Проведений теоретичний аналіз різних підходів до дослідження проблеми індивідуальних відмінностей людини в процесі її життєдіяльності засвідчив їх різноманітність та специфічність. Критична оцінка цих концепцій дозволила нам поглибити уявлення про взаємозв’язок між індивідуально-психологічними характеристиками людини і видами її провідної діяльності, зокрема, навчальної, навчально-професійної та трудової. На цьому підґрунті був запропонований інтегративний підхід, в основу якого була покладена концепція інтегральної індивідуальності (Б.Г. Ананьєв, В.С. Мерлін) та різнорівневість і динаміку індивідуально-психологічних характеристик людини (В.М. Русалов), з урахуванням специфіки її провідної діяльності.
Визначені нами методологічні засади дозволили побудувати модель подальшого емпіричного дослідження і визначити відповідний методичний інструментарій. З метою відслідкування динаміки змін індивідуально-психологічних характеристик людини, в залежності від виду провідної діяльності, нами було організоване лонгитюдне дослідження.
Дані емпіричного дослідження індивідуально-психологічних характеристик студентів-медиків, провідною діяльністю для яких є навчання свідчать про таке:
в цей проміжок часу у студентів формується відповідальність за власні вчинки та значимі життєві події, що підтверджується збільшенням рівню інтернальності локусу контролю;
студенти, в порівнянні з групами лікарів-інернів та професіоналів, відзначаються більш високим рівенем потреби в засвоєнні предметного світу (ергічність), шляхом застосування різноманітних форм предметної діяльності (пластичність), що відповідає вимогам які висуваються періодом навчання до особистості. Також, у студентів відбувається процес формування різноманітних комунікативних програм та форм соціального контакту (соціальна пластичність);
характерною є значимість блоку абстрактно-пізнавальних цінностей („життєвої мудрості” та „розвитку”), але тим не менш, має тенденцію до зниження до п’ятого курсу. Поруч з цим, збільшується значимість конкретно-життєвих цінностей („кохання”, „щасливого сімейного життя” та „матеріально забезпеченого життя”). Така зміна цінностей є виправданою тим, що змінюються перспективи людини, її потреби і відповідно мотиви;
в мотиваційно-потребнісній сфері відбуваються суттєві зміни які пов’язані зі збільшенням в процесі навчання кількості осіб з домінуванням ділової спрямованості за рахунок зменшення кількості осіб з особистісною. Такі зміни свідчать про зростаючу потребу в пізнанні, оволодінні новими навичками та уміннями які стануть в нагоді у майбутній трудовій діяльності.
Результати емпіричного дослідження лікарів-інтернів, провідною діяльністю для яких є навчально-професійна діяльність показують, що:
інтерни характеризуються більш високим, в порівнянні з іншими групами, рівнем розвитку швидкісної характеристики діяльності людини (темп) та потребою в засвоєнні її соціальних форм (соціальна ергічність, соціальний темп);
відбувається стрімке збільшення значимості деяких конкретно-життєвих цінностей („щасливого сімейного життя”, „кохання” та „матеріально забезпеченого життя”), зберігається розпочата в групі студентів тенденція до зниження абстрактно-пізнавальних цінностей;
в мотиваційно-потребнісній сфері спостерігається чітка тенденція до підвищення кількості осіб з особистісною орієнтацією за рахунок зменшення кількості осіб з „діловою”, що свідчить про те, що майже для половини інтернів є властивим потяг до особистісної першості та престижу, ігноруючи тим самим виконання поставлених задач та взаємодію з колективом.
Проведене емпіричне дослідження лікарів-професіоналів, провідною діяльністю для яких є трудова діяльність, вказує на те, що:
в цей період знижуються показники загальної активності, які відповідають за потребу в зануренні у предметну та соціальну діяльність. Проте, показники загальної емоційності мають значимо вищій ступінь вираження ніж в групах СМ чи ЛІ, що свідчить про зростання емоційної чутливості та тривоги при розходженні запланованого результату з отриманим, як відповідь на напружений процес виконуваної трудової діяльності;
характерною є фактично однакова значимість цінностей абстрактно пізнавального та конкретно-життєвого характеру, що вказує на значимість для даної групи як особистісної так і професійної сфери життєдіяльності;
мотиваційно-потребнісна сфера відзначається домінуванням мотивів власного благополуччя, проте, зі збільшенням стажу, її значимість знижується поруч з підвищенням мотивів, що породжені самою діяльністю на виконання поставлених задач та на взаємодію з колективом.
Комплексне співставлення отриманих результатів дослідження надає можливість стверджувати, що на початку особистісно-професійного становлення військових лікарів, тобто в період навчання, відбувається суттєві зміни, як самої ієрархічної структури так і самих індивідуально-психологічних характеристик людини. В кінці навчання (5курс) спостерігається певна стабільність цих характеристик, яка зберігається і у процесі перебування в інтернатурі, для якою провідною діяльністю виступає навчально-професійна діяльність. В останній рік перебування в інтернатурі, а також по її закінченні прослідковується певна динаміка змін цих характеристик, яка зумовлена початком професійної діяльності. У подальшому, тобто в трудовій діяльності, ця динаміка продовжується, ієрархія індивідуально-психологічних характеристик стабілізується і найбільш адекватно відповідає особливостям професійної діяльності військових лікарів.
На основі проведеного теоретичного та емпіричного дослідження стає можливим гармонізувати діяльність людини на різних етапах її особистісно-професійного розвитку, організувати відповідні служби психологічної допомоги та визначити шляхи організації подальших досліджень індивідуально-психологічних характеристик людини.
