Анотація до роботи:

Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Особливості і перспективи інтеграційних процесів у регіоні Магрибу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку.

Дисертацію присвячено політологічному аналізові особливостей і перспектив інтеграційних процесів в Магрибі. В дисертації доведено, що Магриб є автономною субрегіональною підсистемою в системі міжарабських відносин; проаналізовано чинники, що зумовили формування цієї субрегіональної спільноти. На основі аналізу домінуючих тенденцій об’єднавчих процесів в Північній Африці виокремлено основні етапи їх розвитку. Досліджені політичні передумови створення Союзу арабського Магрибу (САМ); виокремлено етапи його функціонування; проаналізовано причини, що зумовили уповільнення темпів інтеграційних процесів в магрибинському субрегіоні. Досліджено вплив конфліктів в Північній Африці на ефективність діяльності САМ; запропоновано конкретні шляхи зниження негативного впливу конфліктів на розвиток інтеграційних процесів в субрегіоні. Виокремлено етапи еволюції політики Європейського Союзу щодо країн Магрибу, досліджено її вплив на розвиток доцентрових та відцентрових тенденцій в Північній Африці; зроблено висновок про те, що взаємозалежність двох регіонів і надалі має характер асиметричної взаємозалежності. Визначені пріоритетні сфери розвитку України з країнами Магрибу.

Ключові слова: Магриб, Північна Африка, субрегіональна система, політична та економічна інтеграція, співробітництво, кооперація, міждержавна організація, Союз арабського Магрибу.

У відповідності до мети та завдань дослідження автор робить такі висновки:

1. Магриб як регіональна спільність в рамках міжарабської системи відносин сформувався під впливом наступних чинників: геополітичного, що зумовив формування однотипних господарчо-культурних комплексів та спільної культурної традиції; геостратегічного (субрегіон як зосередження стратегічних інтересів іноземних держав), що згуртувало магрибинські народи у протидії зовнішній експансії; етнічного (берберський характер субрегіону до арабського завоювання), арабізації та ісламізації субрегіону (результатом яких є належність Магрибу до арабо-ісламської субцивілізації); спільності історичної долі країн Магрибу та наслідків західноєвропейського впливу та присутності в регіоні, що сприяло появі та утвердженню такого явища, як внутрішня регіональність арабського світу.

2. Об’єднавчі процеси в Магрибі (до створення САМ) та перехід до інтеграції у своєму розвиткові пройшли чотири етапи, які відрізняються концептуальним забезпеченням, колом учасників, формами і механізмами зближення, співвідношенням доцентрових та відцентрових тенденцій в субрегіоні. Перший етап охоплює період з середини 1940-х років до 1962 року (тобто завоювання незалежності Алжиром). В цей період ідея “Єдиного Магрибу” асоціювалась з “Малим Магрибом” і мала органічний зв’язок з боротьбою за незалежність. В основу інтеграційної політики держав і політичних партій регіону були покладені федералістські концепції з їх акцентом на підпорядкування національних та регіональних органів управління спільним наднаціональним структурам. Характерними рисами другого етапу (перша половина 1960-х – перша половина 1970-х років) були наступні: підключення до інтеграційних процесів в субрегіоні Лівії та Мавританії, що свідчило про те, що створення “Великого Магрибу” віднині передбачає об’єднання п’яти, а не трьох держав Магрибу, як це було на попередньому етапі; визнання де-факто економічної сфери пріоритетною у структурі багатостороннього співробітництва магрибинських держав; пошук ефективних форм господарчого співробітництва; паралельний розвиток як доцентрових, так і відцентрових тенденцій в субрегіоні (проявом останніх стало виникнення міждержавних конфліктів в Північній Африці). Особливістю третього етапу (друга половина 1970-х років – перша половина 1980-х років) було зміщення акцентів на розвиток зв’язків між державами Магрибу на двосторонній основі. Спроби об’єднання держав в цей період були не наслідком інтеграційних тенденцій, а проявом боротьби за лідерство в регіоні і мали на меті змінити баланс сил в субрегіоні. Четвертий період (друга половина 1980-х років) характеризувався спробами лідерів магрибинських держав налагодити таке багатостороннє співробітництво, яке було б налаштовано на вирішення складних соціально-економічних проблем, які постали перед кожною державою, і повністю відповідало національним інтересам кожного із учасників співробітництва.

3. Створення САМ стало результатом сприятливих політичних умов, що склалися на глобальному рівні (закінчення “холодної війни” та припинення глобального протистояння США та СРСР), регіональному рівні (послаблення відцентрових тенденцій в арабському світі та наростання, хоча і при збереженні деяких проблем, об’єднавчих тенденцій) та субрегіональному рівні (регіональна політична розрядка, посилення тенденцій до демократизації політичних режимів країн Північної Африки, зміни в зовнішньополітичному курсі Алжиру та Лівії, усвідомлення лідерами магрибинських держав переваг спільного пошуку розв’язання складних соціально-економічних проблем).

