Анотація до роботи:

Бубенко П.Т. Основи формування та реалізації науково-технічної політики (регіональний аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економікою. – Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2004.

Дисертація присвячена розв’язанню теоретичних і прикладних проблем підвищення дієздатності та ефективності науково-технічної політики, удосконаленню системи організації управління науково-технічною сферою з метою посилення ролі науки і технологій в інноваційному розвитку національної економіки.

На основі детального аналізу стану вітчизняного науково-технологічного потенціалу у взаємозв’язку з розвитком виробничого комплексу, загальносвітових процесів доведено, що науково-технічна політика і діяльність організацій сфери науки органічно пов’язані зі структурно-відтворювальними процесами в економіці. Розроблено і обґрунтовано механізм і оргструктуру регіонального управління науково-технічним розвитком на основі поєднання економічних важелів управління з організаційно-координаційними можливостями регіональних наукових центрів.

Запропоновано інтегровану організаційно-економічну модель регіональної інноваційної системи „Харківський інноваційний порт”, яка дозволяє підвищити ефективність науково-технічної сфери регіону в інноваційних процесах, забезпечити розвиток пріоритетних секторів науково-промислового комплексу, інноваційної інфраструктури, розширення обсягів реалізації інтелектуальної продукції і R&D послуг. Розроблено економічні механізми підвищення ефективності науково-технічної діяльності за рахунок оптимізації ризиків реалізації інноваційних проектів, посилення стимулюючих засад у виробництві науково-технологічної продукції.

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми посилення впливу економічних механізмів у процесі формування та реалізації науково-технічної політики, удосконалення системи організації управління науково-технічною сферою з метою посилення ролі науки і технологій в інноваційних перетвореннях господарського комплексу країни. Результати дослідження дають можливість сформулювати такі висновки концептуального, теоретичного та науково-практичного спрямування.

1. Визнання провідної ролі науково-технічної сфери у становленні та зміцненні національної економіки, піднесенні добробуту населення і якості його життя ставить до порядку денного країн, котрі прагнуть бути лідерами нового тисячоліття, необхідність розробки та реалізації активної економічної політики, здатної концентрувати національні ресурси і зусилля на пріоритетних напрямах науково-технічного розвитку. Аналіз стану і динаміки вітчизняного виробничого комплексу свідчить, що державна промислова політика, яка реалізувалася в останні роки, не була достатньою мірою акцентована на підтримку перспективних інноваційних виробництв, у результаті чого в структурі промисловості відбувся істотний перекіс на користь низькотехнологічних і екологічно небездоганних галузей, зросло відставання від розвинутих країн у рівні господарського розвитку. Низький попит вітчизняної промисловості на технологічні інновації є однією з головних причин „вузькості” внутрішнього ринку науки та технологій, що негативним чином позначається на дієвості науково-технічної політики, становищі наукових і проектно-конструкторських установ і істотно гальмує розвиток наукової сфери.

2. Розкриття сучасних особливостей функціонування національної науково-технічної та інноваційної інфраструктури, засад її організаційного, кадрового і фінансового забезпечення дозволило обґрунтувати висновок, що соціально-економічні умови, в яких формується ефективна науково-технічна політика, є несприятливими для створення відповідного інноваційно-інвестиційного клімату, гармонійного поєднання складових науково-технічного прогресу з ринковими чинниками. Дослідження довело, що науково-технічна політика і діяльність організацій сфери науки мають бути органічно пов’язані зі структурно-відтворювальними процесами в економіці, але водночас структурна політика в економічному середовищі має базуватися на новітніх технологіях, збалансованому розміщенні продуктивних сил, розгалуженій мережі цільових комплексних науково-технічних програм загальнодержавного і регіонального рівнів.

3. Пошук шляхів підвищення ефективності науково-технічної сфери країни обумовив розробку Концепції регіональної науково-технічної політики України, яка спрямована на реалізацію системи таких організаційно-економічних заходів: забезпечення на інноваційній основі структурної модернізації економіки регіонів; запровадження моніторингу науково-технічного і промислового потенціалів регіонів; зменшення територіальної диференціації у рівнях науково-технічного розвитку; забезпечення чітких критеріїв і механізмів фінансово-економічної і нормативно-правової підтримки науково-технічної діяльності. У дисертації обґрунтовано і запропоновано методологію і нову організаційну структуру регіонального управління НТП на основі поєднання економічних важелів з організаційно-координаційними можливостями регіональних наукових центрів НАН і МОН України та схему розподілу відповідних зон їх наукового обслуговування.

