У дисертації, що є завершеною науковою працею, наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукового завдання, що полягає в удосконаленні існуючих і в розробленні нових методичних підходів щодо оцінки і підвищення ефективності управління електроспоживанням у виробництві. Виконані дослідження дозволили сформулювати такі основні висновки і рекомендації: 1. Встановлено, що незважаючи на значне зростання тарифів на електроенергію, продовжується її неефективне використання, пов’язане не тільки з кризовими явищами в українській економіці, а й з тим, що протягом останніх кількох десятиліть не спостерігалось чітко виявленої тенденції до її зниження, відсутні практичні рекомендації і методи аналізу управління рівнем електроспоживання, система нормування носить формальний характер. Це свідчить про відсутність достатньо відпрацьованого ефективного механізму управління енергозбереженням і вимагає економічного обґрунтування основних принципів формування комплексної системи управління рівнем електроспоживання в умовах гірничо-збагачувальних підприємств. 2. Розроблено економіко-математичні моделі, використання яких дозволяє встановлювати закономірності зміни рівня електроспоживання при зміні природних, людських, речовинних, організаційно-економічних факторів; управляти витратами на енергоресурси та їх прогнозувати. 3. Доведено, що одним із значимих факторів зниження рівня електроспоживання на виробництво 1т продукції є показник рівномірності виробничого процесу. Так при підвищенні рівномірності на 1% рівень електроспоживання зменшиться на 0,99% або в середньому споживання електроенергії на виробництво 1т концентрату зменшиться на 0,76 кВт годин. 4. Розроблено нові теоретичні узагальнення щодо визначення резервів підвищення рівномірності процесу виробничого у вигляді площ вирівняних відносних відхилень. 5. Вперше застосовано інтегральний показник рівномірності процесу виробництва, який дозволяє управляти рівнем електроспоживання і водночас є критерієм розподілу прибутку від економії витрат на енергоресурси з урахуванням негативного впливу результатів роботи інших підрозділів. 6. Удосконалено систему матеріального стимулювання, яка дозволяє усунути існуючі недоліки в положенні про матеріальне стимулювання за економію електроенергії та підвищити зацікавленість підприємств і їхніх працівників у зниженні рівня електроспоживання шляхом економічно обґрунтованого розміру матеріального стимулювання. 7. Запропоновано критерій розподілу енергозберігаючих заходів по зниженню рівня електроспоживання на групи за джерелами фінансування, в основу якого покладено відносні відхилення рівномірності процесу виробництва, а для вибору ефективних їх варіантів - запропоновано критерій відношення суми максимального зниження рівня електроспоживання до мінімуму сумарних витрат за відібраними енергозберігаючими заходами. 8. Застосування ресурсно-ситуаційного методу та межі реагування для конкретизації ситуації про стан електроспоживання підрозділами та прийняття рішень на будь-якому тимчасовому інтервалі управління електроспоживанням дає можливість підприємству вчасно запобігати зростанню рівня електроспоживання у виробництві. 9. Впровадження запропонованого організаційно-економічного механізму управління рівнем електроспоживання в умовах фабрики збагачування №1 ВАТ «ПівнГЗК» дозволило досягти значного зниження рівня електроспоживання з 62,6 кВтгодин/т у 2002р. до 61,74 кВтгодин/т в 2003р. | 