1. У процесі тривалого розвитку агропромислового виробництва в Україні на базі розвитку інтеграції, комплексування, комбінування і кооперування виробництва сформувалися спеціалізовані тваринницькі продуктові підкомплекси: м'ясопродуктовий, молокопродуктовий, птахопродуктовий та ін., кожний з яких є поєднанням галузей сільськогосподарського виробництва, переробної і харчової промисловості для виробництва певних видів продукції. 2. Характерна особливість підкомплексів - використання переваг суспільного поділу праці, територіальної концентрації виробництва, поглибленої спеціалізації господарств і підприємств на виробництві тих чи інших видів продукції та їх переробки. Підкомплекси сприяють розвиткові інтеграції і кооперації, розширенню прямих економічних зв'язків між промисловими та сільськогосподарськими підприємствами і господарствами. 3. Особливістю сучасного стану економіки галузевих тваринницьких продуктових підкомплексів стала їх кризова ситуація, що проявляється як наслідок занепаду всіх галузей тваринництва, зменшення продуктивного поголів'я, постійного скорочення виробництва молока, м'яса, вовни, яєць, зростання їх собівартості, зниження рентабельності всіх тваринницьких господарств і зміни ними напряму діяльності. 4. Стратегічним напрямом розвитку тваринництва в Миколаївській області є курс на збереження наявної чисельності поголів’я великої рогатої худоби, зокрема, корів, поголів’я свиней та птиці. Основою збільшення виробництва продукції є нарощування продуктивності тварин. Регіон здатний до самозабезпечення продуктами тваринництва. Недостатнє виробництво яловичини на найближчу перспективу слід компенсувати більш широким розвитком свинарства та птахівництва, які постачають м’ясо на ринок. 5. Дослідженнями встановлено, що в області спад виробництва м’яса худоби та птиці призвів до зменшення обсягів їх переробки на підприємствах м’ясної промисловості. У 2006р. промислово перероблено лише 15,5 % вирощеної худоби та птиці. Це пояснюється тим, що сільськогосподарські товаровиробники переробляють продукцію безпосередньо у своєму господарстві. 6. Проведені дослідження та узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду переконливо свідчать про необхідність державного регулювання економічних відносин в агропромисловому комплексі та стимулювання виробництва продукції за допомогою комплексу економічних важелів. Основними з них є: створення відповідної законодавчої бази, поєднання державного регулювання розвитку галузі з економічною свободою суб'єктів її ринку, здійснення соціально-економічного захисту товаровиробників. 7. Прийняте на державному рівні рішення щодо надання сільськогосподарським товаровиробникам права розпоряджатися ПДВ від реалізації тварин, встановлення надбавки за реалізацію молодняку великої рогатої худоби високовагових кондицій сприяло усуненню дисбалансу між обсягами вирощеної й реалізованої худоби, підвищенню ефективності галузі. Рівень збитковості виробництва м’яса був найнижчим у 2003 р., у цей же час прибутково працювала м’ясна промисловість, а в цілому вирощування і переробка продукції тваринництва забезпечували прибутки. 8. З моменту введення спеціальних режимів оподаткування ПДВ, виникає питання у його відшкодуванні сільськогосподарським товаровиробникам. Тому з метою переведення аграріїв на пільгові умови вважаємо, що ставка ПДВ на продукцію сільського господарства не повинна перевищувати 10% (маючи на увазі в перспективі можливість її диференціації на окремі види продукції у межах від 5 до 10%). 9. Сьогодні кредитування сільгосппідприємств здійснює понад 26 різних кредитних установ Миколаївської області. Аналізуючи ці показники, можна зазначити, що відбулося збільшення як загального розміру наданих кредитів, так і кількості сільгоспвиробників, які одержали кредит. Провівши дане дослідження, пропонуємо ставити і розглядати питання про запровадження багатоканальної схеми кредитування тваринницьких продуктових підкомплексів. Ядром цієї схеми має стати державний багатофілійний спеціалізований сільськогосподарський банк (Аграрний банк). Він повинен взяти на себе функції кредитного, розрахунково – касового та іншого обслуговування аграрного сектора. 10. Удосконалення взаємовідносин виробників, переробних і реалізаційних структур є можливим за рахунок удосконалення цінової політики, перш за все - переробних підприємств по відношенню до сільськогосподарських. Прибуток повинен розподілятися відповідно до витрат кожного учасника, забезпечувати економічну заінтересованість всіх учасників. Нами запропонована методика розрахунку ціни на різних стадіях виробничого процесу. За основу взято розраховані нормативи затрат сільського господарства, переробної промисловості та торгівлі й норму прибутку 15 %. Hа місцях, виходячи з конкретних умов, ці показники можуть уточнюватися. Ціну встановлюють на всі види сировини та готової продукції. 11. Ефективним важелем відродження виробництва є інтеграція сільськогосподарських товаровиробників з промисловими переробними та торговельними підприємствами. Окрім вже існуючої інтеграції виробництва і переробки продукції тваринництва на господарському рівні, необхідно сформувати інтегровані господарські структури на міжгосподарському, регіональному і галузевому рівнях. | 