Анотація до роботи:

Локшин В.С. Організаційно-економічний механізм реалізації венчурних інвестиційних проектів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. - Дніпропетровський державний аграрний університет. - Дніпропетровськ, 2006.

Дисертацію присвячено розробці науково-теоретичних засад венчурного фінансування в аспекті вдосконалення організаційно-економічного механізму реалізації високоризикових інвестиційних проектів.

Досліджено організаційно-економічний механізм реалізації венчурної інвестиційної діяльності. Визначено принципи фінансового механізму реалізації венчурних інвестиційних проектів, а також стан розвитку та значення венчурного бізнесу в активізації інвестиційних процесів в економіці України. Розроблено методологічні підходи до фінансової оцінки венчурних інвестиційних проектів. Розроблено модель прийняття фінансового рішення щодо реалізації венчурних інвестиційних проектів. Обґрунтовано механізм "виходу" венчурного капіталу з бізнесу з урахуванням обмежень інституціонального та ринкового середовища в Україні. Розроблено механізм реалізації венчурних інвестиційних проектів через створення фонду ризикового капіталу. Удосконалено методичні підходи до оптимізації інвестиційного портфеля венчурного підприємства. Запропоновано механізм організації процесу венчурного фінансування "закриваючих технологій".

1. Визначено, що за функціональним змістом поняття „венчурне фінансування” може бути розкрито як допомога в реалізації нових бізнес-ідей і сприянні зростанню конкретного бізнесу шляхом надання коштів в обмін на частку в статутному капіталі або певний пакет акцій. У загальному вигляді венчурний капітал або венчурне фінансування можна охарактеризувати як фінансовий інструмент, що використовується для введення в дію компанії, її розвитку, реалізації перспективних проектів.

2. Встановлено, що венчурна інвестиційна діяльність істотно відрізняється від традиційної інвестиційної діяльності. Принципова відмінність полягає в тому, що у венчурній діяльності інвестор і об'єкт інвестування виступають як одне ціле. Вони однаковою мірою зацікавлені в досягненні кінцевого результату, критерієм оцінювання якого є нарощування потенціалу підприємства. Таким чином, венчурний інвестиційний процес – це процес більшою мірою управлінський, з такими складовими, як маркетинг, виробництво, НДДКР тощо. Виходячи із змісту венчурного фінансового механізму, основними принципами реалізації венчурних інвестиційних проектів (зі сторони інвестора) слід вважати такі: динамізм; інтегрованість з об'єктом інвестування; комплексний і системний характер управлінських рішень; концентрація ресурсів і зусиль; варіативність; закінченість; орієнтація на нарощування потенціалу підприємства; стратегічна орієнтація цілей, рішень і дій.

3. Структурні зміни у виробництві за останні роки призвели до значної втрати позицій галузей, промисловості з високою доданою вартістю. В існуючих умовах для України найбільш актуальною є структурна перебудова економіки та її інтенсивна капіталізація. Зіставивши й проаналізувавши особливості та механізми сучасного інвестиційного процесу в Україні та тенденції розвитку і потреби вітчизняного бізнесу, відзначено, що вітчизняна фінансова система на сьогодні не здатна забезпечити потреби підприємств в інвестиційних ресурсах, особливо щодо реалізації високотехнологічних проектів, які мають високий рівень ризику, тому механізм венчурного фінансування є, можливо, єдиною альтернативою швидкого розвитку вітчизняних підприємств і реалізації їх потенціалу.

4. З метою розвитку методичних підходів до фінансової оцінки венчурних інвестиційних проектів удосконалено метод критеріїв, запропонований Б. Твіссом, шляхом уточнення фінансово-економічного змісту окремих статей, врахування рівня споживчої привабливості інновації, що реалізується проектом, аспектів часу реалізації венчурних інвестиційних проектів. З урахуванням зазначених положень запропоновано такий перелік критеріїв оцінювання: цілі, стратегія, політика і цінності компанії; науково-технічні критерії; виробничі критерії; фінансові критерії; ринкові критерії; критерії споживчої привабливості; соціальні й екологічні критерії. Оцінювання критеріїв має здійснюватися за п'ятибальною шкалою із застосуванням методу ранжирування. Вагу кожного з критеріїв має встановити компанія, виходячи з "індивідуальних" особловостей.

5. Прийняття рішення щодо фінансування при реалізації венчурного інвестиційного проекту доцільно здійснювати у послідовності: 1) виявлення факторів, що впливають на реалізацію проекту; 2) оцінювання проектних пропозицій за цими факторами з використанням або кількісної інформації, якщо така є, або експертних даних; 3) прийняття або відхилення проектних пропозицій на основі оцінювання, здійсненого згідно з пунктом 1; 4) виявлення сфер проекту, де потрібна додаткова інформація й вживання заходів щодо її отримання; 5) зіставлення нової інформації, отриманої відповідно до пункту 4, з тією, що використовувалася при початковому рішенні; 6) оцінювання впливу змінних, виявлених на етапі 5, на продовження роботи над проектом; 7) прийняття рішення щодо припинення проекту або продовження роботи над ним з повторенням етапів 4, 5, 6.

