних ресурсів (фінансових, матеріальних, технічних тощо) частки, призначеної для реалізації прийнятих рішень; створення постійних або тимчасових структур державного управління для реалізації політичних рішень; передача повноважень та ресурсів відповідним структурам управління; контроль за роботою структур державного управління.
Державне управління у функціональному плані повинно охоплювати: обов’язкове, адекватне та своєчасне виконання політичних рішень; оптимальне використання виділених ресурсів для реалізації політичних рішень; обов’язкове, адекватне та своєчасне інформаційно-аналітичне й ресурсне забезпечення політичного керівництва.
Неефективна взаємодія політичного керівництва і державного управління може бути спричинена: конфліктом інтересів між ними; надмірним корпоративним егоїзмом політичної еліти або (та) бюрократії; порушеннями в інформаційних зв’язках, усних комунікаціях та документообігу між політичними та адміністративними посадами й структурами; деформаціями фінансових потоків у політико-адміністративній системі; слабким знанням та недостатньою увагою політичних керівників до стану адміністративних механізмів для реалізації політичних рішень; недоліками в проектуванні організаційних структур державного управління; прорахунками в державній кадровій політиці; неефективною взаємодією політико-адміністративної системи з інститутами громадянського суспільства, ринковими інституціями та місцевим самоврядуванням.
В історичному плані розмежування політичних та адміністративних функцій виникає разом з виникненням держави і на кожному новому витку розвитку державності, диференціації та взаємодії політичного керівництва й державного управління виникає потреба у пошуку оптимальних механізмів та норм такої взаємодії. На сучасному етапі українському державотворенню доводиться розв’язувати проблему переходу від жорсткої авторитарної організації політико-адміністративних відносин до демократично-гнучкої і динамічної взаємодії політичного керівництва та державного управління. У процесі реалізації цього завдання вже пройдено такі етапи: домінування рад на центральному і регіональному рівнях над розірваною виконавчою владою; розширення повноважень уряду; звуження повноважень уряду і розширення повноважень Президента, ліквідація розірваності виконавчої вертикалі, гальмування регіонального багатовладдя; нова спроба розширення повноважень уряду; консолідація уряду з Адміністрацією Президента і поява виразного домінування інституту Президента в політико-адміністративній системі України. На сьогодні внаслідок започаткування політичної реформи, що включає поступовий перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки намітилась нова хвиля посилення впливу Верховної Ради в політичній системі України.
У контексті українських модернізаційних реформ доцільно розрізняти розмежування політичного та адміністративного рівнів де-юре і де-факто. За ознаку політичності певної посади можна взяти частоту її кадрового заміщення при зміні міністра на центральному рівні й керівника адміністрації на регіональному. Таке розходження спричинює певний рівень дисгармонії в організації політико-адміністративних відносин. Подолати такі дисгармонії можна шляхом доповнення правничих пошуків емпіричними дослідженнями запропонованого вище індексу політичності посад у системі органів державної влади. Варто також доповнити Концепцію адміністративної реформи положенням про включення до кола політичних посад і голів районних адміністрацій та їх перших заступників. Тому важливими подальшими кроками адміністративної реформи доцільно зробити: уточнення лінії розмежування посад на політичні та адміністративні й розвиток нормативно-правової бази для оптимальної диференціації та інтеграції політичних й адміністративних функцій у діяльності державного апарату.
Взаємодія політичного керівництва та державного управління в суб’єктному ракурсі розглядається як багаторівневий феномен, який має такі масштаби як макросоціальний (політична еліта - бюрократія), мікросоціальний (політико-адміністративні команди) і міжособистісний (політик - чиновник). На кожному з цих рівнів взаємодії мають місце, по-перше, спільність і розбіжність інтересів їх суб’єктів; по-друге, спільність і відмінність у ментальності політичних й адміністративних суб’єктів. Розбалансування інтересів та невідрефлексованість ментальних відмінностей між суб’єктами політичного й адміністративного рівня може істотно деформувати взаємодію політичного керівництва та державного управління у кожному з вимірів. Ключовою ланкою удосконалення взаємодії політичного керівництва та державного управління в Україні є, насамперед, розвиток ефективних механізмів рекрутації до політичної еліти та формування політичних лідерів нового типу. Реалізація цього завдання повинна здійснюватися через оптимізацію процесів політичної конкуренції і корегування державою “вхідних бар’єрів” на політичну арену, розвиток масової політичної свідомості й поведінки громадян, особливо електоральної, яка створила б умови для покращання процесів суспільного вибору кандидатів до політичної еліти.
