Узагальнення результатів науково-педагогічного пошуку, аналіз джерельної бази дав підстави зробити такі висновки: 1. У дисертації відповідно до мети і завдань дослідження простежено розвиток правового виховання учнів старшого шкільного віку в другій половині ХХ століття та представлено його у вигляді ретроспективного цілісного аналізу теоретичних питань та досвіду. 1.1. Зародження питань правового виховання у світовій педагогічній думці пов’язане з працями філософів Стародавньої Греції, започаткуванням правових традицій, всебічною розробкою правових традицій, всебічною розробкою й обґрунтуванням філософами та педагогами питань громадянського і морального виховання. 1.2. Становленню та розвитку питань правового виховання в Україні сприяли: розробка перших педагогічних пам’яток Київської Русі, морально-правові твори українських педагогів та письменників, розвиток суспільства та педагогічної науки. 2. На основі принципу історизму, покладеного в основу дослідження, визначено суспільно-політичні (хрущовська «відлига», демократизація суспільства, розвиток України як самостійної держави), соціально-економічні (кризові явища в суспільстві, зростання правопорушень у молодіжному середовищі) й організаційно-педагогічні (інтенсивна діяльність видатних педагогів та юристів щодо розробки системи правового виховання учнів, пошук оптимальних шляхів організації навчально-виховного процесу; бурхливий розвиток зарубіжного права; нормативне оформлення прав людини) чинники, які сприяли становленню та інтенсивному розвитку правового виховання учнів у досліджуваний період. 3. Аналіз науково-педагогічної літератури дозволив визначити правове виховання як систему діяльності державних, навчальних, громадських закладів, що включає суб’єкти та об’єкти, мету, завдання, принципи, напрями, форми, методи виховного впливу і спрямована на формування високого рівня правової культури й правосвідомості особистості. 4. На основі вивчення матеріалів педагогічної спадщини, а також архівних даних узагальнено досвід здійснення правового виховання у шкільній практиці другої половини ХХ століття. 4.1. Визначено основні напрями реалізації правового виховання старшокласників, а саме: організація правового виховання учнів під час навчальної діяльності; активне здійснення правового виховання старшокласників під час позакласної та позашкільної діяльності; зв’язок школи і сім ї у правовому вихованні учнів, взаємодія школи та суспільства щодо здійснення правоохоронної діяльності. 4.2. У дисертації доведено, що для здійснення правового виховання учнів в загальноосвітніх навчальних закладах у період, який вивчається, використовувались різноманітні форми: постійнодіючі (народні університети правових знань, клуби правових знань, антиалкогольні клуби та лекторії, юридичні читання) й епізодичні (лекції, екскурсії, олімпіади правових знань, зустрічі з практичними працівниками суду, прокуратури, міліції, органів юстиції, тематичні вечори і вечори питань та відповідей, усні журнали). 4.3. Дослідженням установлено, що під час здійснення правового виховання старшокласників застосовувалися різні методи: методи формування правової свідомості; методи формування позитивного досвіду у процесі діяльності; методи стимуляції та корекції правомірної поведінки; методи самовиховання. 5. З урахуванням особливостей суспільно-політичного та економічного розвитку країни, специфіки суб’єктно-об’єктних стосунків, зміни мети, завдань, напрямів, форм та методів виховання правосвідомості школярів обґрунтовано етапи становлення та вдосконалення правового виховання учнів у загальноосвітніх закладах України: 1950-1985 рр.; 1986-1991 рр.; 90-ті роки ХХ століття. Установлено, що розробкою питань правового виховання як педагогічної проблеми супроводжується початковий етап (1950-1985 рр.), якому притаманні широке вивчення питань правового виховання молоді в педагогічній науці, варіативність підходів до його змісту, перші спроби виділити правове виховання в самостійний напрям дослідження, створити правову педагогіку; визначення мети та завдань правового виховання; недостатня увага вчених до розкриття його сутності, принципів, форм та методів. Наступний етап (1986-1991 рр.) характеризується інтенсивним розвитком теоретичних засад правового виховання, що віднайшло своє відбиття в комплексному підході до вивчення означеної проблеми, появі спеціальних праць, присвячених правовому вихованню старшокласників; розробці програм та методичних рекомендацій з питань правового виховання школярів у позакласній роботі; широкому тлумаченні мети правового виховання та конкретизації його завдань і суб’єктів впливу; розширенні термінологічного поля дослідження; визнанні принципу індивідуального підходу до дитини провідним принципом правого виховання. Третій етап (90-ті роки ХХ століття) пов'язаний з розвитком правового виховання як системи, що відзначається інтенсивним розвитком правової педагогіки; обґрунтуванням методології та методики правового виховання старшокласників; чітким визначенням змісту правової освіти в загальноосвітній школі; обґрунтуванням мети правового виховання з урахуванням його специфіки; суттєвим розширенням його завдань, збагаченням принципів, форм та методів здійснення правового виховання. 