У дисертації на підставі системного дослідження трансформації розвитку сільських територій у систему сільського розвитку обгрунтовано теоретичні положення організації становлення сільських територій, розроблено рекомендації щодо їх організаційно-програмного забезпечення. Результати, які були отримані у ході проведеного дисертаційного дослідження, дали можливість сформулювати основні висновки. Серед складових аграрно-економічної науки в останні роки на одне з чільних місць займають дослідження проблем розвитку сільських територій та їх переростання в сільський розвиток. Об’єктивна необхідність цього зумовлена великою сукупністю причин і обставин, найважливішими серед яких є сучасний глибокий соціально-економічний занепад розвитку сільського сектору, а також велике відставання нашої країни від світової науки і практики щодо розвитку сільських територій і сільського розвитку. Важливим фактором, що сприяє розвитку таких досліджень, є прискорення процесів усвідомлення не лише об’єктивної необхідності, а й невідкладності відповідних досліджень і впровадження набутих з цього приводу знань у практику. Сприятливим для розширення і поглиблення відповідних досліджень є формування в Україні наукових колективів, що вивчають такі проблеми, та активізація відповідних досліджень у вищих навчальних закладах сільськогосподарського профілю. Варті уваги науки і практики надбання місцевих сільських громад. Сукупно це сформувало базу для виведення досліджень розвитку сільських територій на організаційно вищий і результативніший рівень. Найважливішими науково-методологічними основами розвитку сільських територій в системі сільського розвитку в дисертації визначено:
розгляд сільського розвитку як складної, багатоцільової системи, у якій розвиток сільських територій є однією з її підсистем. У свою чергу сільський розвиток є підсистемою розвитку системи сільського сектору; організацію сільського розвитку на засадах село- (селяно-) центризму. Під ним слід розуміти послідовне підпорядкування організації розвитку сільських територій і сільського розвитку інтересам селян і всього іншого сільського соціуму, що проживає і працює на кожній конкретній сільській території; розгляд організації розвитку сільських територій і сільського розвитку під кутом надання їм організаційної, економічної та виробничої цілісності, інтереси якої та діючої на ній сільської громади представляють і відстоюють на вищих рівнях органи місцевого самоврядування; розвиток сільських територій розглядається як еволюція процесів організації їх розвитку на найсучасніших науково-прикладних засадах, їх становлення та утвердження. В дисертації розглядається науково-прикладний зміст таких категорій, особливості їх прояву і взаємодії; розгляд становлення сільських територій з наступним переростанням відповідних процесів у систему сільського розвитку як однієї з найважливіших складових відродження сільського сектору і сільськогосподарської галузі. 3. Серед найважливіших передумов ефективного розвитку сільських територій однією з визначальних слід вважати науковий розгляд і практичне вирішення цієї проблеми в нерозривній єдності з більш загальним сільським розвитком. Вихідною основою такого висновку стали наукові напрацювання відомих вітчизняних дослідників про науково-прикладну сутність сільського розвитку, переростання розвитку сільських територій в політику сільського розвитку, необхідність мати в Україні, крім аграрної політики, також програму сільського розвитку, а також результати власних наукових досліджень дисертантки. 4. Один з висновків дисертаційного дослідження стосується того, що розвиток сільських територій може бути ефективним лише за умови його всебічного і надійного соціального, організаційного, нормативно-правового, економічного та іншого необхідного для цього забезпечення. У дисертації опрацьовано їх науково-методологічні, методичні і прикладні складові. Приймається, що за повної рівності всіх інших забезпечуючих чинників ключовим серед них виправдано вважати організаційний чинник. Передусім у зв’язку з тим, що одночасно з виконанням ним власне організаційної функції він виконує також об’єднавчу функцію: тільки він може забезпечити взаємодію і результативний прояв усієї їх сукупності. 