Структура цілей регіональної системи управління науково-технічним розвитком складається з трьох послідовних етапів:

на першому визначаються і формуються загальні потреби регіональної соціально-економічної системи і проблеми їх науково-технічного забезпечення;

на другому відбувається розробка і оцінка ефективності альтернативних варіантів науково-технічного розвитку;

третій містить відповіді стосовно джерел, форм і обсягів фінансування розробки власне регіональної програми науково-технічного розвитку.

4. Для забезпечення динамічного розвитку інноваційних процесів в умовах обмеженої кількості ресурсів принципове значення має достовірна і неупереджена оцінка ефективності науково-технічної діяльності, у тому числі на регіональному рівні, яка може бути визначена ступенем впливу якісного фактора зростання регіональних обсягів виробництва на динаміку валового внутрішнього продукту. Запропонована матрична модель рейтингової оцінки ефективності регіональної науково-технічної діяльності забезпечує таку оцінку як на фіксовану часову дату, так і у динаміці, чим досягається певна гнучкість у прийнятті управлінських рішень.

5. Масштаби і темпи інноваційних перетворень безпосередньо залежать від якості обраних моделей розвитку регіональних економічних систем, а також рівня мотивації основних діючих сил інноваційного процесу. Гнучка комбінація моделей економічного зростання з екзогенним і ендогенним технологічним процесом (індустріального і постіндустріального підходів) є найбільш прийнятною формою інноваційного розвитку для регіонів, які володіють великим промисловим і науково-технічним потенціалом. Виходячи з масштабності науково-технічного потенціалу, його результативності у розвитку відповідних галузей науки і промислового комплексу зроблено важливий висновок, що цей потенціал слід розглядати не тільки як обслуговуючий елемент господарської системи країни, але і як своєрідний самоокупний сектор продуктивної діяльності. Розроблена інтегрована організаційно-економічна модель регіональної інноваційної системи „Харківський інноваційний порт”, що зорієнтована на підтримку і ефективне розкриття уже існуючих можливостей інтенсифікаційних процесів у науково-технічному комплексі регіону, а також забезпеченні системи моніторингу та підтримки високотехнологічних індустріальних виробництв і дозволяє підвищити ефективність науково-технічної сфери в інноваційних процесах шляхом безпосереднього залучення інтелектуального потенціалу до ринкових умов функціонування.

6. Результати дисертаційного дослідження свідчать, що від дієвості організаційно-економічних механізмів науково-технічної діяльності наукових установ безпосередньо залежить якість і рівень реалізації науково-технічної політики. Запропоновані оціночні критерії та економіко-математичний апарат рейтингової оцінки науково-технічних проектів дозволяє проводити комплексну оцінку їх пріоритетності за допомогою методу аналізу ієрархій, мінімізуючи вплив суб’єктивних факторів у процесі самої оцінки.

7. Закономірний процес інтелектуалізації більшості сфер господарської діяльності обумовлює нагальність включення інноваційного продукту та його невід’ємної складової – інтелектуальної продукції – до повсякденного ринкового товарообігу. З цією метою на прикладі умовного підприємства визначено критерії його ефективного функціонування при використанні і впровадженні об’єктів інтелектуальної власності, тобто науково-технічних послуг. Доведено, що оцінка і врахування в ціні готової продукції вартості інтелектуальної складової найбільш істотно позначається на фінансовому стані інноваційних підприємств, які мають глибокі коопераційні зв’язки з іншими підприємствами та високу собівартість продукції.

8. Головна відмінність наукової продукції порівняно з традиційною полягає в її кількісній і якісній невизначеності; наукова продукція може переносити свої якісні властивості на будь-яку необмежену кількість промислової продукції, вона також виступає і є носієм нових знань. Тому означені відмінності потребують свого відображення в процесі визначення договірної ціни інноваційної продукції. Новий механізм ціноутворення на науково-технічну продукцію, який пропонується в дослідженні, дозволяє порівняно з існуючою практикою формування договірної ціни враховувати як саму нематеріальну складову ціни, так і тип виробництва та обсяги реалізації кінцевої продукції, в якій використано наукові ідеї і розробки.

9. Під вибором того чи іншого господарського рішення в ринкових умовах розуміється ситуація, коли очікуваний від такого рішення результат не може бути визначений заздалегідь, але є достовірна інформація про вірогідність можливих економічних наслідків, і цим пояснюється висока актуальність застосування точних і адекватних методів оцінки ризиків реалізації нововведень, інноваційних або інвестиційних проектів. Оцінка ризику реалізації будь-якого проекту за допомогою умови мінімізації рівня видатків на весь життєвий цикл проекту, який пропонує дисертант, дозволяє не тільки розрахувати ступінь ризику у вартісному еквіваленті, а й оптимізувати техніко-технологічні параметри, які впливають на ризик, що дозволяє впливати на рівень конкурентоспроможності продукції, у якій матеріалізовані технічні параметри окремого проекту.

