Анотація до роботи:

Власенко С.П. Особливості становлення сучасної багаторівневої освіти вчителів початкових класів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2001.

Дисертаційне дослідження присвячено системному аналізу функціонування багаторівневої вищої освіти як явища перехідних суспільств. У результаті аналізу за геополітичним, історико-педагогічним та етно-регіональним чинниками виявлено адаптаційні механізми систем багаторівневої вищої освіти провідних країн світу стосовно особливостей національної системи багаторівневої вищої педагогічної освіти та специфіку підготовки в ній вчителів початкових класів, зокрема, з поєднаними спеціальностями. Встановлено комплекс критеріїв життєздатності багаторівневої освіти, з яких виділено інтегративні (цілісність, сумісність, різноманітність, відкритість, демократичність, цінність, керованість, функціональність). Визначено поняття “багаторівнева вища педагогічна освіта”, розроблено загальну, структурну, алгоритмічну та процесуальну моделі феномена. Створено типологію студентів бакалаврату.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення досліджуваної проблеми, виявлено закономірності функціонування багаторівневої вищої педагогічної освіти в розвинених країнах та механізми опанування їх досвідом; з’ясовано принципи та послідовність моделювання багаторівневої освіти вчителів початкових класів на теоретичному та емпіричному рівнях.

Дані теоретичного та експериментального дослідження в цілому підтвердили гіпотезу, що лежить у його основі, й дали підстави для наступних висновків:

1. Багаторівнева вища освіта є складним, багатоструктурним та еволюційно змінюваним явищем. Історичний розвиток її в усьому світі свідчить про те, що вона виникає в період реформування освіти на перехідних етапах розвитку суспільств і держав.

2. Як системне явище вона має численні критерії, серед яких інтегративними, тобто такими, які поєднують у собі всі ознаки її життєвості, розвитку та перспективності, за результатами нашого аналізу, визначено цілісність, сумісність, різноманітність, відкритість, демократичність, цінність, технологічність, керованість, функціональність. Останній критерій є в нашому дослідженні регулятивним, оскільки, маючи в своїй структурі функцію адаптивності, дозволяє за ступенем її прояву оцінити можливість запозичення та використання в Україні досвіду інших країн. Значну роль відіграють також результативність, сукупність та надійність багаторівневої освіти, які зумовлені її метою та конкретною моделлю стосовно педагогічної галузі.

3. Процес моделювання багаторівневої педагогічної освіти відзначається великою варіантністю та гнучкістю, що призвело до розробки загальної моделі багаторівневої вищої освіти, а також окремих моделей: структурної, алгоритмічної, процесуальної. Ці моделі дали змогу впорядкувати аналіз процесу становлення багаторівневої освіти в різних країнах задля доцільного використання їх досвіду в Україні.

4. Показниками адаптованості багаторівневої вищої освіти інших країн ми визначили фактори – геополітичний, етно-регіональний та історико-педагогічний. До останнього входить така ознака, як педагогічна спрямованість вищої освіти (зокрема, університетської з її англосаксонською традицією зневаги до педагогіки як науки). Ця ознака визначалася нами в процесі контент-аналізу за кількістю теоретико-педагогічних та дидактичних (в тому числі, і методичних) дисциплін, а також за престижністю педагогічної освіти в певний період. Відповідно факторна вага (у %): США – 50%, 15%, 25%; ОК – 60%, 20%, 10%; Франція – 10%, 20%, 50%; Німеччина – 20%, 40%, 35%; Японія – 20%, 50%, 20%. Тобто окремі, відповідні значущим для України факторам, компоненти систем всіх країн можуть бути використані та адаптовані до українських умов.

5. Сумарним теоретичним висновком дослідження є визначення поняття “багаторівнева педагогічна освіта”. Воно тлумачиться як відкрита система педагогічної освіти, що має на меті підготовку фахівців із творчої практичної та науково-дослідної педагогічної діяльності в різноманітних сферах освітнього простору країни, Європи та світу. Дана мета має бути реалізована через розв’язання низки узагальнених завдань, серед яких основними є такі:

орієнтація на перспективні моделі світової педагогічної освіти з урахуванням історичного досвіду України та інших країн;

створення гнучких та економічно адекватних регіональних моделей багаторівневої педагогічної освіти на базі використання надбань радянського періоду та сучасного досвіду країн СНД і колишньої соціалістичної співдружності;

змістова та технологічна корекція досвіду педагогічної освіти, зокрема, вчителів початкових класів, щодо умов ринкових стосунків та попиту на європейському та світовому ринку педагогічної праці.

Отже, очевидно, що роль освіти в економічному та соціальному розвитку суспільства зростає. Це стосується і системи підготовки кадрів, яка повинна забезпечити різноманітність навчальних курсів, органічний зв’язок між різними видами освіти або між професійним досвідом і підвищенням кваліфікації, що дозволить адекватно вирішувати проблеми, пов’язані з розривом між попитом та пропозицією на ринку праці.

