У дисертації розв'язана наукова задача фізики твердого тіла - досліджено основні процеси формування структури композита алмаз-SiC при високому тиску і температурі. Виконано дослідження його напружено-деформованого стану, встановлено й реалізовано мікроструктуру композита алмаз-SiC, яка забезпечує його оптимальні фізико-механічні властивості.
Запропоновано модельну мікроструктуру алмазного композиційного матеріалу, яка може забезпечити його високі фізико-механічні властивості при застосуванні в буровому інструменті ріжучої дії.
2. Встановлено, що формування структурного стану композита алмаз-SiC в умовах одностороннього просочування при високому тиску та температурі визначається наступними основними процесами:
Крихким руйнуванням вихідних частинок алмазу. Руйнування зерен алмазу проходить в дві стадії: при температурах, менших від температури просочування рідким кремнієм, та в процесі просочування. На другій стадії в частинках алмазу виникають тріщини, але зберігається вихідна форма, і в їх об'ємах по ходу тріщин формуються прошарки SiC;
Утворенням суцільних прошарків SiC на поверхні алмазних зерен. Формування зв'язки SiC у композиті - це також двостадійний процес: контактна взаємодія рідкого Si з поверхнею зерен алмазу і ріст зерен SiC та утворення в них дефектів пакування та мікродвійників;
Пластичною деформацією зерен алмазу, яка відбувається за рахунок ковзання та двійникування;
Збиральною рекристалізацією в прошарках карбіду кремнію.
3. Встановлено, що найбільш високі зносостійкість та термостабільність має композит алмаз-SiC на основі порошку АСМ 40/28 із вмістом карбіду кремнію 15 об. %. Особливістю вихідного порошку була висока щільність мікрорельєфу на поверхнях огранювання його частинок. Основні характеристики структурного стану такого композита близькі до запропонованої моделі мікроструктури:
однорідний розподіл зерен матричної (алмазної) складової та зв'язки (SiC), що забезпечує високу протяжність суцільних контактів алмаз-SiC і малу алмаз-алмаз;
дрібнозерниста (0,2 ё 1 мкм) структура зв'язки з добре сформованими межами;
висока міцність меж сполучення алмаз-SiC, що обумовлює руйнування зерен алмазу при кімнатній температурі сколенням;
наявність у зернах алмазу стопорів (бар'єрів) для тріщин сколювання, що пов'язано з наявністю високої щільності деформаційних двійників та розорієнтованих областей, викликаних неоднорідними скупченнями дислокацій.
4. Встановлено, що напружено-деформований стан композита алмаз-SiC визначається прикладеним тиском і різницею констант пружності його фаз. Внесок напружень, пов'язаних з охолодженням і різницею коефіцієнтів лінійного температурного розширення, є незначним. Зменшення вмісту SiC у композиті від 20 об. % до 11 об. % викликає зниження напружень розтягу в алмазі від 0,70 ГПа до 0,35 ГПа та збільшення напружень стиску в карбіді від 2,5 ГПа до 2,8 ГПа. Такий напружено-деформований стан обумовлює високі фізико-механічні властивості матеріалу, оскільки менш міцна фаза SiC знаходиться в умовах всебічного стиску.
5. Одержані результати свідчать, що в алмазній фазі матеріалу мікронапруження генеруються псевдомакронапруженнями і можуть характеризуватися їх дисперсією. У SiC мікронапруження, основному, визначаються його дефектним станом (мікродвійниками і дефектами пакування). Висока термостабільність композита алмаз-SiC пов’язана з особливостями його структурного стану (властивостями фаз та незначною протяжністю контактів алмаз-алмаз), завдяки чому виникаючі залишкові напруження не призводять до руйнування контактів алмаз-SiC при нагріванні матеріалу до 1150С.
6. Показано, що експериментально визначена залежність модуля пружності композита від вмісту SiC в інтервалі 11-20 об. % має зростаючий характер на відміну від результатів, розрахованих теоретично відповідно до моделей Фойхта-Рейса та Хашина-Штрикмана. Застосування асимптотичного методу осереднення з урахуванням структури композита алмаз-SiC дозволяє підвищити точність прогнозування модуля пружності матеріалу.
7. Присутність у композиті карбід кремнієвої структурної складової призводить до незначного погіршення (за винятком розплавів, де вміст Cu становить > 70 % мас.) змочування в системі "композиційний матеріал (алмаз-SiC)-металічний розплав" в порівнянні з системою "природний алмаз - металічний розплав" для сплавів, які складають основу серійних припоїв в температурному інтервалі 800-1000С. Додавання адгезійноактивного металу титану до інактивних сплавів викликає різке зменшення крайових кутів змочування і сильну залежність їх значень від температури розплаву. |