Анотація до роботи:

Вежновець Т.А. Особливості психофізіологічного статусу водіїв спеціального автотранспорту, критерії професійної придатності.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.01. – Гігієна. – Інститут медицини праці АМН України, Київ, 2007.

У дисертації представлені дані про захворюваність з тимчасовою втратою працездатності водіїв спеціального автотранспорту органів внутрішніх справ, про особливості психофізіологічного статусу вказаних водіїв різних вікових груп, з різними видами хронічної патології та різним типом вегетативної регуляції серцево-судинної системи, про вплив віку, стану здоров’я та психофізіологічного статусу на успішність професійної діяльності водіїв.

На основі комплексного дослідження вікових особливостей стану здоров’я та психофізіологічного статусу науково обгрунтовані критерії професійного психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи водіїв спеціального автотранспорту, встановлений залежний від віку набір психофізіологічних показників для визначення професійної придатності і професійної успішності та розроблено методику психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи в межах проведення профілактичних медичних оглядів.

Впровадження зазначеної методики дозволить забезпечити профілактику професійно обумовленої патології у водіїв спецавтотранспорту та профілактику дорожньо-транспортного травматизму.

На основі комплексного дослідження вікових особливостей стану здоров’я та психофізіологічного статусу науково обгрунтовані критерії професійного психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи водіїв спеціального автотранспорту органів та підрозділів внутрішніх справ, встановлений залежний від віку набір психофізіологічних показників для визначення професійної придатності й професійної успішності і розроблено методику психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи в межах проведення профілактичних (попереднього та періодичного) медичних оглядів.

1. Особливості захворюваності з тимчасовою втратою працездатності водіїв спецавтотранспорту полягають у тому, що кількість випадків непрацездатності є низькою (53,9±4,7), а кількість днів непрацездатності – нижче середнього (699,1±9,4) на відміну від автомобільної галузі в цілому, де рівень показників оцінюється як середній (79,1 та 916,2 відповідно). Особливістю структури захворюваності з тимчасовою втратою працездатності водіїв спецавтотранспорту є перебування на другому місці хвороб системи кровообігу (11,69%), на відміну від автомобільної галузі в цілому, де вона перебуває на третьому місті після захворювань нервової системи та органів травлення, що вказує на надмірне психоемоційне напруження професійної діяльності водіїв спецавтотранспорту.

2. Рівень та структура захворюваності з тимчасовою втратою працездатності водіїв спецавтотранспорту залежить від віку та стажу професійної діяльності. Значне зростання рівня захворюваності відмічається після 40 років та професійного стажу більше 20 років. Для молодих водіїв (20-29 років) характерна тимчасова втрата працездатності через гострі респіраторні вірусні інфекції (55,06%), травми (14,71%) та хвороби нервової системи (5,8%); для водіїв середньої вікової групи (30-39 років) – через гострі респіраторні вірусні інфекції (44,17%), травми (10,82%) та хвороби органів травлення (10,01%); для водіїв старшої вікової групи (40-49 років) – через хвороби системи кровообігу (24,66%), гострі респіраторні вірусні інфекції (17,81%) та хвороби нервової системи (15,75%). Виявлені вікові особливості захворюваності водіїв спецавтотранспорту з тимчасовою втратою працездатності повинні бути підставою для розробки адаптованих для кожної вікової групи комплексів лікувально-профілактичних заходів.

3. Психофізіологічний статус водіїв спецавтотранспорту змінюється в залежності від віку, особливо у водіїв старше 40 років, у яких знижуються швидкісні параметри основних нервових процесів та погіршується увага, а також спостерігається напруження механізмів регуляції функціонального стану апарату кровообігу в стані спокою та зниження реактивності гіпоталамо-гіпофиз-адренокортикальної системи при інформаційному (сенсомоторному) навантаженні, що вказує на погіршення структурно-функціональної організації біосистеми. Зниження з віком швидкісних параметрів основних нервових процесів обумовлює погіршення протікання психічних процесів, зокрема здатність до концентрації і переключення уваги та погіршення короткочасної пам’яті.

4. Погіршення стану здоров’я водіїв негативно впливає на стан психофізіологічних функцій. У водіїв з хронічною патологією відмічається погіршення точнісно-координаційних реакцій на тлі неврівноваженості нервових процесів, значні коливання показників швидкісних реакцій та лабільності зорового аналізатору, а також значна централізація процесів управління серцево-судинною системою при інформаційному нейродинамічному навантаженні, що свідчить про напруження адаптаційно-пристосувальних механізмів. Стан психофізіологічного статусу водіїв спецавтотранспорту залежить від виду хронічної патології: найгірші показники, що характеризують стан психофізіологічних функцій та серцево-судинної системи, виявлені у водіїв хворих на гіпертонічну хворобу.

5. Стан вегетативного тонусу впливає на особливості психофізіологічного статусу водіїв спецавтотранспорту: при превалюванні симпатичної нервової системи виявлені краще розвинені професійно важливі психофізіологічні функції (урівноваженість, лабільність та функціональна рухливість нервових процесів), ніж при превалюванні парасимпатичної нервової системи. Однак за рахунок підвищеної вегетативної реактивності успішність сенсомоторної діяльності у водіїв–симпатотоників гірша, ніж у парасимпатотоників. Вегетативну реактивність у водіїв спецавтотранспорту більш адекватно відображає індекс напруження, ніж частота серцевих скорочень, що необхідно враховувати при оцінці адаптаційних можливостей серцево-судинної системи.

