Анотація до роботи:

Венгер В.В. Організаційно-економічний механізм регулювання цін у природних монополіях. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Державна установа „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Київ, 2005.

У дисертаційній роботі розкрито сутність природних монополій та доведена необхідність державного регулювання цін на їх продукцію (послуги). З’ясовано, що організаційно-економічний механізм регулювання цін у природних монополіях реалізується через відповідний комплекс заходів законодавчого, нормативного та контролюючого характеру.

У процесі дослідження узагальнено світовий досвід застосування різних методів та моделей регулювання цін у природних монополіях і визначено ті з них, які доцільно використовувати у вітчизняній практиці. Проаналізовано динаміку цін та чинників, що їх визначають, на ринках природних монополій. Запропоновано комплексний механізм взаємодії контролюючих органів.

Визначено напрями проведення реструктуризації природних монополій та запропоновано варіанти інституційного забезпечення регулювання цін на їх продукцію. Запропоновано шляхи удосконалення нормативно-правової бази державного регулювання цін у природних монополіях.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і пропозиції щодо удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання цін у природних монополіях.

1. Встановлено, що відмінними рисами природних монополій, які характеризують їх сутність, є: виробництво унікальної продукції (послуг); застосування спеціальних технологій і мережевої організації виробництва; утруднення або неможливість конкуренції; пряма залежність між масштабами виробництва і економією витрат. Оскільки природні монополії виробляють продукцію нееластичного попиту, яка задовольняє першочергові потреби суспільства, і мають змогу впливати на її обсяги, якість і ціну, то держава повинна впливати на їхню діяльність через запровадження спеціального механізму регулювання цін.

2. Серед недоліків сучасної організації ринків природних монополій є те, що більшість із них є державною власністю і знаходяться в управлінні відповідних міністерств, що в принципі є неприпустимим, оскільки регулятор починає регулювати сам себе. До організаційної структури зазначених суб’єктів господарювання, крім природномонопольних видів діяльності, входять об’єкти соціально-культурного призначення. Це в свою чергу створює сприятливі умови для зловживань та унеможливлює здійснення ефективного контролю з боку регулюючих органів.

3. Аналіз тенденцій розвитку ринків природних монополій показав, що через їх монопольне становище забезпечується вищий рівень прибутковості цього виду економічної діяльності порівняно з підприємствами промисловості.

4. Як свідчить світовий досвід регулювання цін у природних монополіях найефективнішими методами регулювання цін для сучасного стану української економіки є: метод декларації зміни цін та метод індексації тарифів. Зазначені методи належать до стимулюючих і дозволяють природному монополісту економічно обґрунтовано підвищувати чи знижувати ціни (тарифи) на свою продукцію. Крім того, використання стимулюючого регулювання цін у природних монополій дасть змогу впроваджувати нові технології виробництва, оновлювати інфраструктуру, знижувати витрати, усувати практику їх штучного завищення та здійснювати ефективний контроль за ціноутворенням.

5. На формування цін на продукцію природних монополій значний вплив справляє зростання інших операційних витрат, які займають найбільшу частку в структурі витрат. Це дозволяє природному монополісту необґрунтовано завищувати ціни на свою продукцію (послуги). У нормативних актах відсутні чіткі визначення витратної бази ціни. Гостро стоїть проблема перехресного субсидування, що спотворює принципи ефективної соціальної політики, оскільки замість отримання адресної допомоги споживачі звикають до практики неплатежів.

6. Для ефективного контролю за цінами на ринках природних монополій слід було б регулярно здійснювати комплексний контроль за правильністю встановлення тарифів на їх продукцію, аналізувати існуючі функції контрольних органів та удосконалювати їх з метою чіткої взаємодії між самими органами контролю, що у свою чергу дасть можливість вчасно запобігати ціновим зловживанням природними монополістами, і одночасно удосконалювати нормативно-правову базу щодо регулювання цін.

7. Для удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання цін у природних монополіях в Україні доцільно здійснити комплексне реформування природних монополій, що повинно включати в себе реструктуризацію та корпоратизацію кожної окремої сфери. Головною метою реструктуризації має стати відокремлення конкурентних видів діяльності від природномонопольних. Немонопольні ринки повинні бути лібералізовані, а конкурентні підприємства приватизовані. Об’єкти соціально-культурного призначення мають бути передані до комунальної власності.

