У проведеному дослідженні розкрито інституційні основи, суть, функції й організацію банківського нагляду як специфічного виду банківської діяльності. У ньому закладено теоретичне підґрунтя для прийняття ефективних рішень щодо регулювання банківської системи і встановлення пруденційних вимог, які забезпечують її стабільне й надійне функціонування. Внаслідок проведеного дослідження можна зробити наступні висновки: 1. Банківський нагляд є інститутом відособленої сфери банківської діяльності, який має власну структуру, внутрішній зміст та особливі функції. Як інститут-обмеження, він визначає норми і правила поведінки окремих банківських ланок, що дозволяє забезпечити безпеку і стабільність функціонування всієї банківської системи. Банківський нагляд потрібно розглядати і як інститут-організацію, що знаходить свій вияв у сукупності відповідних органів, установ, організацій, які беруть на себе функції розроблення норм, правил, а також контроль за їх виконанням. Процедури і дії, які здійснюються банківським наглядом, перетворюють його на трансакцію, що забезпечує обмін відповідними повноваженнями. Як трансакція управління, банківський нагляд встановлює ієрархічну систему взаємозв'язків, яка передбачає відносини управління-підпорядкування. Як трансакція-раціонування, банківський нагляд дозволяє подолати конфлікти (суперечності) в банківській системі, встановити взаємну залежність її окремих ланок, сформувати впорядкованість їх дій. 2. Основне призначення банківського нагляду розкривається через його загальні функції - нормативно-правову, контрольно-спостережну і регулятивну, які в свою чергу, здійснюються через такі специфічні функції банківського нагляду, як забезпечення законності, пруденційну, аналітичну, оціночну, консультативну-корегуючу, превентивну, обмежувально-обтяжливу. Загальні і специфічні функції мають рефлективний характер, що означає системний, взаємодоповнюючий і взаємозалежний зв'язок. 3. З метою забезпечення виконання аналітичної функції вирізнено основні напрями змін у банківській сфері, на які необхідно звернути увагу органам банківського нагляду для своєчасного реагування на можливі причини виникнення банківських ризиків. До них належать: - розвиток нових банківських продуктів і технологій; - зміни зовнішніх умов у галузях, що фінансуються банками; - тенденції зміни курсів основних валют і вплив їх зміни на активи банків і банківської системи загалом; - рух процентних ставок і можливе зниження прибутковості банківських операцій; - тенденції розвитку структури банківської системи; - виникнення нових видів ризиків; - посилення впливу існуючих ризиків як наслідок змін у політичному, економічному і правовому середовищі функціонування банківської системи. Внаслідок такого аналізу розроблено пропозиції і рекомендації щодо попередження втрат банківських активів, створення механізмів контролю над ризиками шляхом введення спеціальної системи пруденційних норм, які дозволяють уникнути негативного впливу ризиків на фінансове становище банків. Така запобіжна діяльність органів нагляду представлена як найважливіший елемент загальної системи банківського нагляду, спрямованої на попередження банківських криз і збереження стабільності всієї банківської системи. 4. При організації структури банківського нагляду, виходячи з аналізу його функцій, а також використовуючи практику державного устрою, який полягає в поділі влади на законодавчу, виконавчу та судову, запропоновано виділення із структури Національного банку України служби банківського нагляду і агентства реєстрації та ліцензування з відповідними функціями: 1) центральний банк – нормативно-правова; 2) органи банківського нагляду – контрольно-спостережна; 3) агентство реєстрації та ліцензування – регулятивна; 5. На основі макроекономічних чинників, що викликають банківські кризи, запропоновано створення в банківському нагляді низки додаткових механізмів, що дозволяють регулювати діяльність комерційних банків у період криз: 1) гнучкої системи нормативів, які змінюються залежно від основних макроекономічних показників; 2) системи звітності комерційних банків, яка змінюється в період криз і має частіший та деталізованіший характер, аніж у звичайні часи; 3) нормативних актів, що дозволяють вимагати від банків з урахуванням їх становища на ринку та інших чинників тимчасового припинення окремих операцій комерційних банків, які несуть на собі в умовах кризи підвищений ризик або можуть посилити її макроекономічні наслідки. 6. На основі узагальнення практики банківського нагляду зроблено висновки щодо удосконалення інспектування комерційних банків: - з огляду на необхідність зниження витрат і підвищення ефективності загального нагляду необхідно проводити інспектування різних складників рейтингової системи CAMEL з різною частотою; ґрунтуючись на тому, що різні операції несуть для банків різну міру ризику, необхідно класифікувати пункти ліцензії Національного банку України за категоріями ризику і використовувати цю класифікацію при розгляді питань щодо зупинення (обмеження) дії ліцензії, якщо діяльність банку перестає задовольняти встановленим вимогам; під час вивчення питання щодо вибору заходів впливу на банк доцільно використовувати як додатковий критерій структуру залучених коштів у банк, яка визначається відношенням коштів акціонерів до інших залучених коштів; - з урахуванням важливості і складності оцінки реального фінансового становища позичальника необхідно зовнішній аудит крупних позичальників банку проводити аудиторською компанією, яка призначається органами банківського нагляду. - необхідно використовувати більш гнучку систему оцінки якості кредитного портфеля, яка полягає у встановленні 10 груп кредитів, із визначенням для кожної групи рівня резервування з можливого діапазону. | 