Паламарчук Ольга Всеволодівна. Особливості морфофункціональних змін печінки щурів під впливом парацетамолу і алілового спирту та в умовах застосування антиоксидантів: дисертація канд. біол. наук: 14.03.01 / Тернопільська держ. медична академія ім. І.Я.Горбачевського. - Т., 2003. - 20
Анотація до роботи:
Паламарчук О.В. Особливості морфофункціональних змін печінки щурів під впливом парацетамолу і алілового спирту та в умовах застосування антиоксидантів.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.03.01 – нормальна анатомія. Тернопільська державна медична академія ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України. Тернопіль, 2003.
Завдяки поєднанню морфологічних та біохімічних методів встановлено, що парацетамол діє переважно гіпоксично і пошкоджує перивенозні гепатоцити, найбільші зміни викликає зі сторони сироваткових ферментів ГДГ-ази та ІДГ-ази і ферментів мікросомальної фракції печінки - NADPH-редуктази та карбоксилестерази. Аліловий спирт діє токсично і уражує переважно перипортальні гепатоцити, викликає найбільші зміни зі сторони АлАТ, ГГТП і кислої фосфатази сироватки крові, мікросомальної Г-6-Ф-ази та вмісту ретинолу в печінці.
На ізольованих гепатоцитах встановлено, що токсична дія парацетамолу тісно корелює з активністю цитохрому P4502Е1 і гальмується інгібітором цього ферменту кобальту хлоридом. Токсичність алілового спирту не залежить від активності цитохрому Р450, а тісно пов’язана з активностями алкогольдегідрогенази (пряма кореляція) та альдегіддегідрогенази (зворотна кореляція).
В дисертації дана морфо-функціональна оцінка захисної дії селеніту натрію, дибунолу та мексидолу та встановлена зональна специфічність в їх дії, зокрема селеніт натрію більш ефективно попереджує центролобулярні пошкодження печінки, а мексидол - перипортальні. Співставлення даних морфологічного аналізу з даними біохімічних досліджень демонструє цілком задовільну кореляцію.
В дисертації дано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у встановленні особливостей структурно-функціональних змін печінки при ураженні парацетамолом і аліловим спиртом та їх корекції антиоксидантами, яка вирішена комплексом гістологічних та біохімічних досліджень і призначена як основа для розробки і обґрунтування нових засобів профілактики та корекції токсичних уражень печінки антиоксидантами.
1. Найбільші зміни макрометричних показників печінки відмічаються при застосуванні парацетамолу, ніж алілового спирту, що пов’язано з судинними порушеннями і відповідно змінами кровонаповнення органу.
2. Парацетамол та аліловий спирт викликають токсичний гепатит, який проявляється судинними порушеннями, дистрофічними та некротичними змінами гепатоцитів, і, відповідно, переважною центролобулярною чи перипортальною локалізацією. Під впливом парацетамолу об’єм пошкоджених гепатоцитів в центролобулярній зоні зростає в 3,5 рази і ці зміни на 95,26 % визначаються дією парацетамолу (r =0,98). Під впливом алілового спирту об’єм пошкоджених гепатоцитів в перипортальній зоні зростає в 9,5 рази і ці зміни на 98,57 % (r=0,99) залежать від дії токсиканта.
3. Встановлена чітка залежність між об’ємом пошкоджень гепатоцитів і виразністю індукованих парацетамолом чи аліловим спиртом змін маркерів, пов’язаних з перивенозною чи перипортальною зонами печінки. Коефіцієнти кореляції між об’ємом пошкоджених аліловим спиртом гепатоцитів в перипортальній зоні та активністю аланінамінтрансферази, гама-глутамілтранспептидази і глюкозо-6-фосфатази становлять 0,73, 0,88 та –0,78, відповідно, а коефіцієнти кореляції між об’ємом пошкоджених парацетамолом гепатоцитів перивенозної зони та активністю глутаматдегідрогенази, ізоцитратдегідрогенази, NADPH-редуктази та карбоксилестерази – 0,79, 0,70, -0,70 та -0,72 відповідно.
