Відповідно до завдань дисертаційного дослідження та поставленої мети можна зробити такі загальні висновки щодо організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США:
1. Результати аналізу педагогічної літератури свідчать про існування в американській педагогіці різних підходів до розуміння поняття самостійної роботи: його розглядають як засіб навчання, форму навчального пізнання, метод або прийом навчання. Незважаючи на розбіжності, більшість американських педагогів основними характеристиками самостійної пізнавальної діяльності студентів уважають: самостійність виконання навчальних завдань без прямої сторонньої допомоги; опосередкованість керівництва пізнавальною діяльністю студентів; індивідуалізований характер навчально-пізнавальних завдань; існування дієвого і своєчасного оперативного зворотного зв'язку у навчанні.
2. Ознайомлення із навчальними планами і практикою організації навчання у педагогічних коледжах США дає підстави стверджувати, що самостійній позааудиторній роботі відводиться пріоритетна роль у професійній підготовці майбутніх учителів. Як у державних, так і в приватних вищих навчальних закладах на самостійну роботу студентів денної стаціонарної форми навчання відводиться від 65% до 80% загального навчального часу. У середньому на кожні 45 годин аудиторних занять припадає близько 75 годин самостійної роботи студентів.
Основні функції самостійної позааудиторної роботи студентів американські педагоги вбачають в: оволодінні знаннями, спеціальними і загальнопізнавальними вміннями (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація, конспектування тощо); розвитку навичок самостійної науково-пошукової роботи, підвищенні пізнавальної активності студентів, їх залученні до вивчення передових досягнень науки; розвитку пізнавальних здібностей, спостережливості, допитливості, активності у здобутті і застосуванні знань; формуванні здатності до самоорганізації і самодисципліни в оволодінні методами і прийомами професійної діяльності; розвитку професійно важливих особистісних якостей (ініціативності, працелюбності, відповідальності, готовності до творчої діяльності); вихованні культури розумової праці, установки на самостійне систематичне поповнення знань і вмінь.
3. Організація самостійної позааудиторної роботи студентів у педагогічних коледжах США характеризується низкою особливостей: залучення студентів до розробки індивідуалізованих програм самостійного навчання; широке застосування методів і форм організації навчання, що базуються на індивідуальному підході; відсутність жорстких термінів часу на виконання навчальних завдань; використання аудиторних занять лише як форми керівництва, спрямування і координації самостійної навчальної діяльності студентів; надання важливого значення самостійним письмовим роботам студентів; використання методистів-консультантів, тьюторів і викладачів з метою оперативного контролю, корекції і спрямування самостійної роботи студентів. Система організації самостійного навчання в американських педагогічних коледжах забезпечує кожного студента індивідуальною програмою взаємодії з викладачем (система консультування) й акцентує увагу на розвитку особистості майбутнього фахівця.
4. Проведений аналіз свідчить, що методологічну основу організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів США, зокрема педагогічних коледжів, складають ідеї провідних напрямів філософії освіти: прагматизму (навчання та засвоєння знань на активній основі; мотивація як визначальний чинник самоосвіти; навчання як реконструкція досвіду шляхом розв'язування проблемних ситуацій); прогресивізму (зосередження уваги на особистості, а не предметі; надання пріоритетного значення різним видам самостійного досвіду, а не вербальним навичкам, кооперативному, а не змагальному індивідуалізованому навчанню); постмодернізму (запровадження плюралізму в освіті; заперечення авторитарно-монологічного підходу в навчанні; спрямованість на розвиток критичного мислення особистості); когнітивізму (концепція студента-дослідника, що конструює індивідуальну картину світу за допомогою інструментів наукового пошуку); екзистенціалізму (ідея свободи вибору у навчанні; визнання студента відповідальним суб’єктом самоосвіти і професійного становлення; акцентування уваги на емоційних аспектах розвитку особистості); неогуманізму (положення про навчання як засіб самоактуалізації особистості; ідея індивідуалізації змісту і шляхів навчання відповідно до задатків особистості). Вказані напрями визначають загальні підходи до організації навчання, впливають на вибір викладачами відповідних навчальних стратегій, що зумовлює орієнтацію на певні освітні цілі і структуру професійної підготовки студентів педагогічних коледжів США.
