У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо організації й ведення обліку та проведення господарського контролю діяльності суб’єктів малого підприємництва у сфері сільського туризму. Сформульовано низку висновків концептуально-теоретичного, методичного та наукового-практичного характеру, які дозволяють вирішити головні завдання згідно поставленої мети. 1. Рівень розвитку малого підприємництва в Україні слід визнати невисоким. За період з 2001 по 2004 роки частка малих підприємств у загальній структурі об’єктів ЄДПРОУ збільшилася лише на 0,9% (з 28% у 2001 р. до 28,9% у 2004 р.). Статистичний облік суб’єктів малого підприємництва, серед яких велику кількість складають приватні підприємства і підприємці, є не точним, тому оцінити розвиток приватного підприємництва неможливо. Причини недосконалості статистичного обліку полягають у ліберальному ставленні до звітування, у тінізації приватного сектору економіки, у відсутності контролю з боку держави за використанням денаціоналізованого майна Основними умовами розвитку підприємницької діяльності є ліквідація адміністративних законодавчих обмежень, активізація політики пільгового кредитування, податкового стимулювання підприємництва, контроль за дотриманням умов, та вимог щодо останнього (виконання зобов’язань за результатами пільгового кредитування та оподаткування). 2. На даний час стан готельного господарства як загалом по Україні, так і в досліджуваному регіоні незадовільний. Причинами цього є висока зношеність матеріально-технічної бази, відновлення або заміна якої вимагає великих капіталовкладень. Альтернативним рішенням задоволення попиту на послуги розміщення відпочиваючих є сприяння розвитку малого підприємництва в рекреаційно-туристичній сфері, у тому числі сприяння розвитку сільського туризму. 3. Під сільським туризмом слід розуміти процес задоволення оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових та інших потреб людини або групи, що здійснюється в сільській місцевості та не супроводжується будь-якою оплачуваною діяльністю. Сільський туризм виступає засобом диверсифікації джерел прибутків сільського населення, компонентом комплексного розвитку сільських територій та сільської інфраструктури та одним з чинників стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Ефективне функціонування сільського туризму як підприємницької діяльності можливе за умов існування законодавчої бази, правила сертифікації житла, податкових пільг та інших стимулів для його регіонального розвитку. 4. Найбільш сприятливою формою здійснення діяльності з надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) у сільській місцевості є приватне підприємництво без залучення найманої праці (крім членів родини, які не будуть одержувати за виконувану роботу заробітну плату). За таких обставин власник сільської садиби зобов’язаний виконувати вимоги чинного облікового та господарського законодавства, яке на даний час залишається неузгодженим. 5. Традиційна система організації та ведення обліку на малих підприємствах та у господарствах приватних підприємців неможлива, оскільки вона надто громіздка і трудомістка. Невелика кількість відносно однорідних господарських операцій, проста структура майна за елементами, обмежене коло контрагентів, незначна зацікавленість та рівень втручання зовні у господарську діяльність власника сільської садиби є головною причиною зменшення вимог до рівня аналітичності інформації системи бухгалтерського обліку. Останній параметр впливає на технологію облікового процесу, і тим самим обумовлює спрощення відображення господарських операцій в обліку, їх збільшене відображення на стадіях поточного і підсумкового обліку і, як наслідок, зміну техніки відображення записів господарських операцій в обліку. 6. Право на спрощення обліку має набуватися не лише за умов дотримання таких критеріїв як середньоспискова чисельність працівників та розмір річної виручки. Одним з важливих критеріїв має стати й вид діяльності суб’єкта господарювання. Необхідно переглянути статус приватного підприємця у тих сферах, де підприємництво не можливе без використання необоротних активів. Такий підхід дозволить враховувати активи суб’єкта господарювання під час підрахунку макроекономічного показника національного багатства та оцінювати майновий та фінансовий стан при потребі визначення рівня кредитоспроможності у питаннях кредитування бізнесу. Для спрощення ведення обліку доцільно впровадити диференційовані підходи до технології обробки облікової інформації: починаючи з найпростіших форм рахівництва для приватних підприємців (без наймання робочої сили) і закінчуючи автоматизованими формами бухгалтерського і податкового обліку приватних підприємців, які наймають робочу силу та мають у штаті від 15 працівників. 