Анотація до роботи:

Дєєва Н.Е. Організаційно-економічний механізм управління екологічними ризиками ".- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01- Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. - Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2004.

Розроблено організаційно-економічний механізм управління екологічними ризиками на підприємстві. Обґрунтовано концепцію щодо економічної суті категорії «екологічний ризик». Розроблено класифікацію видів екологічних ризиків. Проаналізовано існуючі методи оцінки ризику і показано їх негативні сторони щодо використання при оцінювання рівня екологічних ризиків. Виділено особливості еколого-економічного прогнозування, які ускладнюють отримання математично коректних моделей. Для управління екологічними ризиками запропоновано використати екологічний менеджмент, екологічне страхування і визначено основні їх задачі, функції, інструменти.

Розроблено методичні рекомендації щодо реалізації підсистем економіко-організаційного механізму управління екологічними ризиками. У роботі обґрунтовано експрес-метод визначення інформативного для підприємств показника, який характеризує рівень екологічного ризику й дозволяє оцінювати і прогнозувати тенденції його зміни.

Проведено розрахунок рівня екологічних ризиків на підприємствах різних галузей промисловості і здійснено прогноз на 2003 р. з використанням розробленої методики.

В результаті дослідження здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове вирішення актуальної проблеми формування ефективного організаційно-економічного механізму управління екологічними ризиками.

Основні висновки теоретичного й науково-практичного дослідження та узагальнення отриманих результатів зводяться до наступного:

1. Основними причинами появи екологічних ризиків є виробнича діяльність, яка формує антропогенні або техногенні зміни природних об'єктів і чинників. Екологічний ризик має розглядатись як можливість втрати контролю за екологічними подіям, що виникають і завдання збитку навколишньому середовищу й здоров'ю людини, ризик припинення або повного закриття об'єкта з причин екологічного характеру.

2. Теоретичні розробки окремих питань, присвяченим дослідженням ризиків і методам їх практичного рішення свідчить, що екологічні ризики або не враховуються зовсім, або має місце однобічний, обмежений підхід до їх визначення. Запропоновано під екологічним ризиком розуміти комплексну величину стану прогнозованої екологічної системи, що перевищує встановлені межі забруднень у довкілля, які спричиняють значне погіршення екологічної обстановки. Екологічний ризик, який характеризується показниками менш ніж нормативні, спростовується регенерацією природних явищ.

3. Екологічні ризики мають бути систематизовані за такими ознаками: джерело виникнення; масштаб впливу; можливість прогнозування і страхування; систематизація за видами діяльності, за можливістю диверсифікації, за ступенем допустимості ризиків, природа екологічного ризику; характер діяльності підприємства; терміновість впливу; вірогідність збитку; вплив на людину.

4. Під управлінням екологічними ризиками потрібно розуміти сукупність методів, що дозволяють виявити й оцінити рівень невизначеності, прогнозувати настання ризикових подій і застосовувати заходи запобігання (зменшення) негативних наслідків з урахуванням соціально-економічних, екологічних аспектів.

5. Основними проблемами, що обмежують можливість прогнозування економічних ризиків і отримання математично коректних моделей є: в аналітичному аспекті - відсутність достовірних і порівняльних даних за галузями і підприємствами; в організаційному аспекті - недооцінювання важливості управління екологічними ризиками на підприємстві; в економічному - нестабільність зовнішнього оточення підприємств; юридичному - певні недоробки в податковій системі й екологічному законодавстві.

6. Як підсистеми управління екологічними ризиками доцільно використати методи й інструменти екологічного менеджменту й екологічного страхування. Екологічний менеджмент має розглядатись як частина загальновиробничої системи менеджменту, що направлена на безперервне вдосконалення екологічних характеристик і реалізує цілі охорони навколишнього середовища (уникнення і зниження навантаження на природу) при плануванні, проведенні та контролі виробничих дій для забезпечення зниження негативного впливу на навколишнє середовище і для підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається.

7. Між макроекономічними, соціальними й екологічними показниками існують стохастичні зв'язки які можуть використовуватися на мікрорівні.

8. Основними чинниками, що впливають негативний чином на екологічну ситуацію в Україні і в Донецькій області є структурна деформація економіки, структура зовнішньоторговельного обігу, стан оновлення виробничих фондів, недостатнє бюджетне фінансування для відновлення основних виробничих фондів природоохоронного призначення, відсутність стимулів у підприємств щодо природоохоронних заходів.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Деева Н.Э. Экспорт и экология: возможности и взаимосвязи // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонГУ-Донеччина. - 2000. – С.193-194.

