Бабенков Євген Петрович. Організаційно-економічний механізм розвитку місцевого самоврядування : дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.04 / Національна академія держ. управління при Президентові України. Харківський регіональний ін- т держ. управління. - Х., 2005.
Анотація до роботи:
Бабенков Є.П. Організаційно-економічний механізм розвитку місцевого самоврядування. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 – місцеве самоврядування. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2005.
Дисертація присвячена теоретико-методологічному обґрунтуванню розвитку системи місцевого самоврядування в Україні. На підставі узагальнення надбань різних наукових шкіл у дослідженні дістало подальшого розвитку визначення поняття "місцеве самоврядування", запропоновано версію організаційної складової механізму функціонування системи місцевого самоврядування як складної будови, що поєднує взаємопов'язані механізми діяльності територіальної громади, представницьких та виконавчих органів. Викладено результати аналізу законодавчого забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, зарубіжного досвіду його розвитку та практики здійснення в місті з районним поділом. Визначено основні проблеми діяльності районних у містах рад та їх виконавчих комітетів. Для забезпечення рівності прав громадян, що мешкають у місті з районним поділом, запропоновано вдосконалений організаційно-економічний механізм розвитку системи місцевого самоврядування, що враховує загальновизнані міжнародні принципи функціонування системи місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення, підходи до фінансового забезпечення їх діяльності. Це є орієнтиром до розв'язання суперечностей між потребами населення та можливостями органів місцевого самоврядування, забезпечення якісних змін у функціонуванні місцевої влади.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє запропонувати нове розв'язання науково-прикладного завдання щодо теоретичного обґрунтування та методичного забезпечення подальшого розвитку системи місцевого самоврядування та його інституцій. Теоретичне та прикладне значення мають такі основні висновки та результати дослідження:
Якщо місцеве самоврядування вважати цілеспрямованою діяльністю з реалізації права населення певної адміністративно-територіальної одиниці самостійно, безпосередньо або через представницькі органи вирішувати місцеві питання життєдіяльності громади, повноваження з яких у законодавчому порядку передані державою (або не віднесені до компетенції держави) та забезпечені організаційними і фінансовими гарантіями, надзвичайно актуалізується питання про адміністративно-територіальну реформу в Україні, яка має базуватись на досвіді розвинених країн світу, національних традиціях та історичних особливостях життєдіяльності населення, врахуванні специфіки форм і методів управління територіальною громадою, принципі децентралізації влади, розширенні повноважень територіальної громади, зростанні ролі місцевих органів влади, які безпосередньо пов'язані з наданням населенню управлінських послуг.
Запропонований підхід до класифікації принципів діяльності (загальні для всіх органів влади; спільні для регіону; спільні для суб'єктів місцевого самоврядування; специфічні для органів самоорганізації населення; принцип взаємодії місцевого самоврядування та держави) вимагає наукового опрацювання та законодавчого оформлення розподілу "місцевих питань" та "державних питань" у здійсненні повноважень органами місцевого самоврядування та державної виконавчої влади.
Аналіз стану місцевого самоврядування у великому місті свідчить про необхідність усунення певних порушень прав мешканців окремих його районів, основними з яких є:
нерівність при волевиявленні населення великих міст (представницький орган у місті формується територіальною громадою з розрахунку 1 депутат від 10000 осіб. Одночас, до рад сіл, селищ обирається по 1 представнику від 120 осіб. Навіть обрання депутатів районних у місті рад суттєво не зменшує різницю між можливостями мешканців міста і села, тим більше, що ради в районах міст не представляють інтереси окремої територіальної громади);
залежність поділу на райони від рішення міськради (в Україні непоодинокі випадки, коли міська рада скасовує рішення про районний поділ);
дискримінаційні умови для населення району з боку міської ради та її виконавчого комітету (існуючий стан щодо фінансового забезпечення жителів районів "згори" призводить до неможливості повного задоволення потреб соціально незахищених верств населення);
відсутність дієвих механізмів організаційно-економічного забезпечення розвитку системи місцевого самоврядування в районах міста шляхом реалізації уточнених принципів діяльності його органів.
