Результати дисертаційного дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, методичного та практичного характеру, які зводяться до наступного: 1. Економічна ефективність як економічна категорія виражає узагальнене і повне відображення результатів використання засобів, предметів праці та робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу. Її оцінюють за відношенням результатів до витрат на одержання продукції. Основними показниками ефективності молочного скотарства є обсяг добового виробництва молока, продуктивність праці, собівартість одиниці продукції, рівень рентабельності. 2. Основним принципом розвитку ринку молока має бути принцип біполяризації, з одного боку – інтегрований виробник, з другого – кінцевий споживач. Узгодження попиту та пропозиції на продукти харчування досягається за рахунок прогнозування потреби на сільськогосподарську продукцію. Прогнозування попиту на сільськогосподарську продукцію здійснюється в основному з урахуванням коефіцієнтів еластичності за доходами – встановлення зміни споживання продуктів харчування при зміні доходів населення. 3. Виробництво молока має тенденцію до переміщення в господарства населення, хоча вони не в змозі забезпечувати високу якість молока для виробництва конкурентоспроможної молочної продукції, на відміну від великих господарств. Для входження в конкурентне середовище необхідно провести інвестування в реконструкцію ферм для одержання якісної молочної сировини та підвищити продуктивність корів у 2-3 рази (до 5-6 тонн молока за рік). За результатами проведеного дослідження це інвестування повинно становити 1600 тис. грн в розрахунку на ферму 160 корів. 4. За період реформування АПК Київської області у виробництві молока чітко простежуються два періоди за динамікою ефективності. Зокрема, з 1991 по 1999 р. спостерігався процес зниження економічної ефективності та протягом 2000–2004 рр. – нарощування продуктивності та зниження збитковості виробництва. Встановлено, що за досліджуваний період ефективність виробництва молока у сільськогосподарських підприємствах зростала: - з підвищенням продуктивності корів від 2228 кг у 1999 р. до 3269 кг у 2004 р. зменшилися затрати кормів на 1 ц від 1,7 ц до 1,2 ц, затрати праці – від 11,0 до 7,2 люд.-год., підвищилась реалізаційна ціна від 37,9 до 92,0 грн/ц, собівартість – від 54,9 до 80,1 грн/ц, при цьому рівень рентабельності зріс від -27,1 до 17,0 відсотків; - із зростанням концентрації виробництва молока на 1 господарство від 1000 до 7500 ц обсяг його збільшується в середньому в 11,2 раза, затрати праці зменшуються в 3,3 раза, рівень рентабельності збільшується (від -35,1 до +15,3 %). 5. На ринку молока Київської області спостерігається суттєве коливання цін: протягом 1999-2004 рр. середня реалізаційна ціна зросла в 2,4 раза, а порівняно з 2005 р. – майже утричі. Виробник віддає перевагу тим каналам продажу продукції, які забезпечують найвищий рівень цін і проведення своєчасних розрахунків. 6. Головним напрямом розвитку молочного скотарства є пошук вигідних ринків і концентрація виробництва молока в одному господарстві (більше 2 тонн молока за добу), забезпечення інтеграції з молокозаводами-монополістами за рахунок перспектив економії на транспортуванні молоко-сировини незалежно від організаційно-правових форм господарювання. 7. Нині у Київській області спостерігається висока диференціація доходів між найбагатшими і найбіднішими верствами населення (до 13 разів) та практично відсутня варіація цін на молочні продукти. За прогнозними розрахунками на 2008 р., обсяг споживання молока і молочних продуктів становитиме близько 641,4 тис. тонн молока, що перевищує рівень 2002 р. на 23,0 %, тоді як обсяг пропозиції досягає 741,7 тис. тонн, що більше рівня 2004 р. на 5,0 відсотків. 8. На найближчу перспективу пропонується розвиток ферм на сільськогосподарських підприємствах з поголів’я корів не менше 180 голів (при середньорічному надої молока 3500 кг), що дасть змогу отримати більше 2 тонн молока за добу, в господарствах населення – з поголів’ям 8-10 голів, що сприятиме підвищенню продуктивності та збільшенню виробництва якіснішого молока. 9. Запровадження інновацій та інвестицій в систему виробництва кормів, їх заготівлі, раціонального використання, реконструкцію приміщень з утриманням тварин, доїльних залів, молочних заводів та інші заходи сприятимуть підвищенню якості молока. Дослідженням доведено, що галузь молочного скотарства при ціні на молоко 110,0-130,0 грн. за 1 ц та 25-30 % за користування кредитом не в змозі забезпечити достатні для інвестування грошові потоки, якщо до цього попередньо не вкладалися інвестиції в реконструкцію системи виробництва молока. 10. Відшкодування витрат виробника (ціна дотацій, або так звана ціна підтримки) має забезпечувати 5 % рентабельність, необхідну для простого відтворення виробничого процесу. З підвищенням ефективності та зростанням платоспроможності споживчого попиту на ринку формуватиметься еквівалентна ціна в межах 5 % норми прибутку (рентабельність 19 %) і за цих умов зростатиме частка самофінансування галузі, а частка державної підтримки буде скорочуватися. 11. Умовою ефективного розвитку взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі є врахування економічних інтересів учасників, стримування спаду обсягу виробництва молока. Для цього необхідно: диференціювати ціни відповідно до якості продукції, налагодити взаємовідносини між товаровиробниками молока і молокопереробними заводами, реалізовувати власну продукцію без посередників, впровадити договірну систему між виробниками і переробниками, яка дозволить розподіляти ризики між ними. |