2. Деева Н.Э. Формирование экологической политики как элемент стратегического планирования предприятий // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2000. - №4. – С.21-23.

3. Чернега О.Б., Дєєва Н.Е. Маркетинг і менеджмент, якість і екологія: взаємозв’язки і єдність // Торгівля і ринок України. Зб. наук. пр. з проблем торгівлі i громадського харчування. Вип.11. – Т.2. – Донецьк: ДонДУЕТ. - 2000. - С.108-113.

Особистий внесок: визначено особливості впровадження стандарту серії ІСО 14000 в практику екологічного менеджменту на промисловому підприємстві.

4. Деева Н.Э. Учет экологических рисков при разработке инвестиционных проектов // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект.- Донецк: ДонНУ.- 2001. – С.337-339.

5. Чернега О.Б., Деева Н.Э. Анализ основных задач, функций и инструментов экологического менеджмента // Економіка: проблеми теорії та практики. Вип. 162. – Дніпропетровськ: ДНУ- 2002. – С.130-141.

Особистий внесок: удосконалено функції й інструменти екологічного менеджменту.

6. Деева Н.Э. Экологический менеджмент как один из инструментов управления экологическими рисками на предприятии // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Вип.7/1- Тернопіль: Економічна думка.- 2002.- С.133-139.

7. Деева Н.Э. Сущность и классификация экологических рисков // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 49. – Донецьк: ДонНТУ- 2002. – С.219-229.

8. Дєєва Н.Е. Застосування багатомірного кореляційного аналізу для вивчення взаємозв'язку соціо-еколого-економічних факторів на рівні держави // Вісник Технологічного університету Поділля. - № 2.- Т.2 (50). – 2003. – С.157-161.

9. Деева Н.Э. Методические особенности оценки и прогнозирования экологических рисков промышленных предприятий // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб.наук. пр. Вип.177. – Дніпропетровськ: ДНУ.- 2003.- Т. 1. – С.255-267.

В інших виданнях наукових виданнях:

10. Чернега О.Б., Деева Н.Э. Совершенствование технологии управления промышленными предприятиями // Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації: Зб.: Економічний вісник національної гірничої академії України.- Т.1. – Дніпропетровськ: РИК НГА України.- 1999. – С.150-152.

Особистий внесок: розроблені принципова схема та основи формування екологічного менеджменту на промисловому підприємстві.

11. Деева Н.Э. Экологический аспект как фактор, влияющий на инвестиционную привлекательность // Экономика третьего тысячелетия - Т.2. Микроэкономика: проблемы, тенденции, перспективы: Матер. ІІІ Междунар. науч. конф. молодых ученых-экономистов (Донецк, 7-9 апр.2000г.) – Донецк: ДонГТУ Минобразования и науки Украины, ИЭП НАН Украины. ИЭПИ НАН Украины- 2000. – С.45-48..

12. Чернега О.Б., Деева Н.Э. Экологический менеджмент как основа управления предприятием // Проблемы становления рыночной экономики: информационное финансовое обеспечение деятельности предпринимательских структур: Тез.Второй междунар.научн.-практ.конф., 4-6 мая 2000 г. – Ч.2. – Севастополь: Изд-во СевГТУ.- 2000. – С.70-72.

Особистий внесок: удосконалення механізму екологічного менеджменту у системі загальновиробничого менеджменту підприємства.

13. Деева Н.Э. Роль экологических факторов в устойчивом развитии предприятий // Тези доп. 2 міжнар. конф. студентів і молодих вчених “Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі”. – Донецьк: РВА ДонДТУ.- 2001. – С.44-47.

14. Деева Н.Э. Экологическая составляющая маркетинговой стратегии предприятия //Сучасна концепція маркетингу та її інтерпретація в умовах перехідного суспільства: Тези доп. Міжнар.наук.-практ.конф., 24-25 травня, м. Харків. – Харків: Ін-т бізнесу і менеджменту.-2001. – С.88-90.

15. Деева Н.Э. Место экологического менеджмента в перечне современных концепций инноватики// Наукові праці МАУП.-Вип.3: Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки – К.: МАУП. - 2002. – С. 105-108.

16. Деева Н.Э. Поиск путей решения экологических проблем, связанных со структурной перестройкой экономики Донецкой области // Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах. Зб. матер. міжнар. конф. 24 вересня 2003р.-Черкаси: ЧИУ.-2003.-С.193-201.

17. Деева Н.Э. Проблемы природопользования в Донбассе // Вісник Черкаського університету. Серія економічні науки.Вип.48.-Черкаси: Видавничий відділ ЧНУ.-2003.-С.171-179.