Анотація до роботи:

9. Котова І., Ріпак М. Підходи до вирішення проблеми оптимізації рухової активності педагогічних працівників // Фізична культура, спорт та здоров’я: Матеріали V Міжнар. наук. конф. студентів та аспірантів. – Х., 2003. – С. 50.

10. Ріпак М. Рухова активність – запорука здорового способу життя вчителів // Здоровий спосіб життя: Зб. матеріалів ІІІ Міжрегіон. (І міської) наук.-практ. конф. – Славута; Л., 2004. – С. 71-72.

11. Котова І., Ріпак М. Вплив вчителів на залучення школярів до занять фізичною культурою і спортом у вільний від навчання час // Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: Матеріали ІV Всеукр. наук.-практ. конф. – Л., 2004. – С. 91-93. (внесок автора – 75%).

12. Ріпак М. Фізична культура і здоров’я жінок-вчителів різного віку // Актуальні проблеми розвитку руху “Спорт для всіх” у контексті європейської інтеграції України: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Т., 2004. – С. 370-373.

13. Ріпак М. Спосіб життя та стан здоров’я жінок-вчителів // Фізична культура, спорт та здоров’я нації: Зб. наук. пр. Вип. 5. – Вінниця, 2004. – С. 131-136.

14. Котова І.В., Ріпак М.О. Мотиваційний та поведінковий компоненти особистої фізичної культури жінок-педагогічних працівників // Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання: Колективна монографія / Упоряд.: О.М. Вацеба, Ю.В. Петришин, Є.Н. Приступа, І.Р. Боднар. – Л., 2005. – С. 218-227. (внесок автора – 75%).

15. Ріпак М.О. Стан здоров’я жінок-педагогічних працівників 36-55 років // Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України: Матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф. – Суми, 2005. – С. 187-192.

16. Котова І.В., Ріпак М.О. Фізична активність учителів з точки зору управлінського персоналу школи // Актуальні проблеми організації фізичного виховання студентської та учнівської молоді Львівщини: Матеріали ІІІ Регіон. наук.-практ. конф. – Л., 2005. – С. 57-59. (внесок автора – 75%).

АНОТАЦІЇ

Ріпак Мар’яна Олексіївна. Організаційно-методичні аспекти оптимізації фізичної активності жінок-учителів 36-55 років. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2006 р.

Об’єкт дослідження – фізична активність жінок-педагогічних працівників другого зрілого віку.

Предмет дослідження – організаційно-методичні заходи оптимізації фізичної активності жінок-учителів 36-55 років.

Мета дослідження – обґрунтувати організаційно-методичні заходи, спрямовані на оптимізацію фізичної активності жінок-педагогічних працівників 36-55 років та експериментально перевірити їхню ефективність.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було застосовано комплекс теоретичних, соціологічних, педагогічних і медико-біологічних методів, методи математичної статистики.

Наукова новизна: обґрунтовано організаційно-методичні передумови оптимізації фізичної активності жінок-учителів 36-55 років та апробовано організаційно-методичні заходи, спрямовані на залучення жінок-учителів другого зрілого віку до фізкультурно-оздоровчих занять.

1. Аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми свідчить:

поняття “фізична активність” віддзеркалює специфіку індивідуальної діяльності особистості у сфері фізичної культури; при цьому зміст цього поняття передбачає всі компоненти діяльності людини, які спрямовані на засвоєння знань про правильне методичне забезпечення власного фізичного вдосконалення, чітку орієнтацію на особистісну мотивацію до занять фізичними вправами, посилення акценту на розумінні окремою особистістю суспільного значення індивідуальної діяльності з фізичного вдосконалення;

питанням оптимізації фізичної активності вчителів у наш час не приділяється належна увага, зустрічаються лише поодинокі публікації, у яких звертається увага на значне погіршення стану здоров’я вчителів у сучасних умовах та на недостатню рухову активність і низький рівень фізкультурних знань серед педагогічних працівників.

