Результатом дисертаційної роботи є вирішення науково-практичного завдання, що полягає в удосконаленні теоретичних основ і розробці рекомендацій з формування адаптованого до ринкових умов господарювання організаційно-економічного механізму поетапної реструктуризації підприємств провідної галузі промисловості. Проведене дослідження дає можливість зробити наступні висновки: 1. Особливістю ефективного функціонування підприємств у конкурентному середовищі є їхня здатність до мобільної адаптації, до змін не тільки на макрорівні, але й на мікрорівні за допомогою проведення реструктуризації як радикального засобу трансформації. 2. Для сучасних підприємств реструктуризація є неодноразовим заходом, а перманентним процесом, проведення якого продиктоване необхідністю змін, які викликані не тільки потребою у ліквідації поточних кризових ситуацій. Реформування також проводять фінансово стабільні підприємства, які прагнуть досягнути підвищення ефективності свого функціонування. 3. Головними причинами, які перешкоджають проведенню реструктуризації українських підприємств, є відсутність державної підтримки у розробці та здійсненні процесів реформування, відсутність адаптованої до особливостей функціонування вітчизняних підприємств теоретичної й практичної інформаційної бази з реалізації програм реструктуризації. 4. Реструктуризація промислових підприємств, у тому числі й машинобудівних, здебільшого має хаотичний, безсистемний і незакінчений характер. Існуючі підходи до проведення реформування не враховують особливостей функціонування вітчизняних суб’єктів господарювання, які знаходяться в кризовому стані, не беруть до уваги фактори часу й фінансової підтримки, особливостей реалізації короткострокових і довгострокових стратегій реформування, і тому є не досить ефективними для реанімації великих підприємств. Запропонований у роботі підхід проведення реструктуризації, який базується на відокремленні кризового та посткризового періодів при проведенні реформування, є новим з практичної й теоретичної точок зору, враховує вплив часового та ресурсного факторів на процес реформування, виключає хаотичність при його здійсненні тому, що враховує особливості стратегічної направленості й першочерговості вирішення проблематичних питань при проведенні реструктуризації. 5. До створення проекту реструктуризації та конструктивних рекомендацій щодо його реалізації здійснюється аналіз ситуації на підприємстві. Тому важливим аспектом ефективного реформування є максимально точне уявлення про фінансово-економічне становище підприємства. Традиційні інструменти аналізу не завжди допомагають формувати бачення реальної ситуації, а існуючі методики діагностування кризових підприємств не є ефективними й потребують удосконалення і доробки. Запропонований методичній підхід до визначення ступеня кризової ситуації, який базується на градації кризових мініфаз, та їх факторної характеристики, дозволяє ідентифікувати реальне становище підприємства, визначити головні фактори виникнення кризи, та сформувати відповідний комплекс реструктуризаційних заходів. 6. Алгоритмізація процесів є необхідною умовою ефективного планування та реалізації сукупності заходів у рамках кожного етапу реструктуризації. В основі проекту реструктуризації вітчизняних підприємств знаходиться традиційний алгоритм реформування який включає етапи аналізу ситуації та розробки проекту реструктуризації, етап реалізації проекту та контрольний етап. При цьому належної уваги не приділяється безпосередньо етапу реалізації проекту, що впливає на порушення та відсутність структурованої, стратегічно орієнтованої послідовності дій у межах цього етапу. У роботі розроблений детально структурований алгоритм проведення комплексної реструктуризації, який включає чотири етапи: аналітичний, кризовий, посткризовий, постреструктуризаційний, що дозволяє орієнтувати підприємство на реалізацію короткострокових цілей стратегії реструктуризації на кризовому етапі й довгострокових на посткризовому. 7. Сценарії поетапної реструктуризації розроблені для ВАТ ХК „Краян” і ВАТ „Автоагрегат”, а також аналіз результатів реструктуризаційних перетворень декількох великих машинобудівних підприємств Одеського регіону, дають змогу підтвердити наведені у роботі висновки та рекомендації, і стверджувати, що припинення підприємством процесу реструктуризації, навіть при досягненні ним позитивних фінансово-економічних показників, як правило, призводить до повернення в кризову ситуацію, а наявність часових лагів між етапами знижує ефективність кінцевого результату від реформування. 8. Стабілізація фінансово-економічного стану вітчизняних промислових підприємств за допомогою проведення та підтримки програм їх реструктуризації з боку держави у цілому позитивно вплине на промисловий потенціал України. Організаційно-економічний механізм проведення поетапної реструктуризації, представлений у дисертаційному дослідженні, враховує негативний та позитивний досвід проведення реформування вітчизняними та зарубіжними підприємствами, вимоги діючого законодавства, забезпечить підвищення ефективності реалізації процесу реструктуризації, відновлення рівня прибутковості підприємств, що у свою чергу забезпечить стабільне поповнення місцевих та державного бюджетів. |