5. Аналіз розвитку сільськогосподарської галузі під кутом зору розвитку сільських територій обраної для дослідження в даній дисертації Чернігівської області підтвердив висновки інших дослідників відносно того, що загрозливі для неї соціальні процеси, передусім у їх демографічній складовій, почали проявлятися ще у 70-х роках минулого століття, у своїй основі перейшли у післярадянський період і дістали у ньому подальше розширення і поглиблення. Повніше такі процеси та їхні наслідки досліджені по Щорському району цієї області за період з 60-х років минулого століття до цього часу, в тому числі у розрізі наявних у ньому сільських рад та окремих сільських поселень. Як показало дослідження, в останні роки сучасні соціально-деградаційні процеси в районі, як і в області загалом, набули загрозливих ознак і масштабів. Саме це, наймовірніше, стало однією з причин того, що, як показали дослідження, за соціально-економічним розвитком Чернігівська область ще у радянські часи почала відставати від інших областей Полісся. Продовжується це і в нових умовах. Один з висновків цієї частини дослідження полягає у взаємозалежності соціальної та економічної складових розвитку сільських територій. На цій основі зроблено висновок, що синхронізація соціального і економічного розвитку має розглядатися як один з найважливіших факторів становлення сільських територій та переростання його у сільський розвиток. 6. Однією з складових дослідження розвитку сільських територій стала в дисертації їх структуризація з виділенням у ній територій первинного (базового), районного і обласного рівнів. Первинними у дисертації приймаються сільські території, об’єднувані кожною окремо взятою сільською радою. Базовими вони розглядаються у зв’язку з тим, що саме на них найбільш повно проявляються властиві кожній з них особливості, ознаки і соціально-економічні результати їх розвитку. Первинні (базові) території формують території мезорівня (районного), які, взяті сукупно, розглядаються сільськими територіями регіонального (обласного) рівня. Успішний розвиток сільських територій можливий лише за умови їх ефективного функціонування на всіх ієрархічних рівнях. 7. Розроблена в дисертації концептуальна схема організації становлення сільських територій і сільського розвитку охоплює два блоки її складових: загального призначення (формування і підтримання сприятливого для сільського розвитку суспільного і соціально-економічного середовища; інституційне забезпечення; регіональне забезпечення трансформації розвитку сільських територій в систему сільського розвитку); та сутнісно-функціональний (розроблення стратегії розвитку сільських територій та сільського розвитку; розроблення програм розвитку сільських територій і сільського розвитку; системно цілеспрямоване включення в процес виконання програм розвитку сільських територій і сільського розвитку всієї сукупності забезпечуючих чинників і сприяння ефективному прояву їх потенціалу; здійснення всеосяжно-системного моніторингу розвитку сільських територій і сільського розвитку; внесення при потребі за результатами моніторингу змін, доповнень і уточнень до програми та в організацію її виконання). 8. У дисертації обґрунтовано висновок, що однією з найважливіших передумов ефективного розвитку сільських територій є їх чітка стратегічна спрямованість. Відповідно до цього організація їх розвитку повинна охоплювати розроблення стратегії розвитку кожної з них з одночасним визначенням в ній найближчих, середньострокових і стратегічно віддалених завдань і механізмів їх досягнення. В дисертації опрацьовано науково-методологічні та організаційно-методичні основи розроблення такої стратегії. Однією з них вважається одночасне розроблення стратегії розвитку сільських територій усіх рівнів на єдиних організаційно-методичних засадах. 9. Одним із найважливіших інструментів забезпечення ефективного розвитку сільських територій і сільського розвитку слід вважати розроблення відповідних програм для кожної окремо взятої сільської території, для їх районних і регіональних (обласних) сукупностей, а також для загальнодержавної сільської території. Незважаючи на особливості кожної з них за структурою, обсягами тощо, їх має об’єднувати єдиний стратегічний задум, чітко відпрацьована методологія, методика та організація, вертикальна і горизонтальна єдність. 10. Визначальним нормативно-правовим актом, покликаним забезпечити досягнення найближчих, середньострокових і стратегічно віддалених мети і завдань розвитку сільських територій і сільського розвитку доцільно визначити, розробити і в установленому порядку прийняти Закон України «Про сільський розвиток в Україні». Серед інших його положень в ньому повинні знайти відображення: розгляд ефективного розвитку сільських територій і сільського розвитку з позицій не лише сільськотериторіальних інтересів і потреб, а й підпорядкованості їх позитивних трансформацій вирішенню проблем розвитку сільського сектору, сільськогосподарської галузі та аграрної сфери країни загалом, а також суспільних інтересів і потреб, включаючи гарантування продовольчої безпеки країни; орієнтація закону на збереження історично зумовленої самобутності кожної сільської території з її віками набутими духовними, моральними, народно-культурними та іншими надбаннями; визначення системи державного управління розвитком сільських територій і сільського розвитку, в тому числі створення спеціальної державної інституції, відповідальної за їх розвиток і передбачення в держбюджеті необхідних для цього коштів. |