Напрацьовані у дослідженні рекомендації можуть бути корисними для підрозділів внутрішньої політики як центральних, так і місцевих органів державної влади при розробці нормативних актів й інструктивно-методичних матеріалів, які регулюють процеси політико-адміністративної взаємодії в структурі державного апарату, а також відносини органів державного управління з громадсько-політичними організаціями та громадськістю. Зазначені нормативні акти повинні виключати розбіжність між формальним і фактичним розмежуванням політико-адміністративних функцій, а при взаємодії з громадськістю пріоритетного значення повинен набути перехід від використання адміністративного до використання просвітницького ресурсу державної влади. Матеріали дисертації можуть бути використані при підвищенні кваліфікації та апаратному навчанні політичних діячів й державних службовців.
Урахування основних результатів виконаного дослідження дозволяє запропонувати для вдосконалення взаємодії політичного керівництва і державного управління такі практичні рекомендації:
Верховній Раді України прискорити прийняття Закону України “Про Кабінет Міністрів” та нової редакції “Закону про державну службу” й окреслити в них коло політичних та адміністративних посад з урахуванням наукових результатів даної роботи;
Кабінету Міністрів України створити аналітичну групу для розробки та подання до Верховної Ради проекту Закону “Про політичну діяльність в Україні”, в якому були б регламентовані ті якісні відмінності політичної діяльності, порівняно з адміністративною, котрі не доцільно регулювати за стандартами “Закону про державну службу в Україні”;
Адміністрації Президента України створити при Державній комісії з проведення в Україні адміністративної реформи та при обласних державних адміністраціях мережу консультативно-тренінгових центрів “Ефективні технології політико-адміністративної взаємодії”, які допомагали б державним службовцям та політичним діячам регіонального рівня знаходити більш оптимальні форми взаємодії.
Публікації автора:
Токовенко В. Політичне керівництво і державне управління: проблеми взаємовідносин та оптимізація взаємодії. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 253 с.
Статті в наукових фахових виданнях
Токовенко В. Збалансування державного управління та політичного лідерства в сучасній Україні: підходи та стратегії // Вісн. УАДУ. - 2000. - № 2. - С. 191-199.
Токовенко В. Поняття державного управління: спроба концентрично-рівного визначення // Зб. наук. пр. УАДУ. - 2000. - № 1. - С. 414-424.
Токовенко В. Політичне лідерство, політична конкуренція і державне управління в Україні // Вісн. УАДУ. - 2000. - № 3. - С. 280-285.
Токовенко В. Трансформації парадигми політичного керівництва в умовах децентралізації державного управління // Наукові записки / Збірник. - К.: ІПіЕТД, 2000. - 364 с. / Сер. "Політологія і етнологія", Вип. 11. - С. 66-76.
Токовенко В. Масова політична поведінка як об’єкт політичного керівництва та державного управління: проблема розмежування функцій // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Харків. філ. УАДУ. - 2000. - № 3. - С. 24-30.
Токовенко В. Збалансування політичного керівництва і державного управління як оптимізація міжособистісної взаємодії політичного діяча і державного службовця // Вісн. УАДУ. - 2000. - № 4. - С. 260-266.
Токовенко В. Поняття політичного керівництва в теорії державного управління // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 1. - С. 50-55.
Токовенко В. Державний менеджмент або адміністрування: пошук моделі державного управління // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 2. - С. 78-85.
Токовенко В. Управлінські та управлінсько-політичні команди як суб’єкти політичного керівництва та державного управління // Вісн УАДУ. - 2001. - № 3. - С. 277-282.
Токовенко В. Особистісний потенціал політика як передумова ефективного політичного керівника в умовах децентралізації державного управління // Наукові записки / Збірник. - К.: ІПіЕТД, 2001. - 394 с. / Сер. "Політологія і етнологія", Вип. 16. - С. 262-270.