4. Створення САМ – якісно новий етап у становленні міжмагрибинської інтеграції. В рамках Союзу створено спільні органи, були розроблені і почали здійснюватись проекти на багатосторонній основі. Проте до якісних змін діяльність САМ не призвела; прогрес мав обмежений характер і не дав того імпульсу розвиткові національних економік, на який мали право розраховувати держави-члени САМ. Причини цього явища мають комплексний характер: тривка політична нестабільність в регіоні, панування традиції домінуючого впливу держави в економіці, відносна нерозвиненість місцевого приватного підприємництва, значний прошарок бюрократії, що гальмує здійснення реформ, тощо. В цілому об’єктивна потреба в розвиткові міжмагрибинської інтеграції залишається значною, що повністю усвідомлюється лідерами держав-членів САМ, і про що свідчать їх заяви в 1999 – 2001 роках.

5. Конфлікти та конфліктні ситуації, які виникали в субрегіоні Магрибу, мали негативний вплив на функціонування та діяльність САМ. Досвід Алжиру продемонстрував неефективність спроб розв’язати внутрішні конфлікти силовими методами; урегулювання такого роду конфліктів потребує на внутрішньодержавному рівні розробки та втілення в життя політики модернізації економічної системи, що дозволить покращити соціально-економічне становище громадян, а також ствердити стратегію соціально-політичної трансформації з опорою на автохтонні системи регуляції суспільства. Вирішення конфліктів, зумовлених дією зовнішнього фактору, знаходиться переважно в площині вироблення погодженої позиції по принциповим міжнародним проблемам, а також підвищення рівня координації зовнішньополітичних курсів країн-членів САМ. Міждержавні конфлікти в Магрибі становлять найбільшу загрозу для існування САМ (що демонструє дія чинника західно-сахарського конфлікту). Їх вирішення лежить у площині усвідомлення лідерами держав незаперечних переваг інтеграції в субрегіоні, переході до конструктивної позиції, яка дозволить їм піднятися над вузьконаціональними амбіціями.

6. Взаємозалежність двох регіонів – Європи і Північної Африки – сьогодні має характер асиметричної взаємозалежності і розвиток торгово-економічних зв’язків з європейськими державами має для держав Магрибу критично важливе значення; вірогідно, що такий тип відносин збережеться на тривалий проміжок часу.

Політика ЄС стосовно країн Магрибу на різних етапах своєї еволюції виступала в якості чинника посилення як відцентрових, так і доцентрових тенденцій в субрегіоні. Наголос Європейського Союзу переважно на розвиткові двосторонніх відносин з країнами Магрибу, стимулювання різношвидкісного руху країн САМ до повної інтеграції з ЄС (при збереженні стійкої тенденції до виключення з цього процесу окремих членів Союзу) потенційно сприятиме фрагментації регіону, посиленню відцентрових тенденцій. Одночасно політика Європейського Союзу, спрямована на підтримку інтеграції країн Магрибу та розвиток діалогу в рамках ЄС – САМ, безперечно сприятиме посиленню доцентрових тенденцій в субрегіоні.

7. Україна і держави Північної Африки мають значний потенціал для розвитку відносин як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. Підвалинами розвитку україно-магрибинського співробітництва мають бути принципи взаємодоповнюваності економічного та науково-технічного потенціалу та взаємної вигоди.

Публікації автора:

1. Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Проблема Західної Сахари // Людина і політика. Український соціально-гуманітарний журнал – 2000. - № 4.- С.40-44.

2. Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Мавритано-ізраїльські відносини і їх вплив на Союз арабського Магрибу // Нова парадигма. Запорізький державний університет. – 2000.- № 18. – С. 136-141.

3. Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Інтеграційний процес і проблеми безпеки в Магрибі // Нова парадигма. Запорізький державний університет. – 2000.- №21. – С. 135-142.

4. Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Економічні санкції проти Лівії та їх соціально-політичні наслідки // Держава і право. – 2001. - № 11. – С. 551-560.

5. Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Магриб – субрегіональна спільнота в системі міжарабських відносин // Держава і право. – 2001. - № 14. – С. 461-466.

6. І. Г. Оніщенко, Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Розвиток співробітництва країн Європейського Союзу з державами регіону Північної Африки // Держава і право. – 2002. - № 16. – С. 402-410.

7. Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Роль САМ – регіональної організації Північної Африки в розвитку і поглибленні політичної і економічної інтеграції країн Магрибу // Нова парадигма, Запорізький державний університет. – 2002. – № 26. – С. 141-153.

В збірках матеріалів конференцій:

1. Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Молодь в Арабському Магрибі: самобутність і проблеми глобалізації // Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість. - м. Київ, 25-27 квітня 2000 р., т.1. – С. 20-24.