4. Основною мішенню токсичної дії парацетамолу та алілового спирту є гепатоцити, однак ці токсиканти викликають також і пошкодження клітин Купфера та клітин Іто, про що свідчать зростання (в 5,0 та 7,3 рази, відповідно) активності маркера печінкових макрофагів кислої фосфатази, та падіння (на 69 і 80 %, відповідно) вмісту ретинолу в печінці – маркера перисинусоїдальних клітин.
5. Інкубація гепатоцитів з парацетамолом чи аліловим спиртом зменшує їх життєздатність, що проявляється в збільшенні числа клітин, що профарбовуються трипановим синім (в 4,7 та 5,7 рази, відповідно), зниженні рівня відновленого глутатіону (на 57 та 83 %, відповідно) та зростанні виходу лактатдегідрогенази в позаклітинне середовище (в 2,7 та 4,0 рази, відповідно). Аліловий спирт виявляє більш високу токсичність, ніж парацетамол.
6. Токсичність парацетамолу, щодо ізольованих гепатоцитів тісно корелює (r=0,63) з активністю цитохрому Р450 2Е1 та зменшується після введення щурам інгібітора цитохрому Р450 - кобальта хлориду. Токсичність алілового спирту прямо корелює з активністю алкогольдегідрогенази (r=0,69) та обернено з активністю альдегіддегідрогенази (r=-0,54). Введення інгібітора алкогольдегідрогенази піразолу зменшує, а інгібітора альдегіддегідрогенази дисульфіраму збільшує токсичний вплив алілового спирту на гепатоцити.
7. Профілактичне введення тваринам селеніту натрію та мексидолу суттєво зменшує прояви токсичного гепатиту, індукованого парацетамолом та аліловим спиртом, причому селеніт натрію є більш ефективним протектором центролобулярних ушкоджень печінки, а мексидол – перипортальних. Так, введення щурам селеніту натрію зменшувало об’єм пошкоджених парацетамолом гепатоцитів в перивенозній зоні на 39,5 %, а введення мексидолу лише на 25,2 %. В той же час при ураженні печінки аліловим спиртом об’єм ушкоджених гепатоцитів в перипортальній зоні печінки під впливом селеніту натрію зменшувався на 36 %, а під впливом мексидолу – на 40 %. Дибунол виявився слабким гепатопротектором.
8. Переваги селеніту натрію, як коректора центролобулярних ушкоджень, а мексидолу, як коректора перипортальних уражень виявляються і при дослідженні зоноспецифічних біохімічних маркерів ураження печінки. Так, якщо у тварин, що отримували парацетамол, селеніт натрію зменшував активність маркера центролобулярних уражень ізоцитратдегідрогенази у порівнянні з нелікованими твариними на 226 %, то мексидол – лише на 177 %. З іншого боку, у тварин, що отримували аліловий спирт, селеніт натрію зменшував активність перипортального маркера аланінамінторансферази на 267 %, а мексидол – на 374 %.
Публікації автора:
Паламарчук О.В. Гепатопротекторна дія селеніту натрію при токсичному ураженні печінки // Науковий вісник Волинського державного університету. Біологічні науки.- 2000. - № 7.- С. 8-11.
Паламарчук О.В. Особливості структури печінки при токсичних ураженнях та застосуванні синтетичного антиоксиданту мексидолу // Вісник морфології.- 2000.-№ 6.2. - С. 239 - 241.
Паламарчук О.В. Морфометрические изменения гепатоцитов при воздействии парацетамола или аллилового спирта и их коррекции антиоксидантами // Вісник морфології.- 2001.- №1.- С. 72-75.
Паламарчук О.В. Морфофункціональні зв’язки в процесі фармакологічної корекції при токсичних ураженнях печінки // Вісник морфології.- 2002.- № 8.1. - С.73-78.
Ніколаєнко О.О., Паламарчук О.В. Вплив загальної вертикальної вібрації та парацетамолу на клітини печінки щурів // Таврический медико-биологический вестник.- 2002.- № 3.- С. 126-128. (Паламарчук О.В.- проведення експерименту, статистичний аналіз матеріалу, підготовка статті до друку).