6. Успішність професійної діяльності водіїв спецавтотранспорту усіх вікових груп залежить від стану психофізіологічних функцій, а молодих водіїв – також і від стажу. У віковій групі 20-29 років висока успішність водіїв визначається перевагою процесів гальмування у нервовій системі, можливістю тривалий час підтримувати працездатність головного мозку на високому рівні. У водіїв середньої вікової групи (30-39 років) успішність залежить від переваги процесів гальмування у нервовій системі, рівня розвитку оперативної пам’яті та адекватності реакції серцево-судинної системи на інформаційне навантаження. У водіїв старшої вікової групи (40-49 років) високі показники успішності виявлені на тлі погіршення психофізіологічного статусу: встановлений прямий кореляційний зв’язок середньої сили між успішністю та перевагою процесів збудження у нервовій системі та зворотній зв’язок – між успішністю та увагою й лабільністю нервових процесів. Висока успішність у водіїв цієї вікової групи забезпечується, по-перше, розвитком компенсаторного процесу (вітаукту), а по-друге, індивідуальним стилем роботи, який формується протягом професійної діяльності на тлі добре розвинутих професійно важливих якостей.

7. Вікові особливості психофізіологічного статусу та їх зв’язок з успішністю професійної діяльності водіїв спецавтотранспорту дозволили науково обґрунтувати критерії професійного психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи. Для вікової групи 20-29 років – це стаж роботи, тривалість запізнювальних реакцій на рухомий об’єкт, кількість подразників при оцінці працездатності головного мозку. Для вікової групи 30-39 років – це тривалість запізнювальних реакцій на рухомий об’єкт, відсоток правильних відповідей при визначенні рівня оперативної пам’яті, амплітуда серцевого ритму при інформаційному нейродинамічному навантаженні. Для вікової групи 40-49 років – це тривалість випереджальних реакцій та кількість запізнювальних реакцій на рухомий об’єкт, критична частота світлових мигтінь для лівого ока та час у методиці визначення концентрації уваги Грюнбаума. Зазначені критерії покладені в основу математичного прогнозування успішності професійної діяльності.

8. На підставі результатів експертної оцінки успішності професійної діяльності водіїв спецавтотранспорту різних вікових груп розроблена оціночна шкала, яка дозволяє оцінити придатність кандидата до професійної діяльності на етапі професійного психофізіологічного відбору та успішність його діяльності в подальшому під час проведення психофізіологічної експертизи у ході періодичних профілактичних медичних оглядів. Визначення професійної придатності та професійної успішності здійснюється шляхом математичного моделювання з урахуванням специфічних для різних вікових груп психофізіологічних критеріїв та подальшим порівнянням показника успішності з оціночною шкалою, що відображено у методиці проведення професійного психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи.

Публікації автора:

Наукові праці, опубліковані в фахових виданнях,

рекомендованих ВАК України

1. Вежновець Т.А., Майдиков Ю.Л. Особливості стану психофізіологічних функцій і апарату кровообігу у водіїв // Гигиена труда. - Вып. 33. - 2002. - С. 90-95. Дисертантом проведено вимірювання показників, статистичну обробку та узагальнення результатів.

2. Вежновець Т.А. Стан психофізіологічних функцій та серцево-судинної системи водіїв спецавтотранспорту з різними видами хронічної патології // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2003.
   - №1. - С. 23-28.

3. Вежновець Т.А. Особливості психофізіологічного статусу практично здорових водіїв оперативного транспорту та водіїв з хронічною патологією // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2003. - №2. - С. 68-73.

4. Вежновець Т.А. Особливості психофізіологічного статусу водіїв спеціального автотранспорту з різними видами вегетативної регуляції // Гигиена труда. - 2003. - Вып. 34. - Том 2. - С. 483-493.

5. Вежновець Т.А. Про вплив деяких факторів на успішність професійної діяльності водіїв спеціального автотранспорту // Гигиена труда. - 2004. - Вып. 35. - С. 91-100.

6. Вежновець Т.А. Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності у водіїв спеціального автотранспорту // Український журнал з проблем медицини праці. - 2006. - №1. - С. 33-40.

7. Вежновець Т.А. Критерії успішності професійної діяльності водіїв спеціального автотранспорту // Український журнал з проблем медицини праці. - 2006. - №2. - С.27-32.

Наукові праці, опубліковані в інших виданнях.

8. Вежновець Т.А., Майдиков Ю.Л. Вікова особливість стану психофізіологічних функцій та апарату кровообігу у водіїв // Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції. Київський національний університет ім. Т. Шевченка. - Київ, 2002. - С. 77.

Дисертантом проведено вимірювання показників, статистичну обробку та узагальнення результатів.

9. Вежновець Т.А. Особливості психофізіологічного статусу практично здорових та хронічно хворих водіїв спецавтотранспорту // Матеріали ХІ конгресу Світової федерації українських лікарських товариств. Українська медична стоматологічна академія. - Полтава, 2006. - С. 621-622.