6. Проведене дослідження дозволило визначити й провідні тенденції розвитку правового виховання в Україні у другій половині ХХ століття. До найбільш плідних серед них можна віднести: поступове розширення суб’єктів та об’єктів педагогічного впливу, завдань, принципів, форм та методів роботи і наповнення їх правовиховним змістом; тісний зв'язок між педагогічної теорією та практикою; поступовий перехід правового виховання в самостійний напрям виховної діяльності; широке залучення до справи правового виховання різноманітних структур та громадськості; врахування прогресивних надбань правовиховної роботи попередніх років та деякі інші. 7. Заслуговують на вивчення і творче використання такі педагогічно цінні надбання правовиховної діяльності другої половини ХХ століття, як: здійснення правового навчання як певної системи; курси факультативних занять з питань права; діяльність народних університетів правових знань; залучення студентів педагогічних ВНЗ до правового виховання школярів; форми пропаганди правових знань; взаємодія школи та правоохоронних органів; співпраця школи з різноманітними підприємствами; організація виховання за місцем мешкання; взаємодія школи та сім’ї. 8. Розроблено й упроваджено спецкурси з питань правового виховання учнів старших класів для студентів вищих педагогічних навчальних закладів і старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів. Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем, пов’язаних з розвитком теорії та практики правового виховання в Україні. З огляду на це предметом подальшого вивчення може бути науково-педагогічна діяльність видатних українських та зарубіжних педагогів з проблеми, що вивчається. Основні результати дослідження викладено в таких публікаціях: І. Статті в наукових фахових виданнях 1. Криштак І.В. Ушинський про правове виховання дітей у сім ї // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. – Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2005. – Вип. 22. – С. 59-66. 2. Криштак І.В. Педагогічні складники правової культури старшокласників // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. – Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2005. – Вип. 23. – С. 59-66. 3. Криштак І.В. Принципи правового виховання учнів: класифікація та сутність // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. – Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2006. – Вип. 24. – Ч.1. – С. 90-98. 4. Криштак І.В. Роль школи у правовому вихованні старшокласників у другій половині ХХ століття // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: Харківська державна академія дизайну і мистецтв, 2006. - № 12. – С. 84-87. 5. Криштак І.В. Питання правового виховання у спадщині В.Сухомлинського // Педагогіка вищої та середньої школи: Зб. наук. пр. – Кривий Ріг: Криворізький державний педагогічний університет, 2007. – № 17. – С. 403-410. ІІ. Статті в інших виданнях 6. Криштак І.В. Методичні аспекти правової освіти курсантів у вищих навчальних закладах // Наук.-метод. зб. – Харків: Академія внутрішніх військ МВС України, 2006. – Вип. 20. – С. 13-17. ІІІ. Матеріали науково-практичних конференцій 7. Криштак І.В. Правове виховання: поняття, форми та методи // Роль освіти у правовому вихованні особистості: Матеріали І Міжнародної наукової конференції. – Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2005. – С. 28-30. 8. Криштак І.В. Деякі аспекти формування правосвідомості старшокласників // Матеріали науково-практичної конференції молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень». – Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2005. – С. 31 9. Криштак І.В. Основні чинники організації правового виховання молоді // Матеріали ІІІ науково-практичної конференції молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень». – Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2006. – Ч. 1. – С. 42. 10. Криштак І.В. Питання організації правового виховання курсантів // Збірник тез доповідей науково-практичної конференції «Внутрішні війська МВС України на етапі реформування та розбудови». – Харків: Академія внутрішніх військ МВС України, 2007. – С. 243. Анотації | 