Анотація до роботи:

Настасяк І. Ю. Організація управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії ( 1772–1848 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2005.

У дисертації на підставі аналізу наукової літератури, архівних документів, а також першоджерел досліджуються проблеми організації управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії (1772–1848 рр.). Аналізуються передумови та обставини створення Королівства Галичини і Лодомерії. Розкрито особливості національного та соціального складу його населення. Висвітлено місце і роль вищих та місцевих органів управління Галичини в державно-правовій системі Австрії. Розкрито їхню компетенцію, структуру та порядок роботи. З’ясовано, що управлінська діяльність на території коронного краю розвивалась у контексті традицій австрійського бюрократизму. Значна увага приділена висвітленню діяльності галицьких та буковинських депутатів в австрійському парламенті. Доведено, що найбільшими здобутками революції 1848 р. у Галичині та Буковині було скасування селянських повинностей, піднесення національно-визвольних рухів та часткова демократизація управлінської системи Австрії.

У дисертації по-новому розв’язується наукове завдання, яке полягає у поглибленні історико-правових знань про особливості формування і функціонування органів управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії (1772–1848 рр.). Основні висновки, що відображають погляди дисертанта на цю проблему, виражені у наступних положеннях.

1. Уточнено, що Галичина була приєднана до складу Австрії в результаті
І поділу Польщі 1772 р. з метою розширення території монархії, а Буковина – в результаті акту анексії 1774 р., який мав стратегічну мету зміцнення кордонів і поліпшення сполучення між провінціями. Відтак обгрунтування австрійських прав щодо Галичини і Буковини, на нашу думку, були фікцією, оскільки не мали під собою жодних об’єктивних історичних та правових підстав. Землі, отримані Австрією внаслідок поділів Польщі, були штучно об’єднані в одну адміністративну одиницю – коронний край з центром у Львові. У 1786 р. до його складу (як 19 округ) увійшла Буковина. Адміністративно-територіальний устрій Галичини і Буковини був організований на зразок існуючого у спадкових землях монархії, що давало австрійському урядові змогу здійснювати ефективне управління віддаленими від Відня володіннями.

2. Розкрито сутність австрійської урядової політики у Галичині, що полягала у зміцненні централізації управління краєм. З’ясовано, що фактичним його керівником став губернатор, який забезпечував втілення в життя правових приписів імператора та уряду Австрії. Централізація державної влади виявлялася у тому, що низка установ і організацій безпосередньо підпорядковувалися губернаторові або навіть очолювалися ним. Галицьке губернське правління і військова адміністрація Буковини (1774–1787 рр.) були основними органами, створеними для зміцнення позицій Австрії на приєднаних землях. Їхні методи управління повністю відповідали традиціям австрійського абсолютизму досліджуваного періоду.

3. Виявлено, що імператорським патентом від 13 червня 1775 р. Королівство Галичини і Лодомерії було включене до складу Станової організації австрійських провінцій, що було своєрідним актом формального підтвердження його належності до Австрії. У цьому документі йшлося про організацію Галицького станового сейму як представницького органу різних соціальних верств. Цей факт мав стати свідченням використання австрійською владою демократичних методів в управлінні Галичиною і Буковиною. Однак обмежені повноваження Галицького станового сейму, відсутність у ньому представників усіх верств населення не дали змоги йому стати виразником інтересів краю.

4. З’ясовано, що окружна влада була важливою ланкою в централізованій системі австрійського державного управління. Очолював округ староста, який забезпечував виконання приписів австрійського уряду і губернської влади та досить ефективне управління суспільно-політичним життям округу. Встановлено, що структура і повноваження окружного апарату визначалися адміністративно-територіальними реформами краю. Особливістю місцевого адміністрування стало те, що австрійський уряд не створив на галицьких землях дієвої низової ланки управління на місцях. Політична влада у селах передавалася поміщикам (домініям), управлінські повноваження яких сприяли зміцненню феодальних порядків. Виконання розпоряджень поміщиків покладалося на мандаторів, які здійснювали адміністративно-поліційні функції. Свавілля мандаторів погіршувало і без того важке становище селян Галичини.

