У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці організаційно-економічних основ та механізмів функціонування соціальної сфери села в період розбудови соціально орієнтованої економіки України, які базуються на поглибленні визначення сутності соціальної сфери та соціального потенціалу, комплексній інтегральній оцінці розвитку соціальної сфери села, визначенні взаємозв’язку між рівнем регіонального соціального розвитку та ефективністю сільськогосподарського виробництва. Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки: 1. В умовах подальшого становлення ринкових відносин в аграрному секторі особливого значення набуває розвиток соціальної сфери села, яка виступає в якості чинника формування соціального потенціалу сільської місцевості. Соціальна сфера села розглядається як економічна категорія, що тісно пов’язана із створенням середовища розвитку соціального потенціалу. Соціальний потенціал є фактором формування мотиваційного механізму ефективної діяльності аграрного виробництва та розвитку людського капіталу, тому його потрібно розглядати як ключовий орієнтир соціально-економічного розвитку сільського господарства та сільської місцевості. 2. Зміст соціальної сфери необхідно розглядати як сукупність умов життєдіяльності населення. Вона повинна включати в себе соціально-екологічні умови відтворення населення, соціально-економічні умови трудової діяльності, культурно-побутові умови життя та інституційні умови суспільного життя, що буде в більшій мірі визначати комплексний підхід до добробуту населення шляхом створення належних умов проживання. 3. Запропонована методика комплексної оцінки розвитку соціальної сфери села дозволяє відображати особливості соціального розвитку території як за окремими показниками, так і комплексним – станом соціальної сфери села в цілому. Вона дозволяє ранжувати всі райони області за рівнем розвитку соціальної сфери та визначити оптимальну структуру соціальної сфери населеного пункту. 4. На основі факторних моделей доведено взаємозв’язок залежності рівня розвитку соціальної сфери села від результатів діяльності сільськогосподарських підприємств. Встановлено, що розвиток соціальної сфери села на 64,9 % залежить від величини отриманої виручки від реалізації сільськогосподарської продукції, на 62 % від розміру прибутку в розрахунку на одного середньорічного працівника, на 59,6 % від рівня рентабельності підприємств, на 58 % від величини заробітної плати. 5. Необхідно підвищити відповідальність органів місцевого самоврядування за економічний та соціальний розвиток території. Доцільно перенести планування розвитку соціальної сфери на рівень територіально адміністративної одиниці з метою зменшення централізованого впливу на рівень фінансування, планування соціальної сфери села та забезпечення узгодження комплексного територіального і галузевого розвитку населеного пункту. 6. У результаті проведеного комплексного дослідження розвитку соціальної сфери та розрахованого комплексного показника рівня її розвитку визначено основні заходи та розміри їх фінансування стосовно формування оптимальної структури соціальної сфери та поліпшення якості її функціонування. В цілому по Сумській області необхідно залучити 642,8 млн. грн., в т.ч. для розвитку закладів галузі освіти – 72,9 млн. грн., галузі культури – 26,8 млн. грн., фізкультурно-спортивних закладів – 12,3 млн. грн., закладів галузі охорони здоров’я – 29,4 млн. грн., будівництва житла та поліпшення житлово-побутових умов – 90,7 млн. грн. 7. На основі розробленого комплексу організаційно-економічних основ сформовано економічний механізм ефективного розвитку соціальної сфери. Важливе місце серед його складових відводиться маркетингу соціальної сфери, який розглядається як одна з основних умов задіяння мотиваційного механізму підвищення ефективності аграрного виробництва, сформованого на основі соціального потенціалу. 8. Сформульовані наукові положення, висновки і рекомендації доцільно використовувати, зокрема, Міністерством аграрної політики України, на рівні обласних та районних державних адміністрацій, органами управління сільського господарства та продовольства, при розробці регіональної соціально-економічної політики, ринково орієнтованих механізмів підвищення ефективності функціонування соціальної сфери села та аграрних підприємств. | 