Анотація до роботи:

Власюк Г.В. Організаційно-економічний механізм управління витратами виробництва на підприємствах харчової промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю – 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами – Національний університет харчових технологій, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено розробці науково-обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій з удосконалення управління витратами підприємств харчової промисловості та розробці стратегій управління ними. Встановлено теоретичні аспекти управління виробничими витратами на підприємствах у ринкових умовах. Визначено стан впливу витрат на ефективність виробництва підприємств харчової промисловості. Розроблено механізм управління витратами по інерційній моделі поведінки підприємств харчової промисловості. Здійснено сценарний прогноз, у результаті якого сформовано варіанти довгострокового й ефективного функціонування підприємств. Розроблено методичні основи організації системи управління витратами виробництва за центрами відповідальності. Доповнено організаційну структуру підприємств харчової промисловості картою відповідальності за витрати та схемою аналізу контрольованих витрат.

1. З урахуванням ринкової системи управління підприємством цільова концепція управління підприємства визначена як цільова орієнтація ресурсів підприємства, що здійснюється на основі збалансування запитів ринку і можливостей підприємства. Запропонована концепція припускає, що управління витратами підприємства буде організовано з позиції функціонального підходу, тобто з позиції оцінки доцільності і необхідності тих чи інших робіт, що складають сутність загальних функцій підприємства. Запропонована система функціонального управління витратами розглядається як модель, форма реалізації, практичного втілення принципів і методів управлінського обліку, прийнятих Україною до реалізації.

2. В умовах ринкової економіки управління витратами виробництва на підприємствах може визначатися різними моделями поведінки (модель максимізації прибутку, модель максимізації продажів, модель максимізації росту, модель управлінської поведінки, модель максимізації доданої вартості). Для кожної з них характерний свій порядок пріоритетів стратегій (товарно-ринкова, ресурсно-ринкова, технологічна, інтеграційна, інвестиційно-фінансова, соціальна, стратегія управління) при прийнятті управлінських рішень. Вдало обрана модель поведінки і вірно визначені пріоритети стратегій є факторами, що дозволяють використовувати витрати виробництва з максимальною віддачею.

3. Підприємства харчової промисловості почали знижувати виробничі витрати за рахунок економії на сировину й енергію, впроваджувати більш економічні технології, скорочувати чисельність працівників, консервувати частину виробничих потужностей. До початку 2000 р. підприємства активізували свою діяльність по випуску нових прибуткових видів продукції, освоєнню нових ринків в інших регіонах, поліпшенню якості частини продукції. На сьогоднішній день підприємствам необхідно вирішувати не тактичні питання одержання короткострокового прибутку, а стратегічні задачі підвищення ефективності виробництва, пов'язані з управлінням ресурсами, поліпшенням стану і використання потужностей, вибором ринків, проведенням обґрунтованої цінової стратегії з метою максимізації прибутку в довгостроковому періоді.

4. Пропонується методика оцінки управління витратами виробництва, у якій визначені основні елементи, по яких робиться аналіз управління окремих елементів виробничих витрат і на цій основі оцінюється ефективність виробництва. Загальна схема авторської методики управління витратами передбачає їх системний аналіз з розбивкою на етапи: 1. Попередній огляд стану об’єкта на основі показників фінансового стану, платоспроможності, рентабельності інтегрального показника ефективності виробництва; 2. Оцінка управління виробничими ресурсами; 3. Оцінка ефективності виробництва; 4. Моделювання залежності управління витратами виробництва від типу управління і вибору моделі поведінки.

5. В останні роки зменшується частка матеріальних витрат. Тому витрати на одиницю виробленої продукції зменшуються. При цьому позитивним є збільшення частки витрат на оплату праці - зарплати і відрахувань на соціальні заходи, тобто тієї частини витрат, які одночасно є частиною валової доданої вартості. Наслідком спаду виробництва основних видів продовольчих товарів стало скорочення обсягів споживання продуктів харчування. Задоволення потреб внутрішнього ринку в основних видах продовольчих товарів є недостатнім.

6. Упровадження ринкових інструментів в економічну систему змінило структуру інших витрат, що складають велику частину постійних витрат виробників. Постійні витрати впливають на ефективність виробництва підприємств харчової промисловості. Але управління ними з метою підвищення ефективності виробництва не здійснювалося. Граничні постійні витрати весь період залежали тільки від обсягів продукції, що випускається, зміна яких, у свою чергу, була наслідком зміни споживчого попиту на ринку.

7. Реакції виробників у частині управління змінними витратами (а це в основному сировина, матеріали і напівфабрикати) оцінюються як ринково орієнтовані в конкурентному середовищі, де кожен виробник виступає як ціноотримувач. Управління постійними витратами на підприємствах галузі практично не здійснювалося, не дивлячись на те, що постійні витрати впливають на ефективність виробництва. Сформована економічна ситуація 2002 р. сприяла скороченню постійних витрат на підприємствах галузі і створенню резервів підвищення ефективності виробництва в короткостроковому періоді. Реакція підприємств на зовнішнє середовище в короткостроковому періоді пов’язане з ринковими критеріями ефективності виробництва в частині управління змінними витратами. У довгостроковому періоді в поведінці підприємств впливу на зміни факторів перспективного характеру не виявлено.

