У дисертації подається теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у встановленні вікових особливостей ендогенної інтоксикації та детоксикуючої системи у тварин, уражених хлоридом кадмію, та пошуку ефективного, природного способу корекції кадмієвої інтоксикації. Ця наукова задача вирішена шляхом екпериментального вивчення ендогенної інтоксикації та детоксикуючої системи у тварин у віковому аспекті та використання ліпосом із інкорпорованими антиоксидантами, поєднання прополісу та ентеросорбенту “Фібрабету” з метою корекції інтоксикації. Призначення наукової задачі – удосконалення та підвищення ефективності корекції і профілактики токсичних уражень солями кадмію. У результаті вирішення наукової проблеми встановлено такі наукові і прикладні висновки: 1. Найбільший рівень ендогенної інтоксикації (збільшення СМ, ЕІІ) та зменшення швидкості процесів мікросомального окиснення відзначено в інтактних тварин 18-місячного віку. 2. У крові та печінці всіх тварин під впливом хлориду кадмію збільшується вміст середніх молекул – маркерів ендогенної інтоксикації, в усі терміни дослідження. Найбільший ріст вмісту середніх молекул спостерігали в тварин 3-місячного віку на 4-у добу експерименту. Аналогічні особливості виявлені стосовно еритроцитарного індексу інтоксикації. 3. Інтоксикація кадмієм суттєво впливає на стан плазматичних і лізосомальних мембран: у крові тварин усіх вікових груп підвищувалася активність амінотрансфераз (АлАТ, АсАТ) та кислої фосфатази. Переважання активності амінотрансфераз над активністю кислої фосфатази засвідчує про більше пошкодження плазматичних мембран у порівнянні з лізосомальними. Максимальні зміни відзначено в 3- та 6-місячних щурів. 4. Під впливом хлориду кадмію наступає суттєве порушення процесів детоксикації, що супроводжується зниженням швидкості деметилювання диметиланіліну та гідроксилювання аніліну в мікросомах гепатоцитів, збільшенням концентрації сечовини та вмісту загального і кон’югованого білірубіну в крові тварин усіх груп. Максимальні зміни спостерігали в молодих (3-міс.) та старих (18-міс.) щурів у ранні строки інтоксикації. 5. Прополіс знижує вираженість синдрому ендогенної інтоксикації (зменшується вміст СМ, ЕІІ, активність АлАТ, АсАТ у всіх вікових групах), активує окиснювальні процеси у мікросомах гепатоцитів (збільшує деметилазну та гідроксилазну активність у щурів 6-, 18-місячного віку на 4-ту добу), що підтверджує його гепатопротекторні властивості. 6. Комбінована дія прополісу і “Фібрабету” виявилася ефективнішим засобом корекції кадмієвої інтоксикації, ніж сам прополіс, і супроводжувалася нормалізацією більшої кількості показників детоксикуючої системи та ендогенної інтоксикації. Найбільші зміни після введення даних середників відзначено в усіх групах тварин на 1-шу та 4-ту доби експерименту. 7. Холінфосфатидні ліпосоми з інкорпорованим манітолом і цитохромом С мають більш виражений нормалізуючий вплив на стан мембранних структур та процеси детоксикації, ніж розчин прополісу та “Фібрабет”. Їх введення сприяло зменшенню вираженості токсичного синдрому в тварин усіх вікових груп. Найбільший ефект від введення ліпосом спостерігали в тварин старшої вікової групи. |