У зв'язку з тим, що територіальна громада, представницькі та виконавчі органи як суб'єкти системи місцевого самоврядування, маючи загальну мету діяльності та розвитку, відрізняються специфічними цілями, структурою, набором повноважень, формами і методами діяльності, пропонується розширити самоврядну діяльність населення щодо підготовки й прийняття рішень відповідною радою та виконання нею власних і делегованих повноважень.
Здійснення перетворень системи місцевого самоврядування зумовлює необхідність формування спеціального механізму, що враховує вимоги об'єктивних законів управління (співвідносність суб'єкта та об'єкта), базується на реальній оцінці вихідної ситуації, передбачає взаємоузгоджену діяльність різних суб'єктів системи щодо збільшення її соціальної спрямованості. Запропонований механізм розвитку системи місцевого самоврядування передбачає ситуаційний підхід до проведення якісних змін у діяльності суб'єктів, відносинах між ними та з державою, враховує відмінності територіальних громад, складності управлінської діяльності кожного із суб'єктів, можливості їх ресурсного забезпечення.
Корисність діяльності владних органів слід вимірювати рівнем забезпечення потреб територіальної громади, а повноваження між ними доцільно розподіляти за принципом субсидіарності, який передбачає їх виокремлення насамперед для виконавчих органів, максимально наближених до населення. У разі неспроможності реалізації певних повноважень внаслідок обмеженості правових та ресурсних можливостей, завдання вирішуються структурами іншого рівня влади.
Для створення економічної основи забезпечення рівних можливостей для механізмів районів великого міста запропоновано передбачити вдосконалений підхід до розрахунку нормативу розподілу бюджетних надходжень з урахуванням обсягу власних і закріплених доходів, а також доходів фізичних осіб. Реалізація такого підходу дозволить врахувати вимоги чинного законодавства, ситуацію, що склалася у відносинах між містом та районами в місті, відрегулювати порядок формування бюджетів районів у місті та підвищити мотивацію щодо створення додаткових робочих місць.
Реалізація запропонованого у дисертації організаційно-економічного механізму функціонування та розвитку місцевого самоврядування на рівні району в місті дозволить розв'язати суперечності, що стосуються функціонування системи місцевого самоврядування в місті з районним поділом: між принципом народовладдя та реальною можливістю вирішення проблем району відповідними радами; між відповідальністю рад районів міста, зрозумілою мешканцям відповідної території, та повноваженнями, делегованими радам районів; між декларуванням рівності прав громадян та можливістю їх фактичного використання при формуванні органів місцевого самоврядування; між потребами мешканців району міста та умовами фінансового забезпечення цих потреб з боку міської ради.
Публікації автора:
Бабенков Є.П. Напрямки розвитку інституту місцевого самоврядування в Україні // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / Державне управління та місцеве самоврядування. – Вип. 1/2001: В 6-ти ч. – Ч 2. – Х.: УАДУ ХФ, 2001. – С. 59-60.
Бабенков Є.П. Взаємозв'язок соціально-економічного прогнозування та планування і бюджетного процесу на рівні району // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України: Державне управління та місцеве самоврядування. – Вип. 2/2001. – Ч 2. – Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. – С. 89 – 94.
Бабенков Є.П. Деякі аспекти трансформації адміністративно-територіального устрою // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. – № 2 (13): У 2-х ч. – Ч 1. – С. 155 – 158.
Бабенков Є.П. Удосконалення механізму функціонування органів місцевого самоврядування // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2004. – № 2 (20): У 2-х ч. – Ч 1. – С. 14 – 20.
Бабенков Є.П. Методи і форми організаційної діяльності органів місцевого самоврядування // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конференції за міжнар. участю, Київ, 28 трав. 2004 р.: У 2-х т. / За заг.ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 2. – С. 26 – 28.
Бабенков Є.П. Місцеве самоврядування в системі територіальної організації влади // Територіальне управління: проблеми, рішення, перспективи: [Моногр.] / В.В. Корженко, Г.С. Одінцова, Н.М. Мельтюхова та ін.; За заг. ред. проф. В.В. Корженка. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2004. – С. 156 – 167.