6. У світовій практиці існують такі види стратегії «виходу» капіталу з бізнесу: первинної публічної пропозиції (IPO); одноразового продажу компанії; «проживання з компанією» до завершення життєвого циклу проекту; «зняття вершків»; «дроблення». Аналіз середовища функціонування венчурного бізнесу в Україні показав ряд істотних обмежувальних факторів у виборі стратегії «виходу» капіталу з бізнесу. З метою оптимізації варіантів реалізації ризикових проектів в українській економіці і стратегії "виходу" капіталу в дисертації розроблений алгоритм механізму здійснення даного процесу залежно від зовнішніх і внутрішніх економічних умов існування компанії з урахуванням таких обмежень: привабливість кампанії для інвесторів; відповідність розміру компанії вимогам публічного розміщення на фондовому ринку; рівень інвестиційної активності в економіці; рівень податкового навантаження..

7. Перспективним варіантом організації венчурного бізнесу (у найближчі 2-3 роки) є створення фондів ризикового капіталу. Механізм роботи фонду дасть змогу залучити незадіяні капітали приватних та інституціональних інвесторів, а також створить цілу нішу компаній, що професійно займаються венчурним інвестуванням. Найбільш суттєвими положеннями функціонування фонду ризикового капіталу є такі: організаційно-правова форма фонду – відкритий венчурний фонд на паях, не юридична особа; керуючий фондом – компанія з управління фондами ризикового капіталу; організаційно-правова форма - закрите акціонерне товариство. Вимоги до структури активів фонду: частки в компаніях, що починають пакети акцій компаній, що починаючих і стабільних компаній, грошові кошти й інші інвестиційні активи, не заборонені статутом фонду. Частка фінансування венчурних проектів у загальному інвестиційному портфелі має становити 15–35%. Залежно від рівня ризику і прибутковості, що готовий прийняти інвестор, керуючий може сформувати кілька фондів різних інвестиційних стратегій і розміщати паї кожного з них.

8. Для оперативного контролю за станом портфеля венчурного інвестора як незамкнутої інвестиційної системи запропонована модель його загальної дохідності, яка дає змогу інвестору вирішувати такі завдання: контролювати прибутковість портфеля; одержувати значення прибутковості портфеля в будь-який момент часу; вести облік вартості портфеля; у будь-який момент часу визначати значення абсолютного прибутку або збитків; дисконтувати отриманий прибуток або збитки відповідно до заданого коефіцієнта дисконтування. З метою прогнозування прибутковості портфеля в дисертації розроблений механізм, відповідно до якого основними параметрами формування портфеля й оцінювання ризикових активів є не проектний підхід, а капіталовкладення в акції компаній, бізнес яких розрізняється за рівнем ризику.

9. Значним резервом підвищення експортного потенціалу української економіки є фінансове забезпечення розробки та реалізації «закриваючих технологій». У вирішенні цього питання механізм венчурного фінансування має відіграти вирішальну роль. Функції держави мають включати: виявлення «закриваючих технологій», створених у державних науково-технічних організаціях; створення умов і стимулів для організації інноваційних фірм з подальшої розробки технологій; здійснення через державні венчурні фонди часткового фінансування розробок і виробництва; надання необхідних потужностей на державних виробничих підприємствах; сприяння через зовнішньоторговельні організації експорту технологій. Підприємницький сектор має забезпечити: заснування інноваційних фірм, фінансування їх діяльності з недержавних венчурних фондів, організацію процесу розробки та виробництва, участь в експортних операціях.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Локшин В.С. Проблеми розвитку інноваційного фінансування в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. 213. – Т. 3. – С. 701–706.

2. Локшин В.С. Розрахунок очікуваних показників інвестиційного проекту при оцінці його ефективності // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. 205. – Т. 4. – С. 1110–1114.

3. Шаповал В.М., Локшин В.С., Шмельова В.О. Венчурний капітал: міф чи реальність для України? // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДДУ, 2002. – Спецвипуск. – С..79–89.

Внесок автора полягає у визначенні сутності та змісту поняття „венчурний капітал” та визначенні його ролі в ринковій економіці.

4. Локшин В.С., Куницька К.Є., Гертнер О.О. Прямі іноземні інвестиції в сучасних світогосподарських процесах // Економічний вісник Донбасу. –2005. – №1(2). – С.27–32.

Внесок автора полягає у визначенні ролі прямих іноземних інвестицій у становленні та розвитку економічних процесів та принципів їх організації.

5. Чимшит С.И., Локшин В.С. Предпосылки появления механизмов венчурного финансирования в Украине // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. 213.- Т. 6. – С 1471–1485.

Внесок автора полягає в обґрунтуванні ефективності використання механізмів венчурного фінансування в умовах вітчизняних суспільно-економічних відносин.

6. Чимшит С.И., Локшин В.С. Особенности механизма управления рисками в венчурном инвестировании // Академічний огляд. – Дніпропетровськ: ДУЕП, 2006. – №1. – С.. 99–107.

Автором визначено специфічні риси механізму управління венчурними ризиками та їх відмінність від ризиків класичного інвестиційного процесу.

Опубліковано за матеріалами конференцій

7. Локшин В.С. Регулювання ринку фінансових ресурсів // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні". – Т. 6. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С.3.

8. Локшин В.С. Інноваційні аспекти інвестиційної стратегії розвитку підприємств України // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках". – Т. 2. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С.54–56.

9. Локшин В.С., Козлов Є.Є. Інвестиційний потенціал підприємства // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Громадсько-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект)". – Дніпропетровськ: ДУЕП, 2006. – С.24–25.

Автором досліджено проблеми реалізації венчурних інвестиційних проектів в Україні.