2. Соціологічне дослідження дозволило встановити, що фізична активність жінок-учителів 36-55 років знаходиться на низькому рівні. Ранкову гігієнічну гімнастику постійно виконують 5,4% жінок-учителів другого зрілого віку, постійно самостійно займаються фізичними вправами 2,4% респондентів, постійно активно відпочивають у вихідні дні 7,4%, до організованих форм занять залучено лише 0,9% педагогів. Науково-обґрунтованих норм рухової активності (6-10 годин на тиждень) дотримуються лише 3,8% жінок-учителів 36-55 років. Виявлено тенденцію до зменшення з віком кількості жінок, які дотримуються науково-обґрунтованих норм рухової активності (6-10 годин на тиждень), самостійно займаються фізичними вправами та активно відпочивають у вихідні дні.

Більшість опитаних жінок-учителів оцінюють власний рівень знань, умінь і навичок з питань самостійних занять фізичною культурою як нижчий від середнього (48,7%). Можуть скласти програму самостійних занять фізичними вправами 12,0% педагогічних працівників другого зрілого віку.

3. Серед загальнокультурних інтересів жінок-учителів заняття фізичною культурою посідають одне з останніх місць. При цьому спостерігається тенденція до зменшення з віком кількості осіб, які хотіли би займатися фізичною культурою та туризмом. Основними мотивами, які спонукають жінок-учителів 36-55 років до занять фізичною культурою, є зміцнення здоров’я (61,9%), зняття втоми, підвищення працездатності (38,1%), поліпшення настрою, самопочуття (27,4%).

Виявлено закономірність пріоритету мотиву зміцнення здоров’я у процесі занять фізичною культурою у жінок-учителів усіх вікових груп. У віковій групі до 25 років бажають зміцнити здоров’я 33,8% жінок, 26-35 років – 37,3%, 36-55 років – 61,9%, у віці понад 55 років – 68,0% жінок. Мотиви корекції фігури, нормалізації ваги, прагнення особистої фізичної досконалості переважають у вікових групах до 36 років, поступово знижуючись у наступних вікових групах.

Найбільше приваблюють жінок-учителів другого зрілого віку індивідуальні форми фізкультурно-оздоровчих занять (28,8%) та заняття у малих групах (26,6%). На думку педагогічних працівників, найважливішим для залучення вчителів до занять фізичною культурою є: організація фізкультурно-оздоровчих груп за місцем праці (27,7%), надання можливості займатися безкоштовно на спортивних спорудах за місцем праці (29,0%), наявність методичних рекомендацій для вчителів з питань раціональної організації рухової активності (29,9%).

4. Високе психоемоційне навантаження у педагогічній діяльності, дефіцит рухової активності впливають на фізичний стан вчителя, про що свідчать результати констатуючого експерименту. 95,2% досліджуваних жінок-учителів 36-55 років мають низький рівень фізичного здоров’я; у 71,4% жінок-педагогічних працівників установлено напруження механізмів адаптації серцево-судинної системи, у 28,6% – незадовільну адаптацію серцево-судинної системи до фізичних навантажень; у 38,1% жінок-педагогічних працівників другого зрілого віку було виявлено виражений ризик розвитку серцево-судинних захворювань, у 28,6% – явний ризик.

5. Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що організаційно-методичними передумовами залучення жінок-учителів 36-55 років до фізкультурно-оздоровчої діяльності є такі: цільове комплексне планування фізкультурно-оздоровчої діяльності вчителів; посилення уваги до особистої фізичної культури вчителя як складової загальної та педагогічної культури; підвищення рівня особистої фізичної культури жінок-учителів шляхом формування знань, умінь та навичок застосування фізичних вправ з метою зміцнення здоров’я; впровадження дієвої системи фізкультурної просвіти, спрямованої на формування у педагогів відповідних мотиваційних та поведінкових характеристик; надання інформаційно-методичної підтримки самоосвіті вчителів з питань самостійних фізкультурно-оздоровчих занять; упровадження активного відпочинку у режим робочого дня педагогічних працівників; надання можливості жінкам-учителям безкоштовно займатися фізичними вправами на спортивних спорудах середніх загальноосвітніх шкіл; організація профільованих груп здоров’я для жінок-учителів віком понад 35 років за місцем роботи; урахування у процесі занять у профільованих групах здоров’я мотивів, інтересів та стану фізичного здоров’я жінок-учителів; забезпечення лікарсько-педагогічного контролю за ефективністю фізкультурно-оздоровчих занять із жінками-педагогічними працівниками; підтримка участі жінок-педагогічних працівників у фізкультурно-оздоровчих заняттях з боку адміністрації навчального закладу.

