У дисертаційній роботі науково обґрунтовано теоретичні засади формування фондового ринку України у контексті забезпечення фінансової безпеки держави, виявлено особливості та розроблено рекомендації щодо забезпечення його конкурентоспроможності. У результаті проведеного дослідження сформульовано такі висновки і пропозиції: 1. Фондовий ринок є одним з найважливіших сегментів ринкового господарста, який перетворює заощадження на інвестиції та перерозподіляє фінансові ресурси між секторами національної економіки по каналах прямого інвестування або через фінансових посередників, забезпечує інвесторів такими ліквідними активами як цінні папери, виконує функцію хеджування. У дисертації фондовий ринок визначено як систему економічних відносин між усіма його учасниками з приводу здійснення повного комплексу операцій з довгостроковими цінними паперами (акціями, облігаціями та похідними цінними паперами) по обслуговуванню інвестиційних потреб економіки та фінансових потоків. 2. Аналіз формування фондового ринку в Україні впродовж останніх одинадцяти років показав, що його визначали такі основні чинники: перехід до ринкових механізмів в економіці держави, зменшення бюджетного фінансування і перехід до комерційного фінансування економіки та запровадження масштабної приватизації, але принциповим для України виявився фактор перехідної економіки. Зі специфічним сприйняттям фондового ринку суб'єктами перехідної економіки пов'язані його характерні риси: переважання спекулятивного стимулу інвестування у корпоративні папери над інвестиційним, відсутність зв'язку між ефективністю компаній та рухом вартості випущених нею цінних паперів, інсайдерський характер та зарегульованість фондового ринку, відсутність індивідуальних інвесторів, обслуговування інституціональними інвесторами приватизаційних процесів, неефективність державних запозичень на ринку облігацій; високий рівень ризиків, пов'язаних із здійсненням операцій на фондовому ринку, "олігополістичний" характер структури інструментів та суб'єктів фондового ринку тощо. 3. Національна модель фондового ринку України перебуває у стані формування і нині має перехідний характер. Дослідження фундаментальних чинників, які визначають модель та структуру фондових ринків (модель економічної та політичної системи країни, економічна та фінансова політика держави, фінансові глибина і структура макроекономіки, модель приватизації та "концентрації власності", модель економічної поведінки населення, модель організації фінансування народного господарства), переконує, що фондовий ринок України у найближчій перспективі визначатиметься переважанням прямого державного регулювання економіки, "консервативністю" населення, "концентрованою" структурою власності, переважною роллю комерційних банків, децентралізованою системою функціональної та технічної інфраструктури, борговим характером фондового ринку з незначною часткою організованого ринку. 4. Становлення фондового ринку в Україні має обов'язково відбуватися з орієнтацією на забезпечення фінансової безпеки держави. Це передбачає перетворення вітчизняного фондового ринку на ефективний та гнучкий механізм перерозподілу фінансових ресурсів та трансформації заощаджень у інвестиції, адекватний до умов ринкової економіки, а в кінцевому результаті — на реальний фактор інвестиційного процесу. Загрози фінансовій безпеці у сфері фондового ринку доцільно розглядати як цілісну систему, що складається із загроз зовнішнього середовища фондового ринку (інституціональних, мікро-, макро- та зовнішньоекономічних) і загроз мікроструктури фондового ринку. Для оцінки фінансової безпеки у сфері фондового ринку слід використовувати ті індикатори, які відображають ефективність виконання ним функції перерозподілу фінансових ресурсів у довгостроковій перспективі та конкурентоспроможність вітчизняного фондового ринку. 5. Державна політика щодо забезпечення конкурентоспроможності фондового ринку України як головної передумови посилення фінансової безпеки держави повинна містити заходи щодо: а) розвитку інструментів фондового ринку: розмежування усіх існуючих інструментів ринку на цінні папери вільного та обмеженого обігу; відмова від концепції переводу усіх цінних паперів у бездокументарну форму, залишивши такий підхід лише для корпоративних акцій, що обертаються на організованих ринках; розширення переліку боргових цінних паперів у напрямку збільшення видів і модифікацій облігацій, удосконаливши правову базу їх випуску та обігу; розвиток ринку похідних цінних паперів; б) удосконалення механізму функціонування фондового ринку: введення на організований ринок маркет-мейкерів; створення умов для подолання інсайдерського характеру ринку з метою скорочення неорганізованого обігу цінних паперів, а також забезпечення прозорого ціноутворення та рівних умов вторинного обігу однотипних фінансових інструментів у різних організаторів торгівлі; спеціалізація організаторів торгівлі на обслуговуванні ринків різних фінансових інструментів; забезпечення функціонування в Україні єдиного центрального депозитарію для корпоративних цінних паперів та створення дієвого механізму обліку прав власності на цінні папери; сприяння включенню у роботу ринку колективних інвесторів; впровадження електронного документообороту при укладанні та виконанні угод з корпоративними цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сертифікації систем електронного цифрового підпису та шифрування даних, придатних для використання у будь-яких технічних та технологічних системах, які будуть підтримувати функціонування інфраструктури; в) оптимізації системи регулювання ринку: створення повноцінної законодавчо-нормативної бази, що регламентує ринок; посилення координації дій усіх державних установ, що беруть участь у регулюванні на ринку; забезпечення прозорості правозастосування; розширення можливостей саморегулювання через скорочення кількості саморегулівних організацій, підвищення фінансових та технічних вимог до них, запровадження стандартів діяльності СРО та їх координації при вирішенні завдань щодо загального розвитку фондового ринку, створення ефективної системи моніторингу СРО за діяльністю своїх членів у відповідності до чинного законодавства тощо. |
