Аналіз теоретичних положень та практичного досвіду інноваційної діяльності в промисловості дозволяє зробити такі висновки. 1. Модернізація економіки повинна розглядатись в аспекті системних змін всього економічного механізму. Ключовими напрямками модернізації слід вважати забезпечення гарантій прав власності, рівних справедливих умов конкуренції, усунення адміністративних перешкод на шляху організації бізнесу, раціональна бюджетна, грошова, податкова політика. Головним в політиці модернізації підприємств як первинної ланки промислового виробництва повинна стати мобілізація всіх інвестиційних можливостей і ресурсів, які забезпечують в ринковій економіці відтворення основного капіталу, зміну поколінь техніки і технології, систем управління виробництвом, тобто модернізація повинна відбуватись на інноваційній основі. 2. Особливості розвитку сучасного виробництва визначають важливість вирішення завдань забезпечення технічного, організаційного, економічного узгодження в розвитку промисловості, забезпечення відповідних форм її організації і управління при сучасних економічних відносинах, які спрямовані на активізацію людського фактора, прискорення науково-технічного прогресу. 3. Науково-технічний прогрес спричиняє структурні зміни на користь більш ефективних видів діяльності, сприяючи вирішенню завдань зменшення дефіцитності окремих видів ресурсів, зміну технологій, продуктів, збільшуючи тим самим варіантність у виборі нововведень. 4. Для оцінки рівня інноваційності виробництва в роботі виділені загальні і часткові показники, які характеризують рівень використання окремих видів ресурсів. В якості часткових показників можуть служити як традиційні показники використання різних видів ресурсів – матеріало-, фондо-, трудомісткість, так і показники, які визначають ефективність функціонування і розвиток підприємств, видів виробництв, напрямків інноваційного розвитку промислового виробництва. 5. Відтворювальні процеси в промисловому виробництві мають дві основні складові: виробничо-технічну і організаційно-управлінську. Принципова відмінність відтворювальних процесів виробничо-технічного характеру полягає в їх результатах, які знаходять відображення в новому стані виробничої інфраструктури. Стосовно організаційно-управлінської складової, то вона виконує важливі функції керуючої частини з використанням новітніх методів здійснення виробничих процесів. 6. З теоретичної точки зору повне використання виробничих ресурсів означає збалансованість рівнів використання окремих видів ресурсів, визначаючи наявні резерви. Стосовно матеріальних і трудових ресурсів в роботі наведені економічні моделі визначення обсягу виробництва в залежності від ефективності їх використання, які дозволяють оцінити внесок кожного ресурсу в формування вартості виготовлення продукції. 7. В роботі обґрунтовано, що задачі, які потрібно вирішувати з метою управління різними параметрами формування організаційно-технічного рівня промислового виробництва і досягнення високих результатів, мають різноманітний характер за змістом в залежності від існуючих умов і прийнятих критеріїв. З метою чіткого уявлення місця кожної задачі, встановлення взаємозв'язку і взаємозамінності задач в роботі проведена їх класифікація відносно таких характеристик: структури, функції, організації. |