6. Доведено гіпотезу дослідження про ментальне опанування досвідом багаторівневої освіти в інших країнах як умову її впровадження в Україні. Підтверджено результатами експертних оцінок студентів та вчителів, що проміжне геополітичне, економічне та історико-культурне положення нашої країни спричинює такий ментальний архетип виховання, який формує образ учителя початкових класів, в якому органічно поєднані особисті моральні чесноти та європейська освіченість. Такого фахівця можна визначити як національно орієнтованого євровчителя. Досвід українського шкільництва часів Києво-Могилянської Академії, а також практика мандрівних дяків цього періоду являють один із зразків вказаного типу вчителя.

7. На особливу увагу в перехідний період реформування освіти заслуговує базова вища освіта (бакалаврат), яка в практиці вітчизняного впровадження багаторівневої педагогічної освіти надається в ступеневий спосіб. Це дозволило розвести й поняття рівневості (багаторівневості) та ступеневості (багатоступеневості), користуючись ними відповідно, як структурно-змістовою та формоутворюючою характеристиками нової вищої освіти. Виявлено три типи бакалаврів освіти: бакалавр – випускник загальноосвітньої школи (французька модель), бакалавр освіти або мистецтва (в значенні “майстерності”) – випускник коледжу (англосаксонська модель) та бакалавр науки (педагогіки) – 3 - 4 курси університету чи інституту (більшість європейських країн та США і Японія). Зважаючи на невизначеність статусу бакалавра в педагогічній освіті нашої країни, питання подано в дисертації дискусійно з визнанням бакалаврського рівня як освітньо-кваліфікаційного.

8. Теоретичне вивчення та аналіз практичної роботи в піддослідних вищих закладах освіти дозволили розробити гіпотетичну ментальну модель підготовки бакалаврів початкової освіти зі спеціалізацією “образотворче мистецтво”.

Виявлено центральне психологічне утворення перебудови професійних установок на діяльність у студентів бакалаврату: саморегуляція поведінки та діяльності. Це утворення, за свідченням більшості дослідників (В.Вайданич, В.Володько, В.Луговий) виявилося найбільш нерозвиненим у попередній системі підготовки вчителів початкових класів. Цілеспрямований розвиток даної професійної характеристики допоможе, на нашу думку, подолати низький рівень установки на самостійну роботу у студентів.

9. У результаті експериментальних дослідів розроблена типологія бакалаврів педагогічної освіти (концептуальний, теоретико-методичний, репродуктивно-практичний, творчо-практичний та креативно-педагогічний типи), очевидно, може бути застосована в практиці роботи з різними педагогічними спеціальностями, зокрема, на етапі переходу на рівень спеціалістів та магістрів.

10. Докорінною відмінністю вітчизняного перехідного періоду від подібних періодів у багатьох країнах Заходу є наявність поєднаних спеціальностей. Це може позитивно вплинути на прийняття прибічниками західних моделей бакалаврату пропонованого варіанта, оскільки друга спеціальність, особливо в культурологічній галузі, розширює практичну сферу фахівців щодо навчально-виховної діяльності. Враховуючи, що західні варіанти поєднання спеціальностей реалізуються шляхом отримання різних дипломів чи сертифікатів, можна прогнозувати, що базова вища педагогічна освіта майбутніх учителів початкових класів серйозно вплине на загальнокультурний та професійно-педагогічний рівень бакалаврів.

Дане дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Дисертація виконана в аспекті постановки проблеми, тому численна кількість питань тільки порушена. Необхідне подальше осмислення багаторівневої вищої освіти вчителів початкових класів. На перших етапах її подальшої проробки потрібні дослідження специфіки рівнів “спеціаліст” та “магістр” педагогіки початкового навчання, зокрема естетичного виховання; є нагальна потреба у виявлені закономірностей впровадження освітніх стандартів на кожному з рівнів; потребують також наукового вивчення й дослідження форми контролю та оцінювання на кожному з рівнів освіти майбутніх фахівців початкової ланки; наступність у технологіях навчання студентів на різних рівнях та багато інших теоретичних і практичних питань досліджуваної проблеми.

Публікації автора:

1. Осипчук С.П. Удосконалення розвивальної функції навчання в умовах багаторівневої вищої освіти // Соціалізація особистості: Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, Логос, 2000. – Вип. 3. – С.147 – 152.

2. Осипчук С.П. Причини, ознаки та специфіка реформування вищої педагогічної освіти в Україні // Наукові записки: Збірник наукових статей НПУ імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. – К.: НПУ, 2001. – Випуск 39. – С.116 – 123.

3. Власенко С.П. У пошуках моделі багаторівневої педагогічної освіти //Рідна школа. – 2001. – №10. – С.27. – 29.

4. Власенко С.П. Багаторівнева педагогічна освіта в країнах Заходу //Рідна школа. – 2001. – №12. – С.72. – 73.

5. Осипчук С.П., Шпак В.І. До питання про зміст категорій і понять при дослідженні проблеми ступеневої освіти // Наука і сучасність: Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова. – К.: Логос, 2000.– Вип.2. Ч.1.– С.121– 128.

6. Осипчук С.П. Сутнісні характеристики освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” // Матеріали міжнарод. наук.-теорет. конф. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2000. – Ч.2. – С.214 – 216.