1. Відсутність чіткого та однозначного розуміння поняття „тероризм” негативно позначилося на якості боротьби із даним суспільно-політичним явищем. Причини цього носять як об’єктивний, так і суб’єктивний характер: врахована як складність самого феномену, що досліджується, так й існування так званих „подвійних стандартів”. До того ж, наявна проблема недоступності у певних конкретних випадках повної інформації з відкритих джерел. Нами визнана можливість існування множинності типологій тероризму, оскільки багатоманітність форм його існування не знаходить свого адекватного теоретичного відображення (швидка видозміна самого явища значно ускладнила визначення поняття через перерахування форм його прояву). Однак, зазначені вище зауваження не стосуються пошуку загального визначення поняття тероризму, оскільки досягнення термінологічної ясності має унеможливити довільне трактування феномену, а відтак спекулювання самим поняттям у політичному житті. Тероризм – це застосування крайнього насильства (або загроза його застосування) проти цивільного населення для впливу на органи державної влади й управління з певною суспільно-політичною метою. 2. Встановлено багатофакторний характер сучасного тероризму. Чинниками, що зумовлюють його появу, є різноманітні об’єктивні явища суспільно-політичного життя, які мають політичну, етнічну, національну, класову, історичну тощо природу. Так, до складу терористичних організацій входять представники різних соціальних класових, демографічних, професійних та територіальних спільностей. Необхідно зазначити, що ні культурна, ні релігійна, ні національна приналежність не зумовлює прихильності до використання терористичного методу боротьби. Його безпосередніми причинами можуть бути, наприклад, дискримінаційні прояви відносно тих чи інших етнічних груп, трансформаційні політичні процеси, зокрема, від авторитарного режиму в напрямку тоталітарного тощо. Вплив суб’єктивно-психологічного фактору на перебіг подібних процесів посилює гостроту конфліктного протистояння, як правило, сприяючи виведенню останнього на терористичний рівень. 3. Визначено наступні характерні риси тероризму: політична спрямованість, протиправність, насильницька основа, а відтак антигуманність, використання залякування, деструктивність, підвищена суспільна небезпечність, демонстративність, публічність, комунікативність, систематичність та багатоманітність форм прояву, організований характер, теоретична обґрунтованість, символічність, історичність, розмежування між жертвами терористичних актів та тими, на кого здійснюється тиск. Сучасний розвиток засобів масової інформації надає терористам змогу значно розширити та активізувати свої можливості впливу на масову свідомість, а відтак на процес формування громадської думки та перебіг політичного процесу в цілому. Через значну психологізацію політики як такої, коли на перший план виходить її емоційно-чуттєве сприйняття, значно зменшується важливість теоретичного обґрунтування терористичної діяльності. Натомість, збільшується питома вага емоційної навантаженості терористичних актів через особливу антигуманність способів їх здійснення, що, як правило, призводить до масового фізичного та психологічного ураження населення. Відповідно, змінився безпосередній об’єкт терористичного нападу, зросла масштабність тероризму. Особливу небезпеку становить тероризм, що носить міжнародний і транснаціональний характер. Таким чином, тероризм еволюціонує відповідно до змін, які відбуваються у суспільно-політичному житті. Головні особливості сучасного тероризму визначаються умовами його існування в масовому демократичному суспільстві. Еволюція цього протиправного явища триватиме і надалі. 4. Виявлено, що еволюція терористичного способу дій до своєї сучасної форми значною мірою зумовлена характером функціонування політичної системи. Розгляд та аналіз проблеми тероризму в контексті функціональних характеристик організації влади свідчить, що стан тероризму багато в чому залежить від типу політичного режиму. З’ясовано, що за умов тоталітаризму через високий рівень державних репресій тероризм практично не проявляється. Натомість, найбільш сприятливі умови для практичної реалізації терористичної тактики та стратегії існують у ліберально-демократичній політичній системі. Констатуємо антидемократичний характер сучасного тероризму. У процесі проведення антитерористичної кампанії може відбутися трансформація політичного режиму в напрямку від демократичного до авторитарного чи тоталітарного. Таким чином, зазначений зв’язок має також і зворотній характер. Існує зв’язок між терористичною активністю та формою державного устрою. Терористичні методи можуть використовуватися з метою зміни територіальних та інституціональних характеристик організації влади. В свою чергу, дані характеристики впливають на конкретні форми прояву тероризму. Етнічне самоствердження у формі сепаратизму із використанням терористичних методів боротьби становить загрозу для існуючого територіального розподілу поліетнічних держав. Причинами розпаду такої форми державного устрою як імперія були, зокрема, і різноманітні внутрішні конфлікти, що супроводжувалися як національно-визвольними, так і терористичними рухами. На генезис тероризму вплинули й ті зміни, що історично відбулися в інституційно-організаційних основах політичної влади. Наприклад, поділ державної влади запобігає процесу її монополізації, а отже є однією з причин того, що злочини проти державних діячів набувають малоефективного характеру. 5. Визначаючи проблеми можливого подальшого розвитку явища, яке досліджувалося, особливо стосовно України, необхідно зауважити, що точне передбачення майбутніх станів та форм прояву тероризму, з огляду на раптовість як принципову складову терористичної тактики, значно ускладнюється. Отже, йдеться про вірогідність тієї чи іншої тенденції. На сьогодні на території України не було зареєстровано масштабних терористичних актів. Жоден із наявно чи латентно існуючих суспільно-політичних конфліктів не вийшов на терористичний рівень. Попри наявність певного історичного досвіду участі окремих українців у терористичній діяльності та існування передумов для активізації тероризму, все-таки можна стверджувати, що подібна тенденція триватиме і надалі. Події „помаранчевої революції”, що мала мирний характер, свідчать на користь цього. Однак, з огляду на геополітичне положення української держави та нестабільність ситуації у світі, обумовлену значною активізацію радикальних організацій, для України залишається актуальною зовнішня загроза тероризму. 6. З’ясовано, що тероризм внаслідок свого негативного впливу становить особливу небезпеку для політичної системи сучасного суспільства, а тому протидія цьому протиправному явищу вимагає адекватних та узгоджених дій усіх політичних інститутів держави. Боротьба з тероризмом має здійснюватися на принципово демократичній основі, на рівні всіх підсистем політичної системи, із врахуванням його сучасних характеристик. Особливості протидії тероризму обумовлені демократичним режимом функціонування державної влади. У роботі показано, що наявність ефективних правових механізмів реалізації політичних інтересів та активізація особистісної схильності до їх використання, мають упереджувати виникнення терористичних проявів на ранніх стадіях. |
