Анотація до роботи:

Шишкіна Н.О. Організація самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін у вищому навчальному педагогічному закладі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 — теорія і методика професійної освіти.—Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Харків, 2004.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін у вищому навчальному педагогічному закладі.

Під час дослідження на підставі дії об’єктивного, суб’єктивного, особистісного факторів визначено особливості організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін.

Розроблено та впроваджено у навчальний процес технологію організації самостійної роботи студентів під час вивчення юридичних дисциплін у вищому навчальному педагогічному закладі, яка спрямована на поетапне підвищення рівня самостійності у студентів завдяки зміні домінуючого виду управління (пряме, співуправління, самоуправління). Показано, що кожен з етапів авторської технології характеризується змістом, домінуючим видом управління, методами навчання, а також відповідними формами. Проведено експериментальне дослідження, під час якого зіставлено різноманітні показники результативності навчальної діяльності контрольної та експериментальних груп, що засвідчило ефективність використання зазначеної технології.

1. На підставі аналізу літературних джерел самостійну роботу студентів розглянуто з позиції особистісно-діяльнісного, системного та компетентнісного підходів. Особистісно-діяльнісний підхід до самостійної роботи студентів вимагає спрямування всього процесу навчання на особистість; постійне використання наявного особистісного досвіду студента; створення позитивного мікроклімату на заняттях; приділення особливої уваги саморегуляції та самооцінці студентів. Відповідно до компетентнісного підходу необхідним є оволодіння студентом визначеним обсягом компетенцій, засвоєння якого дозволить йому набувати нових знань та вмінь у майбутньому. Застосування системного підходу дозволило розглянути самостійну роботу студентів як складну систему: у статиці, у її розвитку, у трьох площинах дослідження: предметній, функціональній та історичній.

2. Визначено особливості організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін на підставі дослідження дії об’єктивного, суб’єктивного та особистісного факторів. Об’єктивний фактор зумовлено наявністю великої кількісті правової інформації, що має тенденцію до змінювання. Суб’єктивний фактор пов’язаний з дією об’єктивного та вимагає організації самостійної роботи як в аудиторії, так і в позааудиторний час, різноманітності у формах проведення занять з використанням активних методів навчання, створення спеціально обладнаних аудиторій, а також постійного контакту викладача з практичними працівниками для реалізації принципу зв’язку навчання з практикою. Особистісний фактор реалізується шляхом використання наявного у студента досвіду самостійної роботи, знань, умінь та навичок, набутих ним на попередніх курсах.

3. Розроблено технологію організації самостійної роботи студентів вищого педагогічного закладу освіти при вивченні юридичних дисциплін, яка складається з трьох етапів: підготовчий, оперативний (розподілений залежно від виду управління на три підетапи) та заключний. Підготовчий етап має місце на першому курсі навчання, протягом якого відбувається організація діяльності студентів за допомогою викладача або за наданим ним алгоритмом, планом. Превалює пряме управління, співуправління. Серед методів треба відзначити пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний. На оперативному етапі студенти другого курсу переходять на більш високий рівень самостійності – превалює спільна діяльність викладача зі студентами та студентів між собою. Також починає формуватися і самоуправління. Значну увагу приділено засобам перспективного управління, що використовуються як при співуправлінні, так і при самоуправлінні. Методи навчання мають забезпечувати більш високий ступінь самостійності та творчості. Третій етап – заключний – характеризується високим рівнем самостійності студентів третього курсу, що вже набули навичок самостійної праці на двох попередніх етапах. Превалює самоуправління, наявне також і співуправління, менше – пряме управління. Методи навчання (проблемний, евристичний, дослідницький) вимагають від студентів високого ступеня самостійності, пізнавальної активності та творчості.

4. Аналіз результатів констатуючого експерименту довів, що якість знань (повнота, глибина, усвідомленість), а також рівень самостійності, позитивної мотивації, пізнавальної активності, сформованості інтелектуальних умінь (аналізувати, узагальнювати, виділяти головне та порівнювати) у студентів є недостатніми. Виникає потреба у впровадженні в навчальний процес засобів підвищення рівня самостійності, пізнавального інтересу, позитивної мотивації, що, у свою чергу, сприяє формуванню у студентів інтелектуальних умінь та якості засвоєння знань, умінь та навичок.

5. Запровадження у педагогічний процес запропонованої автором технології організації самостійної роботи студентів під час вивчення юридичних дисциплін у вищому навчальному педагогічному закладі є ефективним за таких педагогічних умов: активізація позитивної мотивації та підвищення рівня пізнавального інтересу до вивчення дисципліни протягом усього періоду навчання; включення у навчальний процес завдань, що моделюють майбутню професійну діяльність студентів; забезпечення участі студента у педагогічному процесі як суб’єкта освіти; постійне підвищення рівня самостійності студентів шляхом включення у навчальний процес завдань підвищеної складності; своєчасний контроль з боку викладача, поступове виховання потреби та навичок самоконтролю; різноманітність у формах та методах проведення занять; створення позитивного мікроклімату на заняттях, атмосфери співробітництва між студентами та викладачем.

6. Результати контрольного експерименту підтвердили висунуту гіпотезу про підвищення якості знань, умінь та навичок, рівня самостійності, позитивної мотивації, пізнавального інтересу, сформованості інтелектуальних умінь при організації самостійної роботи студентів на основі запропонованої технології. У студентів експериментальних груп підвищився рівень засвоєння знань, умінь та навичок у порівнянні з контрольною групою, зросла кількість студентів, що знаходяться на високому рівні самостійності, пізнавальної активності та позитивної мотивації, проти незначного підвищення у контрольній групі. Більшість студентів експериментальних груп перейшли на середній та високий рівень сформованості таких інтелектуальних умінь, як виділяти головне, аналізувати, узагальнювати та порівнювати, проте у контрольних групах зміни майже відсутні. Зазначене дозволяє стверджувати, що після проведення формуючого експерименту групи Е1, Е2 та К стали суттєво різними, що підтверджує ефективність технології, розробленої автором.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми, актуальним та перспективним є питання підготовки викладачів вищих педагогічних навчальних закладів до організації самостійної роботи студентів.