Анотація до роботи:

Казюта О.М. Особливості розвитку та використання заплавних лісових ґрунтів р. Сіверський Донець у лісостепових умовах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.03 – агрогрунтознавство і агрофізика. Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва. Харків, 2004.

Дослідженнями водно-фізичних, фізичних, фізико-хімічних, хімічних, біологічних показників алювіальних ґрунтів під лісом і лучними травами встановлено, що ґрунти заплави Сіверського Дінця в умовах лісостепу України розвиваються за гідроморфно-алювіально-гумусово-акумулятивним типом ґрунтотворення. У зв’язку з геологічними, гідро-геохімічними особливостями будови долини цієї річки, переважанням кальцію у складі поглинутих катіонів, його біогенною та гідрогенною акумуляцією в гумусовому горизонті підзолистий процес під широколистяними лісами не розвивається.

Заплавні ґрунти – гарно оструктурені, з високим вмістом гумусу, середніми та високими його запасами в метровій товщі, доброю забезпеченістю рухомими формами фосфору та калію, із середньою забезпеченістю лужногідролізованим азотом. Переважання кальцію у складі обмінних катіонів (83-89 % від суми), висока активність іонів Са²⁺ та низька активність Na⁺ визначають належність заплавних ґрунтів до несолонцюватих.

Високий запас біомаси та підстилки свідчить про те, що родючість заплавних лісових ґрунтів не деградує, а підвищується. Дослідженнями розглянуті шляхи раціонального використання цих ґрунтів.

У дисертації наведені результати комплексного дослідження ґрунтів заплави р. Сів. Донець як полігенетичних утворень, які відображають особливості геоморфолого-геологічного устрою й колишні етапи ґрунтолітогенезу. Виявлені особливості генези ґрунтів різних областей заплави під лісом і луками та намічено шляхи їх раціонального використання.

1. Заплавні лісові ґрунти верхньої та середньої течії Сіверського Дінця розвиваються за гідроморфно-алювіально-гумусово-акумулятивним типом ґрунтотворення.

2. Водний режим алювіальних заплавних ґрунтів визначається комплексом факторів, пов’язаних з тривалістю та періодичністю затоплення, глибиною залягання підгрунтових вод, дренуючим впливом річки та стариць, гранулометричним складом і рослинністю. Все це необхідно враховувати при проведенні заходів захисного лісорозведення та при екологічному обґрунтуванні необхідності виконання гідромеліоративних робіт у заплаві річки.

3. Заплавні ґрунти мають сприятливі фізичні характеристики. Гранулометричний склад відображає інтенсивність алювіальних процесів на різних областях заплави та свідчить про відсутність перерозподілу колоїдів за профілем не лише трав’яно-заплавних, а й заплавно-лісових ґрунтів. Всі ґрунти є високоструктурними. Агрономічно цінні агрегати розміром 0,25-10 мм в гумусовому горизонті складають 88-93% при їх водостійкості 80-93%, і лише в супіщаному ґрунті прируслової заплави ці величини знижуються відповідно до 78% та 56%. Показники щільності (0,82 - 1,30 г/см³) та шпаруватості (57,2-67,7 %) в межах гумусового горизонту характерні для ґрунтів акумулятивного типу ґрунтотворення.

4. Валовий хімічний склад алювіальних заплавних ґрунтів свідчить про передумови їх високої родючості. Істотної профільної диференціації хімічного валового та мінералогічного складу лісових ґрунтів не спостерігається.

5. У складі обмінних катіонів домінує кальцій, вміст якого в гумусових горизонтах становить 83-89% від суми катіонів. Обмінні Na⁺ та К⁺ мають незначну частку – відповідно 0,5-1,6 та 0,5-2,5%. Переважання кальцію у складі обмінних катіонів і приуроченість його до верхніх горизонтів пояснюється процесами гідрогенної та біогенної акумуляції.

6. Реакція ґрунтового розчину заплавних ґрунтів близька до нейтральної, а в окремі періоди - слаболужна. Висока активність іонів Са²⁺ і низька активність іонів Nа⁺ визначають належність заплавних ґрунтів до категорії несолонцюватих.

7. Лучні та лучно-болотні ґрунти (за винятком супіщаного ґрунту прируслової заплави) характеризуються високим вмістом гумусу, середніми та високими його запасами у метровій товщі (283-631 т/га), переважанням гуматів над фульватами. Ступінь гуміфікації органічних речовин в основному - середній та високий. У складі гуматів переважають фракції, зв’язані з кальцієм.