2. І. Г. Оніщенко, Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Політологія: новий стиль мислення у суспільних науках // Використання методів активізації навчання у вищих технічних навчальних закладах за сучасних умов; Матеріали всеукраїнської науково-методичної конференції, м. Запоріжжя, 2001. – С. 32-34.

Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Особливості і перспективи інтеграційних процесів у регіоні Магрибу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку.

Дисертацію присвячено політологічному аналізові особливостей і перспектив інтеграційних процесів в Магрибі. В дисертації доведено, що Магриб є автономною субрегіональною підсистемою в системі міжарабських відносин; проаналізовано чинники, що зумовили формування цієї субрегіональної спільноти. На основі аналізу домінуючих тенденцій об’єднавчих процесів в Північній Африці виокремлено основні етапи їх розвитку. Досліджені політичні передумови створення Союзу арабського Магрибу (САМ); виокремлено етапи його функціонування; проаналізовано причини, що зумовили уповільнення темпів інтеграційних процесів в магрибинському субрегіоні. Досліджено вплив конфліктів в Північній Африці на ефективність діяльності САМ; запропоновано конкретні шляхи зниження негативного впливу конфліктів на розвиток інтеграційних процесів в субрегіоні. Виокремлено етапи еволюції політики Європейського Союзу щодо країн Магрибу, досліджено її вплив на розвиток доцентрових та відцентрових тенденцій в Північній Африці; зроблено висновок про те, що взаємозалежність двох регіонів і надалі має характер асиметричної взаємозалежності. Визначені пріоритетні сфери розвитку України з країнами Магрибу.

Ключові слова: Магриб, Північна Африка, субрегіональна система, політична та економічна інтеграція, співробітництво, кооперація, міждержавна організація, Союз арабського Магрибу.

Халифа Мухамед Абу-Бдейда. Особенности и перспективы интеграционных процессов в регионе Магриба. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 – политические проблемы международных систем и глобального развития.

В диссертации исследованы особенности и перспективы интеграционных процессов в Магрибе, определен их характер, содержание и эволюция, а также степень влияния на политические процессы в субрегионе на внутригосударственном уровне, на уровне двусторонних и многосторонних отношений между государствами Великого Магриба.

Конкретизирован характер взаимодействия двух ключевых процессов мирового развития - глобализации и регионализации. Сделан вывод, что эти два процесса развиваются параллельно, дополняя друг друга, хотя в отдельных случаях вступают между собой во взаимные противоречия; предложена авторская трактовка понятий «регионализм» и «региональная система».

Доказано, что Магриб выступает в качестве подсистемы в системе межарабских отношений, обладающей определенной автономией и в рамках которой действуют частные закономерности, связанные со спецификой функционирования субрегиональных подсистем (как частей системы).

Проанализированы основные факторы, обусловившие формирование данной субрегиональной общности. На основе анализа доминирующих тенденций объединительных процессов в Северной Африке выделены основные этапы их развития, которые отличаются друг от друга концептуальным обеспечением, кругом участников, формами и механизмами интеграции, соотношением центростремительных и центробежных тенденций в субрегионе.

Исследованы политические предпосылки создания САМ, его роль в углублении политической и экономической интеграции, выделены этапы функционирования САМ. Создание САМ сформировало благоприятные условия для смягчения противоречий между отдельными магрибинскими государствами и перехода на позиции поиска совместных путей решения субрегиональных проблем, что дало импульс перевода сотрудничества в Магрибе на качественно новую основу многосторонних связей. САМ отводилась ключевая роль в расширении масштабов и углублении интеграционных процессов в магрибинском субрегионе. Видение государствами – членами САМ путей формирования «Единого Магриба» базируется на неофункционалистских концепциях интеграции, ключевым положением которых является тезис о кумулятивном характере интеграционного процесса.

Проанализированы причины, обусловившие замедление темпов интеграционных процессов в магрибинском субрегионе. Исследованы истоки и причины конфликтов и конфликтных ситуаций в Северной Африке, выявлена степень их влияния на эффективность деятельности Союза, предложены конкретные пути снижения негативного воздействия конфликтов на интеграционные процессы в регионе.

Выделены этапы политики ЕС в отношении стран Магриба, исследована степень ее влияния на развитие центробежных и центростремительных тенденций в Северной Африке; определен характер взаимозависимости и взаимовлияния Европы и Магриба, сделан вывод о том, что взаимозависимость этих двух регионов по-прежнему имеет характер асимметричной взаимозависимости.

Определены приоритетные сферы развития отношений Украины со странами Магриба. Украина и государства Северной Африки имеют довольно большой потенциал для развития отношений во многих областях на двусторонней и многосторонней основе. Фундаментом развития украинско-магрибинского сотрудничества должны быть, прежде всего, принципы взаимодополняемости экономического и научно-технического потенциала и взаимной выгоды.

Ключевые слова: Магриб, Северная Африка, субрегиональная система, интеграция, сотрудничество, кооперация, межгосударственная организация, Союз арабского Магриба.