Анотація до роботи:

Ворожбит О.Б. Особливості діагностики та перебігу хронічного гепатиту С з позапечінковими проявами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 – інфекційні хвороби. – Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2006.

Обстежено 150 хворих на ХГС. Встановлено, що серед хворих на ХГС позапечінкові ураження спостерігаються більше, ніж у третини хворих. Встановлено що факторами ризику для розвитку позапечінкових уражень є: жіноча стать, вік після 35 років і триваліший перебіг ХГС. У хворих з позапечінковими ураженнями anti-HCV IgM виявлено у 98%, тоді як у групі порівняння – у 66%. Серед хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями змішана кріоглобулінемія виявлена у 94,8%. Серед виявлених нами позапечінкових уражень переважали ураження імунокомплексного генезу, спричинені змішаною кріоглобулінемією: ураження суглобів, гломерулонефрит, шкірний васкуліт, синдром Рейно, міальгії. У західній частині України у хворих на ХГС з позапечінковими проявами переважало ураження суглобів, що за нашими даними, спостерігається у 16 (10,7%) хворих на ХГС. У більшості з них суглобовий синдром передував появі симптомів гепатиту і встановленню діагнозу ХГС.

У групі з позапечінковими проявами тромбоцитопенія, еритроцитопенія, гіпергамаглобулінемія, знижений рівень гемоглобіну зустрічалися значно частіше і мали більшу вираженість, ніж у групі порівняння і ця різниця є статистично достовірною. Також встановлена висока частота поширення РФ 86,4%. ANA виявлені у 45,6% у хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями що у 2,6 раз вище, ніж у контрольній групі. У більшості випадків позапечінкові ураження визначали прогноз захворювання та маскували клінічну картину власне гепатиту і тому 84,2% хворих зверталися в непрофільні стаціонари. Важливо відзначти, що у хворих з васкулітом, у яких аnti-HCV та HСV-РНК виявлялися в сироватці крові в низькій або сумнівній („сіра зона” ) концентрації для покращення діагностики після проведення проби на істинну холодову преципітацію ми проводили дослідження аnti-HCV, РНК-HСV у складі кріопреципітату, де їх концентрація зросла у 18-25 разів. Одержані результати можна використати як додаткові критерії для покращення діагностики хронічного гепатиту С, прогнозування тяжкості його перебігу

Розроблено новий оригінальний метод лікування хворих на ХГС з автоімунними проявами шляхом внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами. Встановлено, що в результаті застосування даного методу лікування у більшості хворих вірогідно зменшився вміст ANA та кріоглобулінів в крові, а також настало клінічне покращення у хворих з шкірним васкулітом та гломерулонефритом. Побічний ефект від лікування не спостерігався у жодного пацієнта. Даний метод може використовуватися як монотерапія так і в комплексному лікуванні хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми підвищення ефективності діагностики та лікування хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями, вивчено спектр та частоту позапечінкових уражень, значення автоімунних процесів в патогенезі ХГС з позапечінковими ураженнями, вдосконалено методику специфічної діагностики HCV-інфекції серед хворих на змішану кріоглобулінемію, системні васкуліти, гломерулонефрити. Розроблено метод лікування хворих на ХГС з вираженими автоімунними проявами та системними васкулітами з метою максимального зменшення (або виключення) використання препаратів з імуносупресивною дією.

1. Позапечінкові ураження виявляються у 38% хворих на хронічний гепатит С. Серед них переважають ураження імунокомплексного генезу, спричинені змішаною кріоглобулінемією: ураження суглобів, гломерулонефрит, шкірний васкуліт. Факторами ризику для розвитку позапечінкових уражень є: жіноча стать, вік після 35 років і триваліший перебіг хронічного гепатиту С.

2. У хворих на ХГС із позапечінковими ураженнями виявлена специфічна реактивність імуноцитів до комплексного автоімунного (ядерного) антигену; найвищі її показники спостерігалися у хворих із шкірним васкулітом та ураженням суглобів, що вказує на провідну роль клітинних автоімунних процесів у патогенезі цих станів. Встановлена висока частота виявлення антинуклеарних антитіл (45,6%) та ревматоїдного фактора (86,4%).

3. Для підвищення ефективності специфічної діагностики хронічного гепатиту С у пацієнтів з вираженими ознаками кріоглобулінемії та від’ємними і невизначеними результатами ІФА та ПЛР доцільним є визначення анти-HCV та HCV-RNA у складі кріоглобулінів.

4. Встановлено, що внутрішньошкірна імунізація автолейкоцитами у більшості хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями призводить до вірогідного зменшення вмісту ANA та кріоглобулінів в крові, а також до клінічного покращення у хворих з шкірним васкулітом та гломерулонефритом, що дозволило максимально зменшити (а в більшості випадків виключити) використання препаратів з імуносупресивною дією.

5. Одержано дані про зв`язок позапечінкових уражень з генотипом HCV та концентрацією HCV-RNA в крові: cеред хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями переважають пацієнти з 1 генотипом HCV – 41 особа, що становить 71,9% у яких рівень вірусного навантаження є достовірно нижчим ніж у групі порівняння.

Публікації автора:

1. Ворожбит О.Б. Виявлення позапечінкових уражень при хронічному гепатиті С //Практична медицина. – 2003. – № 2. – С. 33-35.

2. Ворожбит О.Б. Змішана кріоглобулінемія як найбільш поширений позапечінковий прояв хронічного гепатиту С (клінічний випадок) // Практична медицина. – 2003. – № 4. – C. 121-123.

3. Ворожбит О.Б. Проблема позапечінкових уражень при хронічному гепатиті С // Практична медицина. – 2003. – №3. – C. 97-101.

4. Ворожбит О.Б. Проблема діагностики хронічного гепатиту С з позапечінковими ураженнями. // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2004. – №32 – C. 83-86.

5. Телегін Д.Є., Герасун Б.А., Ворожбит О.Б. та ін. Гуморальна імунна відповідь до структурних та неструктурних білків вірусу гепатиту С при різних варіантах активності інфекційного процесу // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. Киев. – 2001. – С. 141-146.

6. Герасун Б.А., Телегін Д.Є., Ворожбит О.Б. Особливості діагностики та лікування гепатитів В і С при їх одночасному перебігу. // Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами. Матеріали 6 з`їзду інфекціоністів України (25-27 вересня 2002 року, м.Одеса) Тернопіль. – „Укрмедкнига”. – 2002. – С. 102-104.

7. Ворожбит О.Б., Герасун Б.А., Телегін Д.Є., Герасун О.Б. Підходи до лікування тяжких геморагічних васкулітів у хворих на хронічні вірусні гепатити // Тяжкі форми інфекційних хвороб і невідкладні стани. Матеріали нaуково- практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України (16-17 травня 2002 року, м.Дніпропетровськ). – 2002. – С. 37-38.

8. О.Б. Герасун, О.Б. Ворожбит, Т.Г. Річняк, Б.А. Герасун, І.Б. Тичка, П.С. Кондрат, Ю.І. Бірка Гепатити В та С у хворих з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності. //Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз. Матеріали нaуково- практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України (5-6 травня 2004 року, м.Тернопіль). – 2004. – С. 39-40.