1. Основним процесом, що визначає ефективність реформування регіональних АПК, є процес зміни соціально-економічних відносин та форм власності. Його конкретними результатами стали: передача селянам права користування землею, створення передумов для формування на селі багатоукладної економіки, персоніфікація майнової власності. Проте форма власності автоматично не вказує на її економічний потенціал. Тому, етап зміни форм власності має стати не кінцевим, а перехідним в реформуванні. Наступним його кроком є створення підприємницьких структур на селі, поглиблення агропромислової кооперації та інтеграції, раціональне поєднання великих і малих, приватних підприємств і господарських товариств відповідно до умов, ресурсів та специфіки регіону розміщення. 2. Реформування АПК країни та її регіонів необхідно систематизувати у наступних напрямах: - зміна стратегії розвитку підприємства: реструктуризація боргів, приведення у відповідність з доходами, розширення ринків збуту, удосконалення податкової і цінової політики; - реструктуризація статутного фонду: випуск цінних паперів, перетворення підприємств у відкриті акціонерні товариства, залучення інвесторів, ринкова оцінка активів підприємства; - виділення самостійних ринково-підприємницьких структур: створення господарських товариств, розвиток орендних відносин, розукрупнення підприємств, створення фермерських господарств, кооперативів, приєднання до інших господарських структур, володіння корпоративними правами інших структур, створення спільних підприємств; - покращення системи управління: активізація маркетингу, вибір нових організаційно-правових форм, підготовка і перепідготовка кадрів до умов ринку, надання самостійності структурним підрозділам. 3. У підвищенні ефективності розвитку нових агроформувань важливе місце має організація внутрішньогосподарських відносин підприємницького типу. Вона включає, по-перше, перетворення всіх підрозділів господарства в дійсних виробників. По-друге, серед них повинні бути об’єкти ринкової інфраструктури. По-третє, повинні впроваджуватися товарно–грошові, договірні та контрактні відносини між підрозділами. 4. Для забезпечення всебічної і повної оцінки рівня ефективності діяльності підприємств з будь-якою формою господарювання необхідна система показників: вартість валової, товарної і чистої продукції та прибутку (розмір ефекту) в розрахунку на 1 га аграрних угідь; ефективності використання виробничих ресурсів – відношення показників ефекту відповідно до кількості зайнятих у виробництві 16 робітників, числа відпрацьованих ними людино-годин, вартості основних виробничих фондів і оборотних засобів, а також фінансові показники. Головними критеріями ефективності функціонування сільськогосподарських формувань, є рівень рентабельності (або рентабельність продаж) та загальна рентабельність (рентабельність сукупних фондів - з включенням вартості землі). 5. Основними типами господарств, які сформувалися в сільському господарстві Херсонської області в пореформений період, є господарські товариства (48,0%), приватні підприємства та виробничі кооперативи (по 17,0%). При цьому спостерігається тенденція саме до збільшення господарських товариств як найбільш ефективної форми господарювання. За останні три роки кількість прибуткових підприємств збільшилася у 2 рази – з 54 у 1999 р. до 113 у 2002 р. разом з тим за останнє десятиріччя загальна посівна площа у Херсонській області скоротилася на 12,0%, знизилися показники урожайності, валового збору та реалізації сільськогосподарської продукції. Особливо катастрофічного спаду зазнало тваринництво. 6. Найвищі показники ефективності виробництва характерні для сільськогосподарських кооперативів. Разом з тим рівень рентабельності виробництва в кооперативах, державних підприємствах та господарських підприємствах майже одинаковий. Це свідчить про те, що формування різних укладів, форм власності та господарювання на селі дало позитивні наслідки. 7. Для формування середнього класу на селі мають значення фермерські господарства. На Херсонщині налічується 3147 фермерських господарств, а темп приросту їх кількості досягає 3,6% щорічно. Фермери володіють 174,4 тис. га землі або 11,9% всіх сільськогосподарських угідь області. Суттєвою перешкодою для ефективного їх розвитку стала проблема використання зрошуваних земель, забезпеченість сільськогосподарською технікою. При цьому наявна техніка на 75-80% вичерпала свій ресурс. 8. Важливим напрямом продовження та поглиблення процесів реформування у Херсонській області є розвиток орендних відносин. У 2002 р. площа переданих в оренду земельних часток досягла 1043,0 тис. га або 53% всіх сільськогосподарських угідь, 78,1 тис. власників майнових паїв передали в оренду майна на суму 4,4 млн. грн. орендної плати, та фактично її отримали 3,4 млн. грн. Оренда зумовила появу нового джерела доходів на селі. 9. Удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин у реформованих підприємствах перш за все доцільно розпочинати з вирішення проблем, пов’язаних з орендою та суборендою. Для врегулювання орендних відносин власник повинен здійснювати відрахування частини одержаної ним суми орендної плати до спеціального фонду, кошти якого спрямовуватимуться на відновлення вартості майна. Завдяки підвищенню орендної плати за земельні 17 ділянки та майнові паї до розмірів, що рекомендовані Урядом України сільські товаровиробники відчують реальні результати від проведення реформ. Потребує вдосконалення механізм перерахунку грошової орендної плати в натуральну. Так, у її структурі 93% приходиться на натуральну оплату. 10. Для захисту соціальних, економічних, правових інтересів селян пропонується удосконалити організаційно-економічні основи створення селянських Спілок, які повинні здійснювати важливі контрольні функції за ефективністю використання землі та орендованого майна. Їх діяльність дозволить захистити власні права на орендну плату, створити фонд відтворення орендованого майна, реконструкції та модернізації виробничих об’єктів. 11. Серед заходів по вдосконаленню організаційно-економічного механізму і зокрема системи управління великотоварних аграрних формувань в роботі пропонується запровадити: відділи планово-економічної служби та інформаційного забезпечення (підприємства з наявністю таких служб показують значно ефективніші результати господарювання (рівень рентабельності вищий на 5-8%)); бізнес-планування для всіх товаровиробників (розроблений бізнес-план фермерського господарства “Аделаїда” Голопристанського району дозволив збільшити прибуток на 20%, отримати кредит в сумі 449 тис. грн. та значно обновити матеріально-технічну базу господарства). 12. Важливим напрямом подальшого розвитку реформованих підприємств є посилення інтеграційних процесів та кооперація, що спонукатиме до розвитку ефективні форми економічних відносин новостворених агроформувань у сфері виробництва, переробки, зберігання та реалізації продукції. Обґрунтована та впроваджена в практику господарювання модель кооперативу фермерських господарств “Південний Союз” дозволила не тільки збільшити ефективність господарювання, але й вийти зі своєю продукцією (баштанні) на експорт. 13. Найбільш ефективному розвитку аграрних формувань в ринкових умовах сприятиме як зміцнення їх матеріально-технічної бази, так і розвиток фірмового техніко-технологічного та агрономічного обслуговування(в першу чергу на кооперативних засадах дозволить зменшити витрати на оплату послуг посередницьких структур на 15-20%), інфраструктури ринку (агроторгові доми, біржі та ін.). Це дозволить позитивно вплинути на ефективність виробництва, зайнятість населення, активізувати підприємництво та відродження села. | 