Анотація до роботи:

Сігуа Г.В. Основні домінанти створення та функціонування вільних економічних зон у перехідній економіці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економікою. – Інститут міжнародних відносин Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2006.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню теоретико-методологічних засад і практичних аспектів процесів створення та функціонування вільних економічних зон (ВЕЗ), особливостей управління діяльністю ВЕЗ у перехідній економіці, розробці методів цілісного підходу до аналізу і відбору проектів створення ВЕЗ з урахуванням специфіки пострадянських країн.

У роботі міститься аналіз переваг та недоліків традиційних у світовій практиці підходів до прийняття рішень про створення ВЕЗ (аналіз „витрати-випуск”, цільовий підхід і метод історичних аналогій) і показано наявність істотних обмежень на застосування таких підходів у транзитивній економіці.

У результаті досліджень розроблено та апробовано на прикладі аналізу 4 проектів ВЕЗ Грузії принципово нову методику, що складається з двоетапної процедури відбору проектів вільних зон, яка дає змогу проводити комплексну оцінку та ранжування проектів за допомогою формалізованих процедур підтримки прийняття рішень.

В процесі розв’язання наукових завдань дисертації у відповідності з поставленою метою дослідження – розвиток методології вибору варіантів створення ВЕЗ в країнах з перехідною економікою (в тому числі на пострадянському просторі) – отримано такі найбільш важливі висновки, які характеризуються науковою новизною та мають теоретико-методологічне і науково-практичне значення:

1. Надання регіональних і регіонально-галузевих преференцій, що приводить до формування ВЕЗ, є дієвим інструментом економічної політики держав з різним суспільно-політичним устроєм. За допомогою вільних економічних зон можна розв’язати низку актуальних завдань: економічних (прискорення технологічного розвитку країни, її входження у міжнародний поділ праці, поліпшення ситуації в депресивних регіонах, апробація заходів з ринкових реформ), соціальних (збільшення зайнятості, послаблення соціальної диференціації) та політичних (гармонізація відносин центру і регіонів, пом’якшення суперечностей між окремими бізнес-групами). Особливо важливе значення ці завдання мають для країн з перехідною економікою. Проте практика створення та функціонування ВЕЗ у таких країнах досить суперечлива - поряд з явними успіхами (Угорщина, Китай) можна спостерігати й такі ж явні провали (Югославія).

Наявні підходи до оцінки ефективності проектів ВЕЗ у більшості країн з перехідною економікою стикаються з серйозними труднощами через нечіткість цілей та процедур створення ВЕЗ, а також відсутність прямих історичних аналогій, що потребує проведення наукових досліджень у даному напрямі.

2. На відміну від розвинутих країн та країн, що розвиваються, у країнах з перехідною економікою створення ВЕЗ значно більшою мірою сприяє розв’язанню не тільки економічних та соціальних, а й внутрішньополітичних завдань (нерідко у позитивному плані), таких як: подолання сепаратистських тенденцій, запобігання міжетнічним конфліктам, демонстрація ліберального ставлення керівництва країни до регіонального електорату напередодні президентських виборів шляхом роздавання „зональних повноважень” тощо. Надмірна заполітизованість прийняття рішень про створення багатьох ВЕЗ на шкоду економічній доцільності не сприяла розробці послідовних, науково обгрунтованих методологічних підходів до даного питання.

У розвинутих країнах зони створюються з метою реалізації регіональної політики (соціально-економічний розвиток депресивних районів; господарське освоєння нових територій, які містять цінні природні ресурси) або для прориву у високотехнологічних галузях. Слід зауважити, що при цьому рівень впливу зон на національну економіку вельми обмежений. У країнах з перехідною економікою ВЕЗ, як правило, являють собою полігони для апробації та впровадження принципів відкритої економіки, залучення не тільки інвестицій і сучасних технологій, а й передового управлінського досвіду. В обгрунтуванні проектів зон важливе місце належить перспективі досягнення макроекономічного ефекту. В умовах перманентного ринкового реформування економіки у посткомуністичних країнах важливим фактором для залучення інвестицій є наявність територіальних утворень з відносно стабільним та пільговим податковим режимом і законодавчою базою.