Пентюк А.А., Мороз Л.В., Паламарчук О.В.. Поражение печени ксенобиотиками // Современные проблемы токсикологии. - 2001.- № 2.- С. 8-16. (Паламарчук О.В.- аналіз наукової літератури та написання статті).
7. Блажиевская Г.И., Андреев А.П., Качула С.А., , Столярчук Э.В., Паламарчук О.В., Пентюк А.А.. Гепатотоксическое действие парацетамола у крыс с различной исходной активностью ферментов метаболизирующих ксенобиотики // Вісник Вінницького медичного університету.- 1997.- №1.1.- С.4-6. (Паламарчук О.В.-проведення експерименту, набір статистичних даних і їх обробка ).
8. Пентюк О.О., Андреев А.П., Блажієвська Г.Й., Качула С.А., Коваленко Є.М., Полеся Т.А., Паламарчук О.В., Сокур С.О., Григор’янц В.Г. Вплив гіперкетонемії на маркерні активності ізоформ цитохрому Р-450 та гепатотоксичність тетрахлорметану, парацетамолу та гідразину // Ліки.- 1999.- №2.-С.72-75. (Паламарчук О.В.- проведення біохімічних досліджень, підготовка статті до друку).
9. Паламарчук О.В., Піскун Р.П., Пентюк О.О. Морфофункціональна характеристика гепатопротекторних властивостей селену та дибунолу // Буковинський медичний вісник.- 2000. - № 3. - С. 75-78. (Паламарчук О.В.- узагальнення даних).
10. Желіба Л.М., Блажієвська Г.Й., Паламарчук О.В., Качула С.О. Гепатотоксичність вальпроату натрію, парацетамолу та тетрахлорметану при різній забезпеченості щурів ретинолом, токоферолом та тіаміном // Вісник Вінницького медичного університету. - 2000.- № 4.1.- С. 20-22. (Паламарчук О.В.- статистичний аналіз).
11. Пентюк О.О., Андрєєв А.П., Паламарчук О.В., Блажієвська Г.Й., Мороз Л.В., Качула С.А., Коваленко Е.М. Вплив інгібіторів цитохрому Р-450 на гепатотоксичність парацетамолу // Ліки. -2000.- № 5.- С. 26-31. ( Паламарчук О.В.-планування і проведення експерименту, формулювання висновків).
12. Паламарчук О.В. Зміни макрометричних показників печінки при її ураженні парацетамолом і аліловим спиртом та корекції цих змін антиоксидантами // Вісник Вінницького медичного університету.- 2002.- № 6.2.- С. 409-411.
13. Паламарчук О.В., Піскун Р.П., Пентюк О.О., Пушкар М.С. Морфологічна характеристика гепатопротекторних властивостей селеніту натрію при токсичному ураженні печінки // Тези доповідей 6 університетської науково-практичної конференції молодих вчених.- Вінниця, 2000.- С. 26. (Паламарчук О.В.- узагальнення морфологічних даних, написання статті, виготовлення мікрофотографій ).
14. Паламарчук О.В., Піскун Р.П., Пентюк О.О. Морфологічна оцінка ефективності антиоксидантів в корекції токсичних уражень печінки // Тези доповідей конференції ,, Актуальні питання регенерації”.- Луганськ, 2000.- С. 7. (Паламарчук О.В.- проведення експерименту, статистичний аналіз даних, написання статті).
15. Пентюк О.О., Тертишна О.В., Паламарчук О.В., Полеся Т.Л., Качула С.О., Дудник В.М. Роль метаболізуючих ферментів у гепатотоксичності лікарських засобів та модельних ксенобіотиків // Тези доповідей ІІ Національного з’їзду фармакологів України.- Дніпропетровськ, 2001.- С. 13. (Паламарчук О.В.- інтерпретація даних біохімічного дослідження, написання висновків і рекомендацій).
16. Паламарчук О.В., Ніколаєнко О.О. Морфологічні зміни в печінці під впливом ксенобіотиків та загальної вертикальної вібрації у щурів популяції Вістар // Тези доповідей ІІІ Національного конгресу АГЕТ України “ Актуальні питання морфології”.- Київ, 2002.- С. 228-229. (Паламарчук О.В.- написання статті).
