1. У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і вирішене наукове завдання, пов’язане з вдосконаленням методів оздоровлення підлітків з вегетативною дисфункцією, мешканців міст Вінницької області. На основі клініко-епідеміологічного обстеження отримані нові дані про їх стан здоров’я, що дає змогу запропонувати підходи до диференційованого лікування та реабілітації. 2. У підлітків з вегетативними дисфункціями спостерігається вищий загальний рівень захворюваності, в порівняння з однолітками, які не мають вегетативних розладів. Найбільш частою патологією підлітків з вихідною симпатикотонією та ейтонією є хвороби опорно-рухового апарату (патологія постави та стоп), а підлітків з вихідною ваготонією – захворювання органів дихання. 3. У хлопчиків і дівчаток з вихідною симпатикотонією відмічено збільшення зросту, зменшення маси, поперечних і обхватних розмірів тіла. В підлітків з ваготонією виявлено збільшення маси в порівнянні з підлітками контрольної групи, поперечних та обхватних розмірів тіла при незмінному чи дещо більшому зрості. Для підлітків з вегетативними розладами характерний більш частий дисгармонійний розвиток, підвищення показників індексу маскулінізації у хлопчиків основної групи, а також порушення менструального циклу та зниження показників Ма, Р, Ах у дівчаток основної групи з вихідною симпатикотонією. 4. Факторами ризику для виникнення будь-якої клінічної форми вегетативної дисфункції у підлітків можуть стати спадкова схильність, перенесені матерями ускладнення під час вагітності та пологів, наявність у підлітків хронічних вогнищ інфекції, психоемоційні перевантаження. Врахування особливостей клінічного перебігу та даних вегетативного статусу у підлітків з різними типами вегетативної дисфункції дозволяє призначити комплексне диференційоване лікування. У підлітків з ВСД у вегетативному статусі зміни вказують на підвищення активності симпатичної нервової системи, з ВВД – на перевагу парасимпатичної ланки ВНС, з НЦД – підвищення активності симпатичної і парасимпатичної, а в підлітків з ПВН – зниження активності симпатичної і парасимпатичної ланки ВНС. 6. Застосування танакану по 40 мг тричі на день, курсом 30 днів в комплексній терапії вегетативних розладів сприяє нормалізації мозкового кровообігу в підлітків з нейроциркуляторною дистонією. 7. Виявлені зв’язки між соматотипом та вихідним вегетативним тонусом у підлітків з вегетативною дисфункцією можуть стати основою для прогнозування подальшого перебігу захворювання з певною спрямованістю ВНС, оскільки соматотип є генетично детермінованою підсистемою організму, що характеризує загальну реактивність організму. |