3. Макроекономічні і соціально-політичні наслідки створення ВЕЗ у перехідній економіці є важливими критеріями оцінки їх проектів. Для цих країн характерні велика питома вага тіньової економіки та корупція, фінансова політика нежорстких бюджетних обмежень щодо потужних, у минулому державних, виробничих підприємств. Серед цих підприємств поширено різні схеми ухиляння від сплати податків. В таких умовах питання створення ВЕЗ можуть стати предметом лобіювання інтересів впливових підприємницьких структур. Як результат, оцінка проектів створення ВЕЗ, вибір місця та умов їх реалізації є у перехідній економіці складною теоретичною і методологічною проблемою.

4. Обгрунтований вибір статусу і місця розташування ВЕЗ мають вирішальне значення для її ефективної діяльності. Ціна помилки в цьому питанні може бути надмірно великою. Саме початковий період функціонування ВЕЗ є визначальним для її майбутньої спеціалізації та інвестиційної привабливості. Вагомий вплив на формування галузевої спрямованості ВЕЗ має і фактор першого успішного інвестора.

5. Діяльність ВЕЗ в Україні характеризується як позитивними, так і негативними тенденціями. До перших можна віднести збільшення припливу інвестицій і розширення обсягу промислового виробництва. До других належать факти використання ВЕЗ для забезпечення “тіньової” економіки – контрабанди, легалізації незаконних доходів та ухиляння від сплати податків. У 2000-2004 рр. такі тенденції найбільш виразно простежувалися у ВЕЗ “Донецьк” і ТПР “Донецька область”, де мали місце масштабний імпорт м’яса без сплати мита та легалізація значних незаконних доходів, а також у ВЕЗ і ТПР “Закарпаття”, де відбувалося ввезення товарів без сплати мита з країн Центральної Європи. Серед ВЕЗ не було створено жодного великого технопарку, технополісу або науково-впроваджувальної зони. Все це свідчить про необхідність диференційованого підходу до оцінки діяльності і перспективності наявних зон.

6. Застосування традиційних у світовій практиці підходів до вирішення завдання вибору варіанта створення та функціонування ВЕЗ в умовах ринкової економіки стикається з істотними труднощами. Так, при використанні аналізу “витрати – випуск”, рекомендованого UNIDO для оцінки наслідків створення ВЕЗ, виникають проблеми виміру та узгодження показників, виражених у національній (як правило, неконвертованій або обмежено конвертованій) і вільно конвертованій валюті. Ряд показників, що характеризують ефективність розв’язання соціальних та політичних завдань і мають велике значення для країн з перехідною економікою, взагалі не дістали вартісного виразу. Застосування цільового підходу буде дієвим переважно у випадках, коли ВЕЗ вирішує невелику кількість найважливіших завдань, а іншими аспектами наслідків прийнятого рішення можна знехтувати. Для країн, що не мають істотного досвіду використання регіональних преференцій, досить складно підібрати історичні аналогії. Саме тому існує потреба у розробці спеціалізованих методів вибору варіантів створення та функціонування ВЕЗ, які б враховували особливості країн з перехідною економікою.

Такі методи можуть бути розробленими на основі системного аналізу, сценарного прогнозування, теорії перехідної економіки з використанням формалізованих і неформальних процедур. У роботі запропоновано один з таких підходів. Згідно з ним, відбір варіантів здійснюється у два етапи. На попередньому етапі відбору відсіваються категорично неприйнятні варіанти – ті, що мають на меті інтереси вузьких груп, суперечать національним інтересам або не можуть бути реалізованими у складній соціально-економічній ситуації. Варіанти, які залишились, оцінюються за комплексом показників (критеріїв) їх ефективності та ранжуються у відповідності з одержаними інтегральними оцінками. Запропонована процедура побудови рейтингів дає змогу також визначити ті показники, що найбільшою мірою впливають на одержану оцінку, тобто виявити слабкі та сильні сторони кожного варіанту. Остаточне рішення приймається, виходячи з експертних оцінок, з урахуванням вищезазначеної інформації.

7. Особливості функціонування ВЕЗ у країнах з перехідною економікою характеризуються деякими ознаками, які необхідно враховувати на етапі попереднього відбору варіантів створення ВЕЗ. Особливу увагу при цьому слід звернути на запобігання можливості переорієнтації зони на обслуговування інтересів «тіньової економіки», у тому числі контрабанди, виготовлення контрафактної продукції і легалізації незаконних доходів. Такими ознаками є: надмірна увага, що приділяється у проекті фіскальним пільгам, а не розвитку інфраструктури ВЕЗ; невідповідність запропонованих преференцій галузевій спеціалізації зони або невідповідність запропонованої спеціалізації ВЕЗ реальному рівню продуктивних сил регіону, де вона створюється; відсутність ізольованих комунікацій для ввезення та вивозу товарів у експортнозорієнтовані зони тощо.