5. Узагальнення дидактичних підходів і педагогічної практики дає змогу виділити чотири основні моделі, відповідно до яких організовується самостійна навчальна робота студентів в американських педагогічних коледжах: модель соціальної взаємодії (модель кооперованого навчання, метод соціальної допитливості, метод групового дослідження, лабораторний метод); інформаційно-процесуальна модель (модель розвитку наукового інтересу, модель розвиваючого навчання і когнітивного розвитку); персонологічна модель (недирективне навчання, модель концептуальної системи); біхевіористична модель (модель модифікації поведінки).
Під час організації самостійної позааудиторної роботи студентів у педагогічних коледжах США пріоритетне значення надається формам і методам, які дають змогу враховувати індивідуальні особливості студентів, стимулюють їх пізнавальну активність, забезпечують розвиток творчих здібностей і метакогнітивних умінь, моделюють предметний і соціальний контекст майбутньої професійної діяльності, сприяючи тим самим формуванню професійно-педагогічних умінь (модульне навчання, навчальні контракти, метод проектів, процедурний метод, технології кооперованого навчання, рефлексивне навчання, моделювання, мікровикладання, педагогічна практика і стажування).
У процесі дослідження з’ясовано, що найвищий рівень самостійності і відповідальності студентів за результати власної пізнавальної діяльності забезпечується у процесі дистанційного навчання як форми організації самостійної позааудиторної роботи, в якій долаються обмеження, пов'язані з місцем і часом навчання, за рахунок використання сучасних засобів комунікації і комп'ютерних технологій.
6. Ефективне застосування напрацьованого в американській педагогіці вищої школи досвіду організації самостійної позааудиторної роботи студентів у багаторівневій системі підготовки майбутніх вчителів в Україні можливе за відповідних організаційно-педагогічних умов: спеціальної підготовки викладачів і студентів до запровадження програм індивідуалізованого навчання; розробки спеціальної документації і методик педагогічної діагностики; використання гнучких педагогічних технологій, що поєднують науково обгрунтовані індивідуальні й колективні форми роботи, спрямовані на розширення сфери самостійної діяльності студентів.
Узагальнення позитивних здобутків американських дидактів у галузі організації самостійної позааудиторної роботи студентів дозволяє надати певні рекомендації щодо використання цього досвіду у вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладах:
- протягом усього періоду навчання студентів відстежувати взаємозв'язок їх особистісних характеристик та індивідуальних стилів пізнавальної діяльності з метою надання переваги тій чи іншій моделі самостійного позааудиторного навчання;
- конструювати індивідуальні освітні програми самостійного навчання на рівні окремих навчальних дисциплін;
- запровадити систему консультування студентів з виконання самостійної роботи, що дозволить коригувати стратегії самостійного здобуття інформації і виявляти їх відповідність цілям навчання;
- організувати стажування викладачів вищих навчальних закладів з метою оволодіння технологіями побудови індивідуальних освітніх програм самостійного навчання та набуття вмінь демократичної взаємодії з суб'єктами навчального процесу;
- залучати до співпраці широке коло фахівців з різних дисциплін, як науковців, так і практиків, з метою вирішення проблем інтеграції елементів комп'ютерного навчання та дистанційної освіти у систему організації самостійної позааудиторної роботи студентів;
- передбачити можливість індивідуалізації професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів як на рівні вивчення теоретичних курсів, так і під час проходження педагогічної практики.
Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого вивчення потребують такі питання: обґрунтування шляхів адаптації зарубіжного досвіду організації самостійної навчальної діяльності студентів у вітчизняних вищих навчальних закладах; вивчення й узагальнення досвіду розробки курсів дистанційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах США; дослідження дидактичних засобів і шляхів забезпечення оперативного зворотного зв’язку у процесі самостійної пізнавальної діяльності студентів американських вищих навчальних закладів.
| 