Токовенко В. Оптимізація взаємодії політичного керівництва й державного управління на рівні центральних органів державної влади // Зб. наук. пр. УАДУ. - 2001. - № 2. - С. 270-275.
Токовенко В. Електоральна свідомість та поведінка як об’єкт політичного керівництва і державного управління // Упр. сучас. містом. - 2001. - № 10 -12(4). - С. 97-102.
Токовенко В. Збалансування політичного керівництва і державного управління як проблема взаємовідносин політичної еліти і бюрократії // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Одес. філ. УАДУ. - 2001. - № 5. - С. 18-27.
Токовенко В. Децентралізація регіонального політичного керівництва та державного управління в сучасній Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Одес. філ. УАДУ. - 2001. - № 7. - С. 85-93.
Токовенко В. Концептуальна модель взаємодії політичного керівництва та державного управління // Статистика України. - 2001. - № 4. - С. 14-16.
Токовенко В. Історичний розвиток взаємовідносин політичного керівництва і державного управління в Україні // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 1. - С. 223-230.
Токовенко В. Радянські традиції політичного керівництва та державного управління і їх вплив на політико-адміністративні відносини в сучасній Україні // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 2. - С. 282-290.
Токовенко В. Суб’єкти політичного керівництва та державного управління і їх взаємодія // Зб. наук. пр. УАДУ. - 2002. - №. 1. - С. 364-374.
Токовенко В. Проблеми політико-адміністративних відносин у державному будівництві пострадянської України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Одес. філ. УАДУ. - 2002. - № 9. - С. 60-69.
Токовенко В. Історичний аналіз розвитку політико-адміністративних відносин в Україні // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 4-6 (6). - С. 33-39.
Токовенко В. Реформування процесів політичного керівництва та державного управління у контексті парадигми реінжинірингу // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 3. - С. 269-276.
Токовенко В. Основні підходи до визначення поняття “державне управління” // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 4. - С. 39-46.
Токовенко В. Сутність поняття “політичне керівництво” і його зв’язок з державним управлінням // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 10-12(8). - С. 25-31.
Токовенко В. Політичне керівництво та державне управління: ключові поняття та концептуальна схема дослідження // Зб. наук. пр. УАДУ. - 2002. - № 2. - С. 396-405.
Токовенко В. Керівництво й управління в новому політичному контексті // Вісн. НАДУ. - 2003. - № 3. - С. 125-130.
Статті в інших виданнях, тези доповідей
26. Токовенко В. Регіональний аспект проблеми збалансування політичного керівництва та державного управління в сучасній Україні // Державна регіональна політика та місцеве самоврядування: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, м. Київ, травень 2000 р. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Вип. 2. - Ч. 1. - С. 240-245.
27. Токовенко В. Політико-адміністративний аспект формування громадянського суспільства в пострадянській Україні // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, м. Київ, травень 2001 р. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - Т. 3. - С. 35-37.
Токовенко В. Ліберальна ідея та побудова громадянського суспільства в Україні // Становлення ліберального суспільства в Україні: традиції, сучасність, перспектива: Матеріали наук.-практ. конф. - К.: Академія політ. наук, 2001. - С. 103-106.
Токовенко В. Етапи та тенденції еволюції політико-адміністративних відносин у пострадянській Україні // Держава та регіони. - Запоріжжя, 2001. - № 3. - С. 4-11. - (Сер. “Державне управління”).
Токовенко В.В. Оптимізація взаємовідносин політичного керівництва та державного управління в контексті реформування політичної системи України // Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні. Стан і перспективи розвитку політичних наук: Матеріали “круглого столу”, Київ, 13 квіт. 2001 р.. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - С. 177-181.
Токовенко В. Модернізаційні реформи як реалізація нової управлінської парадигми // Ефективність державного управління: Зб. наук. пр. ЛРІДУ. - 2002. - Вип. 1/2. - С. 34–39.
Токовенко В. Реформування механізмів взаємодії політичного керівництва та державного управління як умова інтеграції України в ЄС // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, м. Київ, травень 2002 р. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - С. 130-132.
Токовенко В. Удосконалення політико-адміністративних систем з точки зору концепцій державного та політичного менеджменту // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, м. Київ, травень 2003 р. - К.: Вид-во НАДУ, 2003. - С. 510-512.
