Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу, що створення законодавчо узгодженої системи організаційного регламентування діяльності учасників фондового ринку з урахуванням відносин економічної відповідальності, рівня прозорості інформації та мотивації до операцій на ринку цінних паперів сприятиме ефективності залучення на інвестиційний простір України прямих портфельних інвестицій і конкурентноздатності українських цінних паперів. Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати низку висновків, що мають теоретичне й практичне значення. 1. Регулювання фондового ринку забезпечується арбітражними функціями держави, які відображають сучасні засади державного регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів у формі законодавчого забезпечення організаційного регламентування сфери взаємодій між підприємцями різних верств і рівнів суспільства. Функціями державного регулювання фондового ринку в Україні є реєстрація фізичних або юридичних осіб і виконання угод, пов'язаних з правом на придбання чи продаж, визначених договором (контрактом), цінних паперів та інших фінансових і/або товарних ресурсів. Важелі та стимули, за допомогою яких здійснюється вплив державних органів, розповсюджуються на професійну діяльність учасників по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою організаційного, інформаційного, технічного, консультаційного та іншого обслуговування випуску та обігу цінних паперів. 2. Організаційно-правовий механізм державного регулювання фондового ринку визначається як сукупність взаємопов’язаних засобів, прийомів, методів забезпечення рівних можливостей доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів, гарантування прав власності на цінні папери, захист прав учасників фондового ринку та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів. Для вирішення цих завдань організаційно-правовий механізм державного регулювання ринку цінних паперів повинен охоплювати прийняття законодавчих актів з питань діяльності учасників фондового ринку, визначення їх прав та обов’язків, видачу спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення діяльності та забезпечення контролю. 3. Цільову орієнтацію кожного учасника й умови його ефективної діяльності можуть забезпечити чотири регламентованих і контрольованих параметри: сфера відповідальності, завдання, критерії ефективності діяльності, досягнення цілей, права. При цьому основними принципами розробки положень (регламентів) є: конкретність кожного регламентованого параметра, можливість його однозначного розуміння виконавцем і наявністю відповідного контролю; персональний розподіл всіх завдань, виключення дублювання відповідальності за їх виконання; достатність та реальність наданих прав для вирішення поставлених завдань. 4. На ринку цінних паперів України існує значний потенціал подальшого розвитку, в основі якого такі фактори, як: велике число створених у процесі приватизації акціонерних товариств; значна частка перспективних підприємств, акції яких поки явно недооцінені; інтерес багатьох підприємств до додаткових емісій цінних паперів; бажання багатьох регіональних і муніципальних органів влади здійснити випуски своїх позик (облігацій) тощо. Підвищення результативності та ефективності державного регулювання фондового ринку можливе за умови удосконалення організаційного регламентування: процесів реструктуризації компаній; управління бізнес-процесами; операцій з похідними фінансовими інструментами. 5. Удосконалення організаційного регламентування процесів реструктуризації компаній вимагає впровадження таких етапів процедури, як: укладання угод між товариствами, що беруть участь у реструктуризації; ухвалення рішення загальними зборами акціонерів кожного товариства щодо реструктуризації і затвердження передатного акту; затвердження Статуту і вибори ради директорів; державного реєстрування нової юридичної особи та випуску цінних паперів, звітування про підсумки їх випуску. 6. Методичною основою організаційного регламентування бізнес-процесу є портфельний аналіз цінних паперів та підходи до управління похідними фінансовими інструментами. Загальне визначення поняття “похідний фінансовий інструмент” доцільно розглядати у взаємозв’язку з терміном “дериватив”, який включає деяку сукупність кількісних параметрів, основу яких складають коефіцієнти, що характеризують вплив на зміни активу або групи активів компанії, інвестора чи кредитора, і реагують на зниження рівня ризику неповернення боргу. Ринок деривативів слід вважати невід’ємною складовою частиною ринку позикових капіталів. 7. Зміни, що відбуваються в структурі світової економіки, спонукали до формулювання і теоретичного обґрунтування нових підходів до управління похідними фінансовими інструментами, зокрема: опціонний підхід при оцінці компанії; порівняльний підхід при оцінці вартості власного капіталу; правило відкликання облігацій. Дане правило – відзивати облігації тоді, коли їхня вартість досягає ціни відкликання - повинне ввійти в арсенал інструментів організаційного регламентування операцій з цінним паперами. 8. В результаті дослідження тенденцій розвитку фондового ринку Одеської області було визначено позаекономічні критерії прозорості: правопорушення на ринку цінних паперів; накладені санкції; штрафи, що сплачені в добровільному порядку; стягнення до державного бюджету за судовими рішеннями. Аналіз динаміки позаекономічних критеріїв прозорості показує, що необхідно особливу увагу надавати розвитку правової інфраструктури ринку, насамперед: подальшому вдосконаленню законодавчої бази щодо встановлення надійних гарантій для власників; підвищенню ефективності судового захисту прав і інтересів інвесторів у випадку виникнення конфлікту; регламентації визначень “маніпулювання цінами” та “інсайдерська інформація”. Це, в свою чергу, сприятиме розробці законодавчих положень та системи відповідальності за маніпулювання та інсайд; вдосконаленню механізмів корпоративного управління та контролю; підтримці на законодавчому рівні міноритарних акціонерів і поширення їх кількості. 9. Дослідження стимулів, критерії і мотивів поводження учасників фондового ринку в умовах обмеженої прозорості та особистий досвід автора, як професійного учасника ринку цінних паперів, надали змогу сформулювати конкретні пропозиції щодо підвищення рівня державного регулювання фондового ринку: запровадити національні принципи корпоративного управління, розробка яких була започаткована в Україні ще в 2002 році; законодавчо закріпити поняття "інсайдерська торгівля", "маніпулювання цінами" і порядок їхнього регулювання; внести зміни і доповнення у ряд нормативних актів, що регулюють діяльність фондового ринку, зокрема: переглянути рішення ДКЦПФВ про облік власності нерезидентів на цінні папери українських емітентів, що порушує права іноземних інвесторів; скасувати рішення ДКЦПФР про внесення змін у Положення про порядок проведення регістрів іменних цінних паперів, що заважає ефективному функціонуванню паперового ринку тощо; враховуючи динамічність сучасних інвестиційних процесів, з метою забезпечення ефективної і прозорої взаємодії учасників фондового ринку, розробити і впровадити Інтернет-біржу інвестиційних проектів. | 