6. Для реалізації зазначених передумов оптимізації фізичної активності жінок-учителів 36-55 років розроблено й апробовано у процесі педагогічного експерименту такі організаційно-методичні заходи: створення інформаційно-методичного центру “Фізична культура і здоровий спосіб життя вчителя” та організація його діяльності на основі принципів андрагогіки; підготовка методичних рекомендацій із самоосвіти вчителів з питань самостійних фізкультурно-оздоровчих занять; упровадження індивідуальних форм активного відпочинку у режим робочого дня педагогічних працівників; організація профільованих груп здоров’я для жінок-учителів 36-55 років на спортивних спорудах середніх загальноосвітніх шкіл; забезпечення у процесі фізкультурно-оздоровчих занять лікарсько-педагогічного контролю за адекватністю фізичного навантаження індивідуальним можливостям жінок-учителів другого зрілого віку.

Упровадження вказаних заходів сприяло залученню до фізкультурно-оздоровчих занять переважної більшості жінок-учителів 36-55 років експериментальних середніх загальноосвітніх шкіл: займаються у фізкультурно-оздоровчих групах 91,7% педагогів, самостійно займаються фізичними вправами 80,9% респондентів; норм тижневого обсягу рухової активності дорослого населення (6-10 годин) дотримуються 49,9% педагогічних працівників. Можуть скласти програму самостійних занять фізичними вправами оздоровчої спрямованості 82,7% жінок-учителів.

7. Проведений педагогічний експеримент виявив позитивну динаміку у кількісних показниках фізичного здоров’я досліджуваних за методикою Г.Л. Апанасенка.

За даними кореляційного аналізу за період експерименту збільшилася кількість та сила зв’язків між окремими індексами як в осіб з високим, так і з середнім ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. При цьому характер взаємовідношень залежить від ступеня вираженості ризику захворювань серцево-судинної системи у досліджуваних.

Заняття у профільованих групах здоров’я позитивно вплинули на функціональний стан серцево-судинної системи досліджуваних. Так, до педагогічного експерименту у жінок-учителів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань було встановлено напруження механізмів адаптації (45,8%) та незадовільну адаптацію серцево-судинної системи (54,2%). Осіб із задовільною адаптацією серцево-судинної системи виявлено не було. Після педагогічного експерименту у 4,2% жінок-учителів 36-55 років виявлено задовільну адаптацію серцево-судинної системи, значно зменшилася кількість досліджуваних (з 54,2% до 12,5%), які мають незадовільну адаптацію серцево-судинної системи до фізичних навантажень.

У педагогічних працівників із середнім ризиком розвитку серцево-судинних захворювань до експерименту було виявлено переважно напруження механізмів адаптації (91,7%). Після експерименту задовільна адаптація серцево-судинної системи до фізичних навантажень встановлена у 12,5% жінок, напруження механізмів адаптації – у 87,5%.

До експерименту у досліджуваних першої експериментальної групи максимальний ризик ішемічної хвороби серця було відмічено у 8,3% жінок, у переважної більшості досліджуваних (66,7%) було встановлено виражений ризик ішемічної хвороби серця. Після експерименту у 4,2% жінок установлено відсутність ризику ішемічної хвороби серця, у 29,2% – мінімальний ризик.

У більшості жінок-учителів другої експериментальної групи до експерименту було встановлено явний ризик ішемічної хвороби серця (50,0%). Після експерименту відсутність ризику ішемічної хвороби серця встановлено у 8,3% жінок, мінімальний ризик – у 62,6% досліджуваних.

