В дисертації викладені теоретичні основи організаційно-економічного механізму регулювання інноваційної діяльності в промисловості України, проведено аналіз нормативно-правового забезпечення, зрушення в кадровому складі та матеріально-технічній базі, обсяги фінансування та витрат, обсяги впровадження інновацій та шляхи вдосконалення економічного стимулювання фінансової підтримки та податкового регулювання інноваційної діяльності, що дало змогу зробити наступні висновки. 1. Забезпечення сталого економічного розвитку можливе лише при проведенні активної інноваційної політики за умови врахування як інтересів суб'єктів цього процесу, так і усвідомлення ними відповідальності за долю держави та її місце в світовій співдружності. 2. Дослідження сутності та закономірностей інноваційної діяльності підводить до висновку, що вона може бути ефективною, якщо буде задіяно такий важливий фактор як державне регулювання, яке доповнює дію ринкових регуляторів (попиту і пропозиції, конкуренції, мотиваційних механізмів) у сфері розвитку науки і техніки, оскільки воно являється фундаментом сучасних інновацій. 3. Однією із основних складових інноваційної політики є вибір пріоритетів та стимулювання конкретних напрямів наукових досліджень, створення на їх основі нових технічних систем і технологій, оновлення виробничого потенціалу, випуску нової конкурентоспроможної продукції. Ми вважаємо за необхідне в першу чергу до них віднести ресурсозберігаюче устаткування та технологічні процеси для базових галузей економіки; вважати інноваційними пріоритетами характерні для економіки України такі підгалузі та виробництва машинобудування: авіаційна та ракетно-космічна техніка; технології спеціального призначення; техніка для сільськогосподарського виробництва; судно- та автомобілебудування. 4. Формою створення економічно вигідних умов для участі наукових організацій та підприємств в розробці принципово нових технологій, техніки та матеріалів є державне замовлення та державна контрактна система, так як вони забезпечуються фінансами і матеріально-технічними засобами, а головне - передбачається гарантований збут продукції. 5. Серед заходів підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю важливе місце займає розробка законодавчих актів і нормативних документів. Проведений аналіз діючого законодавчого та нормативно-правового забезпечення переходу промисловості України на інноваційну модель розвитку показав, що таких документів в нашій державі нараховується близько сімдесяти. Але кожний з них має ті чи інші недоліки і не вирішує проблему комплексно. І тільки поява Закону України “Про інноваційну діяльність” покликана вирішити більшість зазначених проблем. 6. В роки незалежності відбулося погіршення кількісних характеристик кадрового потенціалу науки промисловості, яке супроводжувалося значними структурними змінами. Насамперед, необхідно відмітити погіршення вікової структури наукових кадрів, особливо найбільш висококваліфікованих фахівців, а промисловий сектор продовжує втрачати свій найцінніший потенціал – наукові кадри. 7. Головним джерелом фінансування інноваційної діяльності являється господарські договори спрямовані на відновлення та розширення вітчизняного промислового виробництва. Зростання обсягів його замовлень в майбутньому вирішуватиме не лише проблему оптимізації структури фінансування науки і інноваційної діяльності, але одночасно сприятиме підвищенню рівня наукоємності та конкурентоспроможності вітчизняного виробництва. 8. З метою забезпечення зацікавленості комерційних банків у кредитуванні привабливих інноваційних проектів необхідно підвищити довіру до банківських установ, щоб збільшити обсяги надходження заощаджень населення. Важливим завданням державного регулювання є створення умов для залучення такої групи джерел фінансування інноваційної діяльності, яку становлять зарубіжні інвестиції, міжнародна науково-технічна допомога, міжнародний лізинг, міжнародні, національні наукові та венчурні фонди. 9. Необхідно забезпечити організаційний механізм регулювання інноваційної діяльності. З цією метою пропонується ввести спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в сфері інноваційної діяльності та його підрозділи в міністерствах та органах місцевого самоврядування. 10. Доцільно запровадити фінансову підтримку інноваційної діяльності шляхом створення спеціалізованих державних фінансово-кредитних установ, які необхідно підпорядкувати спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади. 11. З метою фінансової підтримки місцевих та регіональних інноваційних програм доцільно створити комунальні спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи і підпорядкувати їх виконавчим органам місцевого самоврядування. Кошти цих установ формувати за рахунок відповідних місцевих бюджетів. 12. В розвинених країнах Заходу важливе місце в системі інноваційної діяльності компаній займають пільги щодо проведення власних НДДКР. Тому доцільно забезпечити пільгову систему оподаткування суб'єктів, що займаються інноваційною діяльністю, шляхом введення 50% ставки податку на прибуток, додану вартість та землю; 13. Важливим елементом економічного стимулювання інноваційної діяльності є забезпечення митного регулювання суб'єктів підприємництва, які здійснюють інноваційну діяльність, шляхом звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість продукції та товарів, що призначені для інноваційних проектів. 14. Вважати передчасною ліквідацію Держіннофонду України. З метою забезпечення фінансування інноваційних процесів слід відновити його діяльність. | 