У сфері залізничного транспорту необхідно розділити Державну адміністрацію залізничного транспорту України „Укрзалізниця” на дві компанії. Перша буде здійснювати вантажні перевезення, а друга – пасажирські, причому останні мають дотуватися з місцевих бюджетів.

У сфері житлово-комунального господарства необхідно використати світовий досвід та створити у кожному місті холдингові компанії, які будуть управляти житлово-комунальним господарством кожного міста.

8. Адміністративна реформа повинна бути націлена на створення ефективного інституційного забезпечення регулювання цін у природних монополіях. Так, у сфері залізничного транспорту необхідно створити незалежний регулюючий орган на зразок тих, що діють у сфері електроенергетики та зв’язку. У сфері житлово-комунального господарства доцільно здійснити перерозподіл функцій між місцевими органами влади та Національною комісією регулювання електроенергетики. Запропоновано на законодавчому рівні закріпити незалежний статус регулюючого органу.

Необхідно створити цілісну інституційну систему регулювання цін у природних монополіях, що полягає у виборі та поєднанні оптимальної організаційної форми корпоративного управління, найефективніших стимулюючих методів та незалежних органів регулювання.

9. Необхідно розробити та прийняти окремий Закон „Про ціни і тарифи на продукцію природних монополій”; внести зміни до статті 9 Закону України „Про природні монополії”, що полягають у визначенні витратної бази ціни; у пункті 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” чітко визначити перелік витрат, які входять до статті „Інші операційні витрати” і відмовитися від неоднозначного трактування „тощо”. Кожному регулюючому органу слід розробити та узаконити типові положення щодо формування витратної бази тарифу по кожній окремо взятій сфері природної монополії з метою виключення з неї необґрунтованих невиробничих витрат. Вирішення цих питань надасть змогу регулюючим та контролюючим органам ефективно здійснювати контроль за встановленням цін на продукцію природних монополій, оперативно реагувати на будь-які негативні тенденції у діяльності зазначених суб’єктів господарювання та припиняти можливі цінові порушення.

Публікації автора:

1. Венгер. В.В. Державне регулювання цін на продукцію природних монополій // Фінанси України. – 2005. - №3. – С.82-89.

2. Венгер. В.В. Державне регулювання цін суб’єктів природних монополій //Соціально-економічні пріоритети сталого розвитку: Зб. наук. пр. Ін-ту економіки НАН України (Серія Економічні дослідження молоді) – К.: Ін-т економіки НАН України, 2003. Вип. 4. – С. 60-66.

3. Венгер В.В. Економіко-правові аспекти державного регулювання цін на продукцію суб’єктів природних монополій // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2005. - №2. – С.145-149.

4. Супрун В.П., Венгер. В.В. Проблеми державного регулювання природних монополій в Україні: розвиток та перспективи // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - № 12. – С. 20-25. (Особистий внесок – викладення основного матеріалу та пропозиції щодо введення в дію механізму регулювання цін на продукцію суб’єктів природних монополій, що ґрунтується на встановленні цінових обмежувачів та контролюванні витрат).

5. Венгер. В.В. Форми державного контролю цін у галузях природних монополій: сутність та дієвість // Труды Одесского политехнического университета: Научный и производственно-практический сборник по техническим и естественным наукам. – Одесса: Вид-во „ТЕС”, 2004. В 3-х т. – Т.1. – С. 42-45.

6. Венгер. В.В. Державне регулювання діяльності природних монополій з метою поліпшення споживання населення // Реалізація Цілей Розвитку Тисячоліття ООН в Україні: подолання бідності та підвищення життєвого рівня населення / Зб. наук. пр. Ін-ту демографії та соціальних досліджень НАН України – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2004. – С. 114-120.

7. Венгер В.В. До питання про розвиток та перспективи державного регулювання цін на продукцію суб’єктів природних монополій // Збірник доповідей та тез першої міжнародної науково-практичної конференції „Підприємництво як соціально-економічна передумова становлення середнього класу”. К.: Видавничий дім „КОРПОРАЦІЯ”, 2004. – С. 35-40.

8. Венгер В.В. Зарубіжний досвід державного регулювання цін у галузях природних монополій // Збірник доповідей та тез Міжнародного економічного форуму „Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації. - К.: Видавничий дім „КОРПОРАЦІЯ”, 2004. – С. 166-176.

9. Венгер В.В. Удосконалення механізму зниження рівня цін у природних монополіях // Матеріали Міжнародного Форуму молодих вчених „Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн”. У двох томах. Т.1. – Х.: Вид-во ТОВ „Стас”, 2005. – С.185-187.