У висновках викладаються результати дослідження а також пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства, зокрема тих норм, що регламентують оскарження ухвал в цивільному судочинстві.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у міждисциплінарному дослідженні універсальної категорії правового захисту відповідно до сфери здійснення правосуддя у цивільних справах, в удосконаленні законодавства та цивільного судочинства.
Визначається, що інститут оскарження ухвал формується на підставі загальних правил оскарження судових актів із урахуванням особливостей, які обумовлені функціями та значенням ухвали в судовому процесі. Перегляд ухвал в порядку апеляції є наслідком досягнення компромісу між необхідністю забезпечення прав учасників процесу та оперативністю судового захисту.
На підставі аналізу оскарження та перегляду ухвал автор доходить до висновку про існування у цивільному процесуальному праві системи способів перегляду ухвал, побудованої на основі наступних рис: суб’єктивне ініціювання; функціональність; оптимальність; послідовність; ефективність судового захисту; поступове зменшення кількості об’єктів та підстав оскарження.
Забезпечує реалізацію права оскарження механізм оскарження, основними елементами якого є строк та форма оскарження. З метою більш повного захисту суб’єктивних прав учасників процесу слід встановити початок строку оскарження з моменту ознайомлення особи із відповідною ухвалою, а також продовжити строк оскарження в зв’язку з винятковими обставинами до двох місяців.
Оскарження є юридичним фактом, який є підставою для виникнення відносин між судом відповідної інстанції та скаржником з приводу перевірки ухвали. Перегляд ухвали охоплює собою дії суб’єктів цивільного процесу, спрямовані на усунення недоліків ухвали шляхом перевірки внаслідок оскарження відповідності її встановленим вимогам. Для забезпечення дії таких принципів як гласність судового розгляду, змагальність сторін необхідно послідовно закріпити в законодавстві право осіб, які беруть участь у справі, бути присутніми при перегляді ухвали, цьому праву має відповідати обов’язок суду повідомити таких осіб про час слухання справи. Межі перегляду ухвал встановлюються, зокрема, в тому, що предметом перегляду є виключно питання, з якого постановлено ухвалу, тому вирішення долі інших ухвал або взагалі позовного спору при перегляді ухвали є неможливим.
Повноваження суду при перегляді ухвал формулюються законодавцем з урахуванням загальної мети – виправлення судових помилок, формування єдиної правозастосувальної практики, специфічних функцій та призначення кожної перевірочної стадії. З урахуванням законності та обґрунтованості як основних вимог до ухвали автор пропонує вважати підставами для скасування ухвали порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність ухвали обставинам справи. Також необхідно на законодавчому рівні провести розмежування між такими наслідками визнання ухвали невідповідною вимогам закону, як скасування із направленням на новий розгляд, скасування та постановлення нової ухвали, зміна ухвали.
| 