5. Доведено, що у досліджуваний період значно обмежувалося міське самоврядування, що свідчило про авторитарний характер реформ австрійського уряду. Відтак значна кількість міст втратила колишні привілеї і потрапила у юридичну та економічну залежність від поміщиків. Зловживання владою з боку міської адміністрації, аморальна та брутальна поведінка чиновництва були характерними рисами австрійського бюрократизму в містах Галичини і Буковини.

6. Виявлено, що особливістю впровадження колоніальної політики Австрії в управлінські структури Галичини і Буковини було те, що формування адміністративного апарату там здійснювалося виключно силами австрійської влади. Підтвердженням цього було призначення на керівні посади людей, які не тільки належали до заможних верств, а й пройшли вишкіл у бюрократичному апараті власне Австрії, а не Польщі чи іншої держави; обмеження дії органів місцевого самоврядування; відсутність автономних форм управління, чому сприяла надмірна централізація влади; звуження представницьких можливостей українців у владних структурах усіх рівнів.

7. Встановлено, що період революції 1848 р. характеризувався створенням національних органів (Головна руська рада, Центральна рада народова), які взяли на себе координацію відносин між населенням краю та австрійською владою. Це мало безпосередній вплив на наступні політико-правові реформи: скасування селянських повинностей (яке відбулося в Галичині набагато швидше, ніж в інших австрійських провінціях), обстоювання вимог об’єднання західноукраїнських земель та надання їм деякої автономії. Вагомим результатом демократичних змін, що відбувалися в імперії стала участь селянських депутатів з Галичини і Буковини у роботі першого австрійського парламенту.

Усе це стало початком запровадження в Австрійській монархії демократичних методів управління, сприяло реалізації завдань захисту політико-правових інтересів українського населення та формуванню української політичної еліти.

Публікації автора:

1. Колодяжна І. [Настасяк І.] Соціально-політичне становище Галичини в перші роки австрійського панування // Щорічник наукових праць молодих вчених "Держава і право" Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Випуск 2. – Київ, 1998–1999. – С. 49–56.

2. Настасяк І. Скасування кріпосного права в Галичині // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 34. – Львів, 1999. – С. 46–48.

3. Настасяк І. Галицький Становий Сейм: історія становлення та діяльності (1775–1845 рр.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 36. – Львів, 2001. – С. 75–78.

4. Настасяк І. Історико-правовий аналіз входження Галичини до складу австрійської імперії // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 38. – Львів, 2003. – С. 84–90.

5. Настасяк І. Правовий статус міст Галичини в період австрійського панування // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Випуск 3. – Львів, 2003. – С. 291–299.

6. Настасяк І. Галицьке губернське правління: його структура та діяльність // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. – Випуск 11. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 3–10.

7. Настасяк І. Особливості правового становища шляхти в Галичині (кінець XVIII - початок XIX ст.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 39. – Львів, 2004. – С. 117–121.

8. Настасяк І. Причини, перебіг та значення селянської реформи в Галичині (1772–1789 рр.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 40. – Львів, 2004. – С. 113–120.

9. Колодяжна [Настасяк] І. Загарбання Австрією Галичини і перші заходи щодо створення колоніального державного апарату // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали III регіональної наукової конференції (лютий 1997 р.). – Львів, 1997. – С. 125–129.

10. Настасяк І. Роль губернського правління у зміцненні державного ладу в Галичині // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали регіональної наукової конференції (лютий 2004 р.). – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 115–118.

11. Настасяк І. Роль судових органів Галичини в державному апараті австрійської імперії // Механізм правового регулювання в правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства: Матеріали науково-практичної конференції (квітень 2004 р.). – Львів: Львівський юридичний інститут. – 2004. – С. 57–59.