8. При реалізації проекту створення і управління ВЕЗ можливі конфлікти інтересів центральних і місцевих органів влади, підприємців приймаючої сторони та іноземних інвесторів, включаючи ТНК. При розробці проекту ВЕЗ важливо своєчасно виявити і врахувати ці інтереси, щоб погодити їх як з локальними, так і з загальнонаціональними цілями.

9. Важливе значення для ефективної роботи ВЕЗ має формування органів її управління та організація грошового обігу в умовах часткової конвертованості національної валюти. Існує декілька підходів до вирішення цих проблем. Кожен з них має свої переваги та недоліки, з урахуванням яких повинно прийматися індивідуальне рішення для кожної конкретної ситуації. Пропозиції щодо розв’язання даних проблем, які містяться в проекті ВЕЗ, також мають ураховуватися на етапі попереднього відбору варіантів.

10. Запропонована в роботі методика відбору варіантів ВЕЗ та побудови їх рейтингів застосовувалась для оцінки проектів ВЕЗ у Грузії. При цьому було розглянуто проекти, орієнтовані на досягнення як економічних, так і соціально-політичних цілей. Як альтернативний варіант розглядалася відмова від створення зон. Саме ця альтернатива одержала найбільшу інтегральну оцінку. Головними недоліками, що забезпечували меншу, у порівнянні з цією альтернативою, перевагу проектів ВЕЗ, були: для експортно-виробничих ВЕЗ – значні (6-8% від доходної частини держбюджету) фіскальні втрати; для ВЕЗ, що розв’язують соціально-політичні завдання – слабка економічна обгрунтованість.

У випадку усунення вказаних недоліків можливе повернення до розгляду деяких з них, наприклад, проекту створення в районі південного сходу Тбілісі – Руставі виробничої ВЕЗ, орієнтованої на ринки країн Середньої Азії та Казахстану. У перспективі викликає інтерес також формування технопарків на базі низки науково-дослідних інститутів АН Грузії.

11. З огляду на важливість інноваційного розвитку і потужний науково-технічний потенціал найбільш пріоритетним напрямом розвитку ВЕЗ в Україні є створення науково-виробничих ВЕЗ різних типів та спеціалізації. Зокрема, на основі існуючої ВЕЗ “Славутич” можливе створення технополісу зі статусом міжнародного радіобіологічного та радіоекологічного центру, що вивчав би наслідки катастрофи на ЧАЕС і шляхи їх подолання, а також технопарків за участю потужних науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів технічного профілю. Має перспективу і створення маленьких науково-технологічних зон при великих установах НАН України та галузевих НДІ.

Перелік пільг, що надаються у науково-технологічних ВЕЗ, має охоплювати звільнення від сплати митних зборів і ПДВ при ввезенні в зону обладнання наукового призначення, пільгове оподаткування (можливо, у формі сплати фіксованого податку та єдиного соціального платежу) доходів, отриманих від розробки та впровадження нових технологій, пільгових ставок і умов користування інфраструктурою.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Сигуа Г.В., Натрошвили Р.Н., Лазебный А. Международный оффшорный бизнес и проблемы оттока капитала из Украины // Зовнішня торгівля. Науковий економічний журнал. – 1998. – № 4. – С. 173-178. (Особистий внесок – критичний аналіз міжнародного офшорного бізнесу, 0,3 друк.арк.)

2. Сигуа Г.В., Сябро О.В., Лазебный А. Мировой опыт и развитие свободных экономических зон в Украине // Зовнішня торгівля. Науковий економічний журнал. – 1999. - № 1-2. – С. 144-147. (Особистий внесок – проблеми організації ВЕЗ в Україні, 0,2 друк.арк.)