10. Стимулювання процесів подальшого науково-технічного розвитку потребує встановлення диференційованих залежно від структури собівартості продукції наукової сфери і галузей матеріального виробництва (частки видатків на заробітну плату) розмірів оподаткування фонду заробітної плати, які йдуть на соціальне страхування, замість єдиного для всіх галузей господарського комплексу коефіцієнта відрахувань.

11. Отримані за результатами дисертаційної роботи наукові положення та практичні рекомендації є методологічним підґрунтям подальших досліджень проблематики формування і ефективної реалізації науково-технічної політики як державного, так і регіонального рівня. При цьому природно, що організаційно-економічні параметри необхідних змін, отримані в дисертаційному дослідженні, зокрема стосовно інституціональних перетворень науково-технічної сфери, корекції окремих положень державної науково-технічної політики, запровадження механізмів ціноутворення та стимулювання науково-технічної діяльності, потребують деталізації в руслі загальних макроекономічних показників розвитку господарського комплексу і наукової системи держави.

Публікації автора:

Монографії

1. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку. – Харків: НТУ „ХПІ”, 2002. – 316 с.

2. Бубенко П.Т., Фридинський В.О. Трансформація науково-технічної політики у регіонах (організація і управління). – Харків: Бізнес Інформ, 1998. – 104 с.

Особистий внесок: дано оцінку стану та динаміки організаційного, фінансового і кадрового забезпечення науково-технічного розвитку; розроблено методичні основи оцінки ефективності науково-технічної діяльності; удосконалено шляхи організації і проведення науково-технічної експертизи.

3. Пономаренко В.С., Кривцов О.С., Кизим М.О., Бубенко П.Т., Дуленко А.Л., Радченко В.В., Тридід О.М., Клебанова Т.С., Іванов Ю.Б., Ястремська О.М., Печенізький П.І., Попов А.І. Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року. – Харків: Видавничий дім „ІНЖЕК”, 2003. – 204 с.

Особистий внесок: здійснено обґрунтування і вибір пріоритетних напрямів розвитку економіки Харківської області (галузь науки і наукового обслуговування.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Бубенко П., Фрыдынский В. Государственная промышленная и научно-техническая политика Украины // Бизнес Информ. – 1995. – №21-22. – С. 24-28.

Особистий внесок: здійснено аналіз виробничого і науково-технічного комплексів, визначено засади реалізації державної промислової і науково-технічної політики.

2. Бубенко П., Фрыдынский В. К Закону Украины «О налогообложении прибыли предприятий» // Бизнес Информ. – 1995. – №25-26. – С. 16-17.

Особистий внесок: дано оцінку існуючої системи оподаткування, показано відмінності структур собівартості продукції промисловості і наукової сфери, запропоновано напрями реформування податкової системи.

3. Бубенко П.Т., Прядкин К.К. Концепция региональной научно-технической политики // Бизнес Информ. – 1997. – №13. – С. 10-14.

Особистий внесок: визначено сутність регіональної науково-технічної політики, форми та методи її реалізації.

4. Бубенко П.Т. Регіональна політика держави (науково-технічний аспект) // Регіональна економіка. – 1998. – №1. – С.135-139.

5. Бубенко П.Т. Засади формування регіональної політики держави // Вісник Харківського державного університету. Наука і соціальні проблеми суспільства. –1998. – №414. – С.13-17.

6. Бубенко П.Т. Научно-технологическое развитие: региональный аспект // Акционерное дело. – 1999. – №1-2. – С.12-18.

7. Бубенко П.Т. Проблема оценки интеллектуальной собственности и эффективное внедрение нововведений // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Технический прогресс и эффективность производства: Спец. вып. „Интеллектуальная собственность”. – Харьков: ХГПУ. – 2000. – Вып. 93. – С.175-180.

8. Бубенко П.Т., Прядкин К.К. Академическая наука: главный резерв на исходе // Проблеми науки. – 2000. – №8. – С.4-10.

Особистий внесок: досліджено стан і проблеми вікової структури наукових установ, взаємозв’язок кадрової складової науки з рівнем її фінансування.

9. Бубенко П.Т. Що заважає прискоренню інноваційних процесів в Україні? // Проблеми науки. – 2000. – №11. – С.32-36.

