У дисертаційній роботі вирішено науково-прикладну задачу – розвинуто теоретичні та методичні положення з удосконалення організаційно-економічного механізму реструктуризації великого металургійного комплексу на основі розробки та реалізації методичних підходів і напрямів по управлінню трансформаційними процесами організації виробництва господарюючих суб’єктів, що забезпечує їх стабільну та високоприбуткову діяльність. Основні наукові та практичні результати дослідження такі: 1. Реструктуризація підприємств є складовою частиною трансформаційних процесів переходу до ринкових відносин, результати проведення якої визначають рівень діяльності господарюючих суб’єктів, їх інвестиційну привабливість, прибутковість і конкурентоспроможність. Вона сприяє виходу підприємств із кризового стану, зростанню обсягу виробництва продукції та підвищенню її якості, збільшенню доходу працюючих, зниженню заборгованості перед державою і робітниками, ліквідації збитковості та становленню стабільності. Однак сучасний рівень виявлення і реалізації прихованих потенційних можливостей реструктуризації підприємств, переваг ринкового ведення господарства ще не забезпечує їх стійкої та ефективної діяльності. 2. Аналіз динаміки суттєвих властивостей реструктуризації як категорії свідчить, що у своєму еволюційному розвитку за період з 1991 р. вона пройшла шлях від елементу санації до методу радикального удосконалення структури й організації виробництва та послуг і є способом переходу від командно-адміністративної економіки до ринкової, яка спирається на надану можливість вибору форм власності та методів ведення господарства. 3. Організаційно-економічний механізм реструктуризації, що склався в Україні, пройшов у своєму розвитку етап роздержавлення, виникнення кризи та банкрутства, формування антикризових методів управління і в теперішній час знаходиться на етапі введення постійних елементів нормативного забезпечення реструктуризації, які забезпечують передприватизаційну підготовку, комплексні та масові підходи, вибір і оцінку інвестиційних проектів і програм. Проте система взаємодії організаційних та економічних форм управління, діючі законодавчі акти і конкретні напрями вирішення питань реструктуризації ще не забезпечують проведення швидкої та високоефективної реструктуризації господарюючих суб’єктів і вимагають свого удосконалення. 4. Виявлено, що великі промислові комплекси мають структурні та економічні особливості (складні технічні та технологічні структури, багатономенклатурну продукцію, значну кількість невиробничих установ соціально-побутового призначення, екологічно небезпечні види виробництв), та обґрунтовано економічні підходи до їх урахування при удосконаленні організаційно-економічного механізму реструктуризації. 5. Урахування специфіки великих промислових комплексів, результатів узагальнення теоретичних положень, зарубіжного та вітчизняного досвіду проведення реструктуризаційних процесів дозволило обґрунтувати методичні підходи до удосконалення організаційно-економічного механізму реструктуризації, які засновані на принципах послідовного урахування впливу їх структурних та організаційних особливостей (ступінь використання наукових розробок, своєрідність галузі, організації та структури управління, рівень виробничих і невиробничих витрат, можливості маркетингу, зовнішньоекономічної діяльності та інформаційного забезпечення), а також чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. 6. Передумовою успішної реалізації зазначених методичних підходів є пошук інвесторів (як вітчизняних, так і зарубіжних) для формування і реалізації інвестиційних проектів. У теперішній час вони складають основу удосконалення організаційно-економічного механізму реструктуризації та включають у себе реформування існуючої виробничої одиниці у самостійні господарюючі суб’єкти, які визначають випуск (виробництво) високорентабельної конкурентоспроможної продукції (послуг), що має попит як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. При цьому дістала подальшого розвитку концепція досягнення організаційної та структурної синергії (формування ефекту взаємодії), суть якої в тому, що вона включає в себе розвиток, взаємозв’язок і взаємодопомогу всіх знов створених виробництв (акціонерних товариств) при координуючій та регулюючій ролі головного акціонерного товариства (у даному випадку ВАТ “Донецький металургійний завод”). 7. На основі ранжування промислових регіонів України за рівнями економічного стану, розвитку інвестиційної інфраструктури, демографічного становища та ринкових відносин, а також економічних, криміногенних, екологічних та інших ризиків визначено, що Донецька область та її великі виробничі комплекси за інвестиційною привабливістю входять у першу групу пріоритетно привабливих регіонів країни. 8. Розкрито структурні особливості основних ланок металургійного циклу та обґрунтовано напрями реструктуризації доменного та сталеплавильного виробництв, а також допоміжних відділень і служб господарюючого суб’єкту як складових частин великого промислового комплексу. 9. Запропоновано методи виявлення та урахування економічних ризиків підприємства за результатами їх аналізу і експертних оцінок для використання на стадії вибору, затвердження та реалізації інвестиційних проектів реструктуризації. Обґрунтовано заходи, виконання яких забезпечить зниження негативного впливу економічних ризиків на діяльність великих промислових комплексів. 10. Доведено, що удосконалення організаційно-економічного механізму реструктуризації великого промислового комплексу та його реалізація створюють передумови для вивільнення основного виробництва від невиробничих витрат, більші можливості для потенційних інвесторів і забезпечують: зниження витрат на одиницю продукції, підвищення обсягу виробництва та якості вироблюваних товарів, продаж незавершених об’єктів і невикористаного обладнання, вивільнення частки оборотних коштів, які були призначені на утримання сфери побуту та відпочинку, розвиток вторинного ринку цінних паперів, укладання додаткових договорів із зарубіжними покупцями продукції та постачальниками сировини на внутрішньому ринку, одержання кредитних річних позик на поповнення поточних оборотних коштів, підвищення конкурентоспроможності продукції, створення нових робочих місць і забезпечення високого рівня оплати праці робітникам корпорації. Використання обґрунтованих у дисертації рекомендацій на інших металургійних і машинобудівних комплексах згідно з пріоритетами Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 р. буде сприяти виконанню інвестиційних завдань, які ставляться перед матеріальним виробництвом промислового регіону. |
