У дисертації вперше розроблено новий оригінальний алгоритм диференційної діагностики кашльового варіанту бронхіальної астми з іншими захворюваннями, які супроводжуються хронічним кашлем. Проведено вивчення порівняльної ефективності лікування із застосуванням в якості базисної протизапальної терапії інгаляційного кортикостероїду будесоніду і кромоглікату натрію та їх вплив на клініко-функціональні показники, бронхіальну гіперреактивність, імунологічну реактивність хворих із кашльовим варіантом бронхіальної астми. 1. Кашльовий варіант бронхіальної астми — важкий для діагностики стан. На сьогодні не сформульовано чіткого алгоритму діагностики та не запропоновано обгрунтоване лікування кашльового варіанту бронхіальної астми інгаляційними стероїдами. 2. Найбільш вагомими діагностичними тестами для встановлення кашльового варіанту бронхіальної астми є: напади сухого надсадного кашлю вдень, а також пробудження вночі та раніше звичайного, які пов’язані із приступами кашлю; індивідуальний та сімейний анамнез атопій; шкіряне алерготестування; проведення інгаляційних провокаційних тестів з ацетилхоліном (метахоліном, гістаміном). 3. Проведене нами дослідження дало змогу запропонувати наступний алгоритм діагностики бронхіальної астми: а) скарги на тривалий непродуктивний кашель; б) відсутність в анамнезі свистячого кашлю або задишки, при об’єктивному обстеженні — відсутність патологічних змін з боку органів дихання на рентгенограмі; в) відсутність патології верхніх дихальних шляхів, гастроезофагального рефлюксу; г) показники функції зовнішнього дихання в межах норми (але не обов’язково); д) позитивні шкірні алерготести (але не обов’язково); е) наявність бронхіальної гіперреактивності при проведенні бронхопровокаційних тестів з ацетилхоліном, метахоліном, гістаміном; є) зменшення кашлю під впливом b2-агоністів короткої дії; ж) наявність (але не обов’язково) позитивної відповіді ОФВ1 в пробі з бронхолітиком та виявлення добової варібельності ПОШвид. 4. Застосування інгаляційних кортикостероїдів у хворих на кашльовий варіант бронхіальної астми сприяє покращанню клініко-функціональних показників, що проявлялось достовірним зменшенням кашлю з (3,8 ± 0,64) балів до (1,5 ± 0,49) балів; достовірним зменшенням частоти користування бронхолітиками для зняття гострих симптомів з (2,4 ± 0,5) до (0,9 ± 0,3) разів на добу; достовірним збільшенням значення ранкової ПОШвид з (435,3 ± 22,4) л/хв до (498,7 ± 20,3) л/хв, достовірним зменшенням її добової варібельності з (17,3 ± 1,7) % до (9,4 ± 1,1) %, крім того це сприяло достовірному покращанню основних спірометричних показників: ОФВ1 збільшилась з (85,3 ± 6,1) % до (105,4 ± 6,8) %; ПОШвид — з (82,3 ± 5,1) % до (101,4 ± 6,5) %. 5. Протективна дія інгаляційних стероїдів виражалась у достовірному збільшенні з (0,5882 ± 0,3) мг/мл до (1,4522 ± 0,2) мг/мл кумулятивної концентрації ацетилхоліну, яка викликала падіння ОФВ1 на 20 і більше відсотків; у 30 % обстежених у групі, що приймали інгаляційний стероїд не було отримано падіння ОФВ1 при концентрації 4,2828 мг/мл, тобто у них не відмічалась бронхіальна гіперреактивність. 6. При кашльовому варіанті бронхіальної астми спостерігаються зміни в імунній системі, які відповідають порушенням імунного гомеостазу в пацієнтів із класичною симптоматикою бронхіальної астми. 7. Протизапальний ефект інгаляційного стероїду — будесоніду проявився нормалізацією показників гуморального імунітету і нормалізацією киснезалежного метаболізму нейтрофільних гранулоцитів; зниженням рівню інтерлекіну-1, більш інтенсивному, ніж при застосуванні натрію кромоглікату, нормалізацією рівню інтерлейкіну-4. |