8. Результати дослідження дозволяють стверджувати, що заняття у профільованих групах здоров’я з жінками-вчителями, у яких виявлено високий та середній ризик розвитку серцево-судинних захворювань, позитивно вплинули на їхню розумову працездатність, яка вважається узагальненою характеристикою інтелектуального компоненту психічного здоров’я. Так, до експерименту число переглянутих знаків у коректурному тесті Анфімова становило 596,7±126,1 у жінок з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань і 566,6±93,2 у жінок із середнім ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. Після експерименту розумова працездатність жінок-учителів підвищилася (630,7±120,9, р<0,05 і 604,3±62,8 р<0,05 відповідно).

9. Збільшення обсягів спеціально організованої рухової активності педагогічних працівників, посилення їхньої мотивації до занять фізичними вправами оздоровчої спрямованості сприяло підвищенню рівня фізичної підготовленості жінок-учителів другого зрілого віку. До педагогічного експерименту у жінок-учителів із високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань було встановлено низький (29,2%) та нижчий від середнього (37,5%) рівень фізичної підготовленості. Після експерименту більшість досліджуваних мали середній (50,0%) та вищий від середнього (33,3%) рівень фізичної підготовленості.

До початку експерименту у досліджуваних із середнім ризиком розвитку серцево-судинних захворювань рівень фізичної підготовленості був низький (25,0%) та нижчий від середнього (41,6%). Після експерименту низького рівня фізичної підготовленості не мала жодна з досліджуваних, у переважної більшості жінок-учителів було встановлено середній (41,6%) та вищий від середнього (25,0%) рівень фізичної підготовленості.

Виявлено достовірний взаємозв’язок між рівнем фізичної підготовленості та адаптаційним потенціалом серцево-судинної системи жінок-учителів першої експериментальної групи до і після педагогічного експерименту (r = 0,67, р<0,01 і r = 0,68, р<0,01 відповідно) та жінок-учителів другої експериментальної групи до і після педагогічного експерименту (r = 0,67 і r = 0,69, р<0,01 відповідно).

10. З метою пропаганди здорового способу життя, упровадження різних форм фізичної культури в режим праці та відпочинку вчителів є доцільним створення інформаційно-методичного центру “Фізична культура і здоровий спосіб життя вчителя” на базі середніх загальноосвітніх шкіл. Для практичної реалізації завдань інформаційно-методичного центру можуть бути залучені методичні об’єднання вчителів фізичної культури та валеології.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з організацією процесу оздоровчого тренування педагогічних працівників різного віку та використанням новітніх технологій оптимізації фізичної активності.

Публікації автора:

1. Ріпак М.О. Фізична культура і здоров’я жінки-вчительки: Метод. посіб. із самоосвіти педагога. – Л.: Українські технології, 2005. – 165 с.

2. Ріпак М. Фізична культура особистості вчителя як наукова проблема // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 7.– Л., 2003. – Т.1. – С. 102-105.

3. Ріпак М. Роль особистості вчителя у формуванні в учнівської молоді потреби у зміцненні здоров’я засобами фізичної культури // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. С. С. Єрмакова. – Х.; Л., 2003. – №16. – С. 96-101.

4. Ріпак М. Рухова активність як чинник зміцнення здоров’я та підвищення працездатності жінок-вчителів 36-55 років // Спортивний вісник Придніпров’я. – 2003. – №3-4. – С. 70-71.

5. Ріпак М. Ставлення жінок-вчителів до занять фізичною культурою // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. С. С. Єрмакова. – Х., 2004. – №3. – С. 50-56.

6. Ріпак М. Рухова активність і рівень здоров’я жінок-вчителів 36-55 років // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 8.– Л., 2004. – Т.3. – С. 307-310.

7. Ріпак М. Інформаційно-методична підтримка самоосвіти вчителів з питань зміцнення здоров’я засобами фізичної культури // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 9.– Л., 2005. – Т.3. – С. 298-303.

8. Котова І., Ріпак М. Гімнастика як засіб оздоровчого тренування жінок зрілого віку // Сучасні проблеми розвитку теорії та методики гімнастики: Зб. матеріалів V наук.-практ. конф. – Л., 2003. – С. 37-39. (внесок автора – 50%).