8. Побудована регресійна модель характеризує вплив росту витрат на паливо, енергію, оплату праці і трансакційних витрат (витрати на послуги сторонніх організацій, відсотки по банківських кредитах; податки, що включаються в собівартість) на обсяг випуску. Отже, при прийнятті управлінських рішень необхідно враховувати, що зростання постійних витрат буде приводити до статистично значимого зниження обсягів виробництва, якщо підприємства будуть продовжувати діяти в рамках моделі одержання максимального прибутку в короткостроковому періоді. Такий стан на підприємствах галузі обумовлений відсутністю управління постійними витратами виробництва.

9. У результаті сценарного прогнозу були сформовані варіанти довгострокового й ефективного функціонування підприємств, у яких при додатковому введенні устаткування не відбувається зниження поточної рентабельності виробництва й обсяг прибутку. Оптимальний варіант росту ефективності виробництва заснований на управлінні постійними і змінними витратами і характеризується наступними темпами зростання показників: щорічний темп росту обсягів виробництва складає 116,5%, заміна застарілого устаткування складає 20-30% від отриманого прибутку, темп росту витрат на оплату праці перевищує темп росту матеріальних витрат, прибуток і рентабельність щорічно зростають.

10. Аналіз витрат по центрах відповідальності припускає наявність відповідальності конкретних керівників (менеджерів) за визначені види витрат, що знаходяться під його безпосереднім впливом. Доцільно здійснювати класифікацію витрат на виробництво продукції, на контрольовані і неконтрольовані. Завданням керівництва підприємства є забезпечення зниження контрольованих витрат. Ефективність діяльності апарата управління підприємства пропонується визначити як добуток фактичної величини контрольованих витрат у звітному періоді і коефіцієнта зниження контрольованих витрат (відношення індексу зміни контрольованих витрат у звітному періоді до індексу зміни контрольованих витрат у базовому періоді).

11. При оцінюванні результатів діяльності керівництва центра відповідальності, базовим моментом є класифікація витрат виробництва на регульовані і нерегульовані даним центром відповідальності. Для оцінки ефективності діяльності керівництва центра відповідальності рекомендуємо формулу, у якій визначається відхилення витрат, регульованих конкретним центром відповідальності, даного звітного періоду від базового. Аналіз регульованих витрат по центрах відповідальності дозволяє контролювати хід виробничого процесу шляхом оперативного контролю динаміки зміни абсолютних і відносних показників діяльності підприємства і прийняття на їхній основі своєчасних управлінських рішень.

12. Організаційну структуру підприємств харчової промисловості слід доповнити картою відповідальності за витрати. Ефективна організація системи управління витратами за картою відповідальності забезпечується в сполученні з нормативним методом оцінки витрат. В роботі розроблена схема аналізу контрольованих витрат по центрах відповідальності для основного виробництва м’ясопереробного підприємства. Ґрунтуючись на вивченні особливостей ВАТ “Запорізький м’ясокомбінат”, розроблений класифікатор причин відхилень від норм матеріальних витрат, за яким здійснюється поділ причин при відпуску в виробництва і при використанні в виробництві.

Публікації автора:

1. Власюк Г.В. Аналіз та оцінка існуючих систем управління витратами // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 2. – С. 23-29.

2. Власюк Г.В. Концепція і принципи формування системи функціонального управління витратами // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2003. – № 2. – С. 133-135.

3. Власюк Г.В. Оцінка управління витратами виробництва // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 4. – С. 54-60.

4. Власюк Г.В. Управління центрами відповідальності витрат на підприємствах харчової промисловості // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 1. – С. 15-19.

5. Власюк Г.В. Функціонально-структурна організація ефективного управління витратами підприємств харчової промисловості // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2003. – № 1. – С. 263-266.

6. Власюк Г.В. Аналіз та оцінка існуючих систем управління витратами // Матеріали Всеукраїнських науково-практичних конференцій „Інвестиційна та зовнішньоекономічна діяльність підприємств” та „Бухгалтерський облік та аудит”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 36-37.

7. Власюк Г.В. Значення обліку витрат для ефективного управління підприємством // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. ІІ. – С. 16-17.

8. Власюк Г.В. Розподіл витрат на підприємстві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Економіка підприємств”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003.– С. 39-40.

9. Власюк Г.В. Роль калькулювання в управлінні виробництвом // Збірник тез доповідей учасників „Тижня науки” в Гуманітарному університеті „ЗІДМУ”. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2003. – Т.2. – С. 83-84.

10. Власюк Г.В. Стратегічне й оперативне управління витратами на підприємствах харчової промисловості // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 13-14.

11. Власюк Г.В. Удосконалення економічних процесів підприємств: управління витратами // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень ‘2003”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. 27. Економіка підприємства. – С. 16-17.

12. Власюк Г.В. Управління витратами на підприємстві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Сучасні проблеми економіки підприємства”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. І. – С. 72-73.