8. Ґрунти добре забезпечені рухомими формами фосфору та калію, середньо - лужногідролізованим азотом; вміст мінеральних форм азоту – незначний, з перевагою аміачної форми над нітратною.

9. За кількістю легкорозчинних солей (менше 0,2 %), у т. ч. й токсичних, алювіальні ґрунти Сіверського Дінця є не засоленими. Хімізм засолення за аніонним складом - сульфатно-гідрокарбонатний для верхньої частини профілю та гідрокарбонатно-сульфатний - для нижньої, за катіонним складом – відповідно магнієво-кальцієвий та натрієво-кальцієвий. Відмічено специфіку засолення ґрунтів по сезонах року залежно від рослинності та рельєфу заплави.

10. За показниками окисно-відновного потенціалу, окислених і відновлених форм заліза, марганцю для верхніх горизонтів заплавних ґрунтів характерний помірно окисний стан, а для нижніх оглеєних – слабко відновні процеси.

11. Заплавні ґрунти характеризуються високою біогенністю; домінантна кількість мікроорганізмів, які асимілюють органічний азот, і високий показник мікробіологічної трансформації органічних речовин свідчать про досить інтенсивне накопичення гумусу у досліджуваних ґрунтах.

12. Основними елементарними ґрунтовими процесами ґрунтів заплави р. Сіверський Донець є: 1) біогенно-акумулятивні (гумусонакопичення, підстилкоутворення, дерновий процес тощо); 2) гідрогенно-акумулятивні (орудніння (озалізнення), окарбоначення (проявляються спорадично і плямами); олучнення); 3) метаморфічні (оглеєння).

13. Запас біомаси (опаду 3,2-3,9 т/га із вмістом золи 2,28-2,92 %, наземного покриву 4,8-6,2 ц/га із вмістом золи 3,20-3,57 %; коренів у шарі ґрунту 0-25 см 5,8-8,6 т/га, підстилки 14,5-17,9 т/га із вмістом золи 7,48-7,56 %) свідчить про те, що родючість заплавних лісових ґрунтів не деградує, а підвищується. Продуктивність лук у ряду трофності зростає від розріджених низькорослих збіднених травостоїв на лучному супіщаному ґрунті прируслової заплави (запас повітряно-сухої фітомаси 24,4 ц/га) до більш продуктивних мезо- та мегатрофних лук центральної (44,1 ц/га) та притерасової заплав (38,1 ц/га).

Публікації автора:

1. Казюта О.М. Мінералогічний склад глинистих мінералів заплавних лісових ґрунтів долини Сіверського Дінця // Вісник ХДАУ. – 1999. - №2. – С. 65-68.

2. Казюта О.М. Сольовий режим заплавних ґрунтів долини річки Сіверський Донець в лісостеповій зоні України // Вісник ХДАУ. – 2000. - №1. – С. 133-143.

3. Казюта О.М. Водно-фізичні показники заплавних ґрунтів долини Сіверського Дінця під різними фітоценозами // Вісник ХДАУ. – 2001. - №1. – С. 50-58.

4. Казюта О.М. Динаміка окисно-відновних процесів у ґрунтах лісової заплави р. Сіверський Донець // Вісник ХДАУ. – 2001. - №3. – С. 188-194.

5. Казюта О.М. Кількісний склад мікроорганізмів у ґрунтах заплави р. Сіверський Донець під різними фітоценозами // Вісник ХНАУ. – 2002. - №1. – С. 93-98.

6. Казюта О.М. Гумусовий стан ґрунтів заплави р. Сіверський Донець під лісом і луками // Вісник ХНАУ. – 2003. - №1. – С. 130-136.

7. Казюта О.М. Ґрунти заплави Сіверського Дінця під різними фітоценозами // Агрохімія та ґрунтознавство. - Спец. вип. - Кн. 2. – Харків, 2002. – С. 70-72.

8. Казюта О.М. Заплава Сіверського Дінця і деякі екологічні проблеми при її використанні // Екологія Харківщини: стан, проблеми, перспективи: Тез. доп. наук.-практ. конф., 18 травня 2000 р. – Харків, 2000. – С. 123-124.

9. Казюта О.М. Особливості процесів ґрунтотворення заплавних лісових ґрунтів долини Сіверського Донця // Агроекологія як основа стабільності сільського господарства; Мат-ли Всеукр. конф. мол. учених. – Харків, 2000. – С. 81-83.