У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення, здійснено аналітичну оцінку та обґрунтовано вирішення складної соціально-економічної проблеми - відтворення трудового потенціалу аграрних підприємств. За результатами виконаних досліджень можна зробити наступні висновки. 1.Поява категорії “трудовий потенціал” обумовлена еволюцією категорій “робоча сила” і “трудові ресурси”, які зберегли самостійне значення і володіють повним правом на використання в науковій літературі і практичній роботі, вони мають високий ступінь спільності і багато в чому взаємозамінні, що дозволяє їх одночасне застосування. На нашу думку, “робоча сила” знаходить відображення процесу реалізації здібностей, “трудові ресурси” характеризують кількісну сторону працездатного населення, а “трудовий потенціал” – це соціально-економічна категорія, яка характеризує здатність суспільства кількісно і якісно забезпечити науково-обгрунтований рівень відтворення людського фактору виробництва на кожному етапі продуктивних сил і виробничих відносин. 2.Особливий вплив на формування трудового потенціалу має специфічна галузь – сільське господарство, особливостями якої є те, що головним засобом виробництва виступає земля, як найважливіша продуктивна сила, а також витрати сил трудовим потенціалом на ведення підсобного господарства, природнокліматичні умови, глибока сезонність. 3.Демографічна ситуація на селі набуває критичного характеру. Скорочується народжуваність, високий рівень смертності, який в 2003 р. становив 21,2 на 1000 осіб населення. Значне постаріння населення, як результат перевищення смертності над народжуваністю. Приріст складає ( -2772 особи) в порівнянні з 1991 р., число жителів області зменшилось на 38,9 тис. осіб. Негативні демографічні тенденції супроводжуються погіршенням здоров’я населення. На демографічну ситуацію також впливає міграція. Загалом за 1994 -2003рр. Запорізька область втратила в результаті міграційного обміну населення з іншими державами 31 тис. осіб. Для покращення демографічної ситуації необхідно збільшити пільги сім’ям з дітьми, молодятам, матерям одиначкам і працюючим матерям, забезпечення житлом, медичним обслуговуванням тощо. 4.Дослідженням установлено, що ефективність використання трудового потенціалу аграрних підприємств в значній мірі залежить від впливу соціально-економічних факторів, як: рівня заробітної плати, ступеня заборгованості по заробітній платі, рівня забезпеченості санітарно-гігієнічними умовами робочого місця, рівня грошових доходів населення, фондо - і енергозабезпеченості виробництва, рівня соціальної захищеності тощо. На основі множинної кореляційно-регресивної моделі була проаналізована система чинників, які впливають на раціональне формування і використання трудового потенціалу села. За допомогою цієї моделі можливо розраховувати перспективи соціально-демографічного розвитку конкретного аграрного підприємства і регіону в цілому. 5.Адаптовано методичні підходи до оцінки результативності системи управління трудовим потенціалом на регіональному рівні аграрного сектора, яка включає результативність управління демографічними процесами, підготовкою кадрів, зайнятістю та використанням трудового потенціалу аграрних підприємств. 6.Удосконалено основні напрямки розвитку сфери підготовки кадрів для потреб сучасного виробництва при формуванні системи професійної орієнтації учнів шкіл, професійно-технічних училищ та інших закладів освіти, у підготовці спеціалістів для села конкретного регіону, для чого розроблено принципову схему регіональної системи підготовки і формування кадрового забезпечення. 7.За результатами анкетування нами обґрунтовано механізм активізації соціально-економічних та виробничих чинників відтворення трудового потенціалу аграрного виробництва, що стосується ринку праці. З метою регулювання ринку праці та зайнятості селян доцільно в процесі управління залучити сільські (селищні) ради, надавши їм повноважень центрів зайнятості, з належним фінансуванням. 8.Поліпшення соціально-економічних умов відтворення трудового потенціалу аграрного виробництва можливе в результаті виваженої політики доходів та оплати, що передбачає міжгалузеве регулювання економічних відносин з метою підвищення рівня доходності суб’єктів господарювання в аграрному секторі, удосконалення системи та зростання рівня оплати на підприємствах усіх форм власності та господарювання в аграрному секторі, розвиток соціального партнерства, гарантування оптимального розміру орендної плати за використання землі та майна, надання державної підтримки розвитку дрібного і середнього підприємництва, створення та удосконалення існуючого механізму реалізації сільськогосподарської продукції. 9.Першочерговими заходами щодо покращення соціальної інфраструктури села слід вважати: моніторинг особливостей розвитку населених пунктів, особливостей розселення, вирішення проблем адміністративного характеру, проведення інвентаризації та якісної оцінки функціонування об’єктів соціальної інфраструктури на селі, реалізацію державою заходів для задоволення першочергових життєвих потреб сільського населення на рівні встановлених соціальних нормативів, розробку та реалізацію програм комплексного розвитку територій, оптимізацію структури джерел фінансування розвитку інфраструктури села. |