3. Сігуа Г.В., Сябро О.В., Лазебний А. Cвітовий досвід і перспективи розвитку вільних економічних зон в Україні // Зовнішня торгівля: проблеми та перспективи: Збірник наукових праць Української академії зовнішньої торгівлі. – Випуск 4. Частина 1. – К.:УАЗТ, 2000. – С. 27-29. (Особистий внесок – концептуальні підходи до організації ВЕЗ в Україні, 0,1 друк.арк.)

4. Сігуа Г.В. Вільні економічні зони в деяких країнах з перехідною економікою: досвід та проблеми // Зовнішня торгівля. Науковий економічний журнал. – № 4’ 2000 – 1-2’ 2001. – С. 58-61.

5. Сигуа Г.В. Современное состояние и некоторые факторы нестабильности международных финансовых рынков // Микро макро экономика: Ежемесячный международный научно-практический журнал. – Тбилиси, 2001. – № 7-8. – С. 83-86.

6. Сігуа Г.В. Розвиток вільних економічних зон в країнах з перехідною економікою // Экономические инновации. Выпуск 10: Тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития (экономические трансформации, экономика и экология). Сборник научных работ. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2001. – С. 55-61.

7. Сігуа Г.В. Про деякі особливості розвитку та функціонування міжнародного офшорного бізнесу // Міжнародні відносини: Вісник Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – Випуск 18. – К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. – С. 54-56.

8. Сігуа Г.В. Роль ВЕЗ у формуванні відкритої економіки в Китаї // Міжнародні відносини: Вісник Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – Випуск 19. – К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. – С. 52-54.

9. Сігуа Г.В. Основні підсумки і проблеми розвитку ВЕЗ в Україні // Міжнародні відносини: Вісник Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – Випуск 20. – К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. – С. 40-43.

10. Сигуа Г.В. О некоторых причинах неустойчивости мировой финансовой системы // Известия Академии наук Грузии. – Том 9. – № 1-2. – Тбилиси: “Мецниереба”, 2001. – С. 17-27.

11. Сігуа Г.В. Сучасний стан і проблеми розвитку вільних економічних зон в Україні// Теорії мікро-макроекономіки: Збірник наукових праць. – Випуск 8. – К.: Академія муніципального управління, 2001. – С. 43-48.

12. Сигуа Г.В. Свободные экономические зоны: в мире и в Украине // Микро макро экономика: Ежемесячный международный научно-практический журнал. – Тбилиси, 2001. – № 3 (40). – С. 38-40, 81-83.

13. Сігуа Г.В. Визначення регіональних та галузевих пріоритетів при створенні вільних економічних зон в країнах з перехідною економікою// Экономические инновации. Выпуск 14: Экономическое развитие регионов в контексте международной интеграции (экономические интересы, конкурентные позиции, стратегические ориентиры). Сборник научных работ. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2003. – С. 120-137.

14. Сігуа Г.В. Критерії формування пріоритетів при створенні ВЕЗ у країнах з перехідною економікою // Економіка: Вісник Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – Випуск 66-67. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Економічний факультет, 2003. – С. 92-99.

15. Сигуа Г.В. Методы предварительного отбора проектов свободных экономических зон в странах с переходной экономикой // Экономические инновации. Выпуск 21: Украинское Причерноморье в конкурентном экономическом пространстве (проблемы международной экономической интеграции). Сборник научных работ. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2005. – С. 28-33.

Матеріали конференцій:

16. Сігуа Г.В. Стан та перспективи розвитку вільних економічних зон в деяких країнах з перехідною економікою // Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах. Збірник матеріалів IV міжнародної науково-практичної конференції Української академії зовнішньої торгівлі (25 травня 2001 року, Київ), Додаток / Відп. ред. О.О. Покрещук. – К., УАЗТ, 2001. – С. 14-19.

17. Сігуа Г.В. Стан та перспективи розвитку вільних туристсько-рекреаційних зон в Україні // Материалы IV Международной научно-практической конференции «Туристский феномен: экономические, социальные, экологические и культурно-исторические предпосылки и последствия» (Святогорск, 14-16 мая 2002 г.) / Донецкий институт туристического бизнеса. – Донецк, 2002. – С. 91-95.

Інші видання:

18. Сигуа Г.В., Сябро О.В., Лазебный А. Свободные экономические зоны: в мире и в Украине // Діловий вісник. Журнал ТПП України. – 2000. - № 3 (70). – С. 28-29. (Особистий внесок – проблеми відпливу капіталу з України, 0,2 друк.арк.)