7. В бухгалтерському обліку подвійний запис виступає і як елемент методу бухгалтерського обліку і як фундаментальний принцип, правило систематизації інформації на рівні поточного обліку як другої стадії технології облікового процесу. З погляду на технологію простого обліку, останній за суттю процесу залишається бухгалтерським обліком. За простої форми обліку застосовуватимуться всі елементи методу бухгалтерського обліку, тому є всі підставі вважати такий облік бухгалтерським. Незважаючи на значне зменшення обліку за простої системи, він відповідає необхідним критеріям загальної системи обліку у наданні користувачам правдивої і достовірної інформації, оскільки між простою і загальною системами обліку існує єдність, яка полягає в однотипності методології обліку. 8. Дослідження сучасного рівня розвитку сільського туризму в регіоні засвідчує доцільність обрання простої системи обліку. Беручи до уваги різні стартові можливості та стратегії розвитку господарства, під час обрання власником сільської садиби простої чи спрощеної форми обліку слід враховувати такі критерії як: чисельність працівників, обсяг виторгу від надання послуг за рік, кількість господарських операцій за місяць, кількість ліжко-місць у сільській садибі, кількість видів послуг, що надаються додатково. 9. Зміст фінансової звітності для малих господарств, якими можуть бути як малі підприємства так і приватні підприємці має бути переглянутий у відповідності до потреб власника та державних органів контролю. З урахуванням вимоги вести облік та складати звітність, власникам сільських садиб – приватним підприємцям в роботі пропонується три варіанти ведення обліку, які є нескладними у застосуванні та сприятимуть розвитку приватного підприємництва на селі. 10. Недосконалість податкового законодавства здійснює небажаний вплив на розвиток приватної ініціативи. Запропонований диференційований підхід в оподаткуванні доходів власників сільських садиб стимулюватиме процес легалізації підприємницької діяльності у сфері сільського туризму. 11. Оптимізація оподаткування доходів власників сільських садиб може бути досягнута за умов застосування розрахункового показника вартості проживання за добу та проектної (існуючої) кількості ліжко-місць. Наведена методика розрахунку доходів дозволить коригувати діяльність на стадії її планування з метою набуття права на застосування спрощеної системи оподаткування. 12. Недосконалість правової бази унеможливлює регламентацію діяльності та контроль за її результатами у сфері сільського туризму. Легалізація тіньового сектора туріндустрії у сільській місцевості має здійснюватися шляхом створення сприятливих умов та зрозумілих вимог для проведення цього виду діяльності. Необхідність державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання у сфері сільського туризму полягатиме у реалізації повноважень посадових осіб органів контролю в межах визначених напрямів контрольної діяльності. 13. Процедури ліцензування, сертифікації та стандартизації діяльності з надання послуг з тимчасового розміщення у сільській місцевості є організаційно-процесуальними діями, проведення яких спрямоване на збалансування кількості відпочиваючих на всій території України протягом календарного року, гарантування сільським господарям стабільного прибутку протягом року, а місцевим органам влади – наповнення відповідних бюджетів. Вони створюватимуть умови та є формами державного контролю за дотриманням вимог, встановлених галузевим органом виконавчої влади. Система оцінювання, що запропонована в роботі, є підставою для проведення ліцензування, подальшого формування стандартів та вимог до сертифікації послуг, а також індикативним нормативом під час проведення контролю щодо дотримання ліцензійних умов суб’єктом господарювання. 14. Різноманітність організаційно-правових форм підприємницької діяльності господарюючих суб’єктів вимогає застосування різних методів контролю, їх удосконалення або впровадження нових модифікацій. Найбільш дієвим методом господарського контролю є інвентаризація. Наскільки ефективніше здійснюється контроль через проведення інвентаризацій, настільки ефективнішим є управління господарством. 15. Методологію внутрішньогосподарського контролю у закладах розміщення (сільській садибі) слід розглядати як нормативно-правовий процес планування, організації та проведення інвентаризації. Об’єктами інвентаризації, під час проведення її власником сільської садиби виступатимуть: необоротні активи, запаси; кошти, розрахунки та інші активи; кредиторська заборгованість. Особливостями проведення інвентаризації суб’єктом господарювання – приватним підприємцем є: організаційні обмеження (проведення інвентаризації одноособово або постійним складом комісії (членами родини)); структура об’єктів інвентаризації; порядок відображення результатів інвентаризації в обліку; прийняття рішень за результатами інвентаризації (з урахуванням відсутності повної матеріальної відповідальності за недостачу). |