10. Бубенко П.Т. Принципи формування інноваційної моделі регіонального розвитку // Вестник Национального технического университета „Харьковский политехнический институт”. – Харьков: НТУ „ХПИ”. – 2001. – №9. – С. 29-33.

11. Семиноженко В.П., Бубенко П.Т., Глухарев С.Н., Гугель А.С., Гусев В.А., Перчик Е.Л., Симсон Э.А. Концепция формирования инновационной модели социально-экономического развития Харьковской области «Харьков как инновационный порт» // Вісник Харківського державного економічного університету: Спецвипуск. – 2001. – №4(20). – С. 46-48.

Особистий внесок: визначено роль науково-технічного потенціалу в моделі регіонального інноваційного розвитку.

12. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти активізації інноваційної діяльності // Регіональні перспективи. – 2001. – №5-6 (18-19). – С.36-38.

13. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку // Регіональна економіка. – 2002. – №3. – С. 216-221.

14. Бубенко П.Т., Гусев В.А., Симсон Э.А. Направления практической деятельности по созданию основ инновационной экономики // Проблеми науки. – 2003. – №3. – С. 9-17.

Особистий внесок: науково обґрунтувано створення нових організаційно-економічних регіональних структур, визначено умови їх функціонування.

15. Бубенко П.Т., Прядкін К.К. Наука та інноваційний процес в Україні // Проблеми науки. – 2003. – №4. – С. 8-12.

Особистий внесок: досліджено шляхи перетворення науково-технічної продукції на інноваційний продукт.

16. Бубенко П.Т. Регіональне управління і науково-технічний прогрес // Економіка розвитку. – 2003. – №1 (25). – С. 19-22.

17. Бубенко П.Т. Удосконалення системи оподаткування науково-технічної та інноваційної діяльності // Проблеми науки. – 2003. – №12. – С.23-28.

18. Бубенко П.Т. Метод аналізу ієрархій і рейтингова оцінка інноваційних проектів // Регіональні перспективи. – 2003. – №9-10 (34-35). – С.6-8.

19. Бубенко П.Т. Наукові центри – важлива складова інноваційного розвитку // Вестник национального технического университета „ХПИ”. – 2003. – №20. – С.205-209.

20. Бубенко П.Т. Методологічні засади комерціалізації сфери науково-технічної діяльності // Управление экономикой переходного периода. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2003. – С. 241-253.

21. Бубенко П.Т. Ціноутворення інноваційної продукції: шляхи удосконалення // Проблеми науки. – 2004. – №1. – С.6-11.

Матеріали наукових конференцій

1. Бубенко П.Т. Наука на путях хозрасчета // Тезисы докладов республиканской науч.-практ.конф. "Эффективность хозяйствования в условиях полного хозрасчета и самофинансирования" (19 окт. 1989 г.). – Тернополь: НИЭИ Госплана УССР. – 1989. – Ч. 1. – С.120-122.

2. Бубенко П. Регіональні наукові центри як важлива ланка реалізації науково-технологічної політики // Труди наук.-практ. конф. "Актуальні проблеми регіонального науково-технічного розвитку" (15-17 трав. 1997 р.). – Харків. – 1997. – С. 12-17.

3. Бубенко П.Т. Методологічні аспекти розвитку регіональної науки // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми (За матеріалами доповідей міжнар. наук.-практ. конф. (21-23 трав. 1998р.). – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України. – 1998. – Ч. 2. – С.365-368.

4. Бубенко П.Т. Проблеми реалізації соціальної політики держави на регіональному рівні // Вопросы развития Крыма (Материалы междунар. науч.-практ. конф. "Инновационный путь развития государств с переходной экономикой"). – Симферополь: Таврия-плюс. – 1999. – С.157-161.

5. Бубенко П.Т. Шляхи адаптації інноваційного потенціалу регіону до ринкових умов // Социально-экономические аспекты промышленной политики: региональная политика – организационные и экономические механизмы (Материалы докладов всеукраинской науч.-практ. конф. "Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины" (Донецк – Мелекино, 9-10 сент. 2002 г.). – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – Т.1. – С.327-332.

6. Бубенко П.Т., Михайлова Г.А. Организационно-экономический механизм регионального инновационного развития // Актуальные вопросы развития инновационной деятельности и охраны интеллектуальной собственности (Материалы V междунар.науч.-практ.конф.). – Симферополь: Сонат. – 2001. – С. 118-119.

Особистий внесок: запропоновано метод цільового управління інноваційним процесом на регіональному рівні.