У висновках наведено теоретичне узагальнення та підбито підсумки дисертаційного дослідження освітніх мотивацій студентської молоді в умовах трансформації українського суспільства, визначено низку підходів, спрямованих на збалансування сучасних освітніх мотивацій українського студентства, а також завдань вищої школи як соціального інституту і потреб українського соціуму. Основні підсумки і результати дослідження полягають у наступному: Дослідження підтвердило недостатню концептуальну розробленість питань, пов’язаних з аналізом освітніх мотивацій українського студентства в сучасних умовах. Наявні теоретичні напрацювання здебільшого базуються на основі оцінки мотивацій в умовах статичного суспільства (радянський етап). Представлена робота є першим досвідом сфокусованого аналізу мотивацій вступу і навчання у вищих навчальних закладах в умовах сутнісних змін в системі вищої освіти, на яку впливають фундаментальні соціально-економічні трансформації українського суспільства. В умовах сучасних трансформаційних процесів саме інститут освіти стає головним фактором здійснення послідовного переходу від однієї соціально-економічної системи до іншої, основним соціальним інструментом передачі соціального досвіду і соціокультурних традицій від одного покоління іншому. З урахуванням глобальних трансформацій і, зокрема, поступового утвердження нових соціальних реалій інформаційного суспільства з’являються додаткові стимули в зверненні молоді до послуг освітньої сфери. При цьому, виконуючи ключове завдання щодо соціалізації молоді, освіта як соціальний інститут дозволяє адаптуватися до нових умов представникам й інших вікових груп, розширюючи свої можливості у формуванні соціально-статусної структури суспільства. У даний час освітні мотивації студентської молоді визначаються, насамперед, соціальним протиріччям між підвищеними вимогами суспільства до рівня освіти і недостатнім соціальним попитом щодо значної частини молодих фахівців, а відповідно, неможливістю здійснення частиною випускників ВНЗ ефективної вертикальної мобільності на базі отриманих знань і навичок. У свою чергу ця невизначеність соціальної і професійної перспектив значної частини студентства обумовлює зростання значимості формальних ознак при мотивації одержання вищої освіти. У системі освітніх мотивацій українського студентства в цілому зменшується значимість статусних факторів при загальному підвищенні значимості одержання освіти для розвитку особистісних навичок і якостей, а також використання навчання як тимчасового періоду, що дозволяє набути соціальний досвід. Крім того, в сучасних соціально-економічних умовах величина кореляції між економічними факторами, що впливають на вибір місця навчання, спеціалізації і форми навчання, є більшою, ніж величина кореляції між індивідуальними потребами абітурієнтів і показниками вибору конкретних способів і професійної спрямованості при одержанні вищої освіти. Отримані результати підтвердили припущення про високий рівень сприйняття молоддю вищої освіти як фундаментальної цінності в умовах глобальних трансформацій, що характеризуються, насамперед, переходом до інформаційного суспільства і заданими цим переходом критеріями здійснення ефективної соціальної мобільності. Молодь розуміє, що система вищої освіти виступає головним соціальним середовищем формування нової управлінської еліти. Відсутність перспективи кар’єрного росту без наявності вищої освіти чітко усвідомлюється більшістю молодих людей ще при вступі до ВНЗ. Прагнення до одержання вищої освіти, незважаючи на відсутність гарантій працевлаштування, виступає вагомою передумовою для підвищення загальної ефективності якості вищої освіти. Однак при цьому актуалізується небезпека перетворення системи вищої освіти на шаблонну систему, не здатну відповідати на потреби часу. В умовах соціальної нестабільності система вищої освіти сприймається як одне з небагатьох інституціонально збережених сприятливих середовищ, спроможних у певній мірі відгородити молоде покоління від соціальної деградації, утримати його в прийнятних соціальних рамках. Дана мотивація притаманна як абітурієнтам і студентам, так і їхнім батькам. Це накладає на вищу школу у перехідний період особливу відповідальність щодо формування продуктивного як в інтелектуальному, так і в етичному сенсі молодого покоління. При оцінці змістовних сторін освітніх мотивацій необхідно виходити не з поляризації позицій “освіта як самоцінність” і “освіта як засіб досягнення цілей”, а спиратися на їхній синтез. Для більшості студентів висока умотивованість одержання вищої освіти спричиняється усвідомленням її інструментальної функції і водночас як необхідної життєвої цінності, що обумовлює такі важливі критерії життєвого самовідчуття, як самоповага і поважне ставлення оточуючих. Вивчення освітніх мотивацій підтвердило необхідність відходу від сприйняття вищих навчальних закладів переважно як закладів, що дають певний обсяг знань. У період кардинальних цивілізаційних трансформацій, що прискорюються, система вищої освіти повинна формувати, у першу чергу, відповідні адаптаційні стратегії, вміння продуктивно сприймати складні і неординарні ситуації. У загальній системі освітніх мотивацій установлено високу значимість орієнтації на процес навчання як проживання повноцінної юності. Виявлено посилення сприйняття студентського життя як самоцінності, що певною мірою обумовлюється невивіреністю подальших життєвих етапів. Отже, недоцільним є нівелювання значимості романтичної складової при розгляді мотиваційних факторів, розгляд мотивації до навчання винятково в системі прагматизованих цілей. Відповідно, висока значимість даної мотивації повинна враховуватися при розробці конкретних методик навчання і виховання з метою уникнути невідповідності між завданнями професійного навчання і внутрішніх мотиваційних установок студентів. Для підвищення рівня зацікавленості студентів в одержанні знань одним з основних пріоритетів реформування вищої школи має бути відмова від принципів і форм організації навчального процесу, властивих традиційному індустріальному суспільству. Необхідним є послідовний практичний перехід до соціальногнучких моделей передачі знань. Система навчання у ВНЗ має ставати більш індивідуально спрямованою, орієнтованою на організаційний масштаб малої групи. В зв’язку з тенденцією зниження числа потенційних абітурієнтів, що обумовлюється демографічними причинами, даний перехід можна здійснити більш плавно і якісно. При вступі до ВНЗ і в процесі навчання доцільним є здійснення спеціальної мотиваційної діагностики, що дозволяє диференціювати студентський контингент і на підставі цього робити навчальний процес більш гнучким і структурованим у залежності від рівня і характеру перспективних мотивацій його суб’єктів. При загальних вимогах навчання доцільно розробити і більш високий освітній стандарт, розрахований на найбільш талановитих і високомотивованих студентів. Також необхідно розробляти і використовувати змістовні форми навчальної діяльності, що дозволяють максимально заохочувати націленість таких студентів на вихід за рамки традиційних вимог. Для цього пропонується створення і застосування спеціальних міжкафедральних і загальноуніверситетських програм. | 