| У висновках дисертаційного дослідження викладені загальні підсумки та пропозиції щодо регулювання та забезпечення особистих немайнових прав фізичних осіб, зокрема: особисті немайнові відносини з участю фізичних і юридичних осіб, завжди за своєю приватно–особистісною сутністю були, є і залишаються предметом саме цивільного права – галузі права, яка регулює всі відносини, що складаються в сфері приватного життя, що і підтверджують положення нового Цивільного кодексу України; особисті немайнові відносини, як предмет цивільно-правового регулювання мають специфічні, тільки їм притаманні ознаки, зокрема: 1) суб'єктами цих правовідносин можуть бути як фізичні так і юридичні особи; 2) особливий об’єкт цих відносин, яким є особисті немайнові блага, що складають сутнісну основу їх носіїв, і є невід’ємними від них (за невеликим винятком, коли мова йде про ділову репутацію, комерційну таємницю інші об’єкти права промислової власності) та вирізняють (індивідуалізують) їх з поміж інших подібних; 3) відсутність майнового, економічного змісту (окрім особистих немайнових прав щодо промислової власності, які завжди носять майнове забарвлення, тому справедливо виділені в окрему групу прав пов’язаних з майновими); 4) невідчужуваність, яка характерна тільки для “живих” носіїв фізичних осіб; головними ознаками, що об’єднують в єдиний предмет правового регулювання, немайнові і майнові правовідносини є: 1) їх взаємооціночний характер в майнових відносинах взаємна оцінка учасників виражається в кількості, якості їх праці, яка втілена в майновому блазі і має вартісно-оціночний характер, в особистих немайнових відносинах взаємооціночний характер проявляється у взаємній соціально-значимій оцінці немайнових благ (життя, честі, репутації, недоторканості), як найвищих пріоритетних цінностей; 2) зміст суб’єктивного цивільного права не залежно від його виду складають певні можливості (правомочності) по набуттю, здійсненню (реалізації) певних майнових чи немайнових благ; основу особистих немайнових відносин, складають особисті немайнові відносини, непов’язані з майновими, тобто, відносини з приводу набуття, здійсненню (реалізації) особистих немайнових благ фізичної особи – (людини), як біосоціальної духовної істоти; особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи включають в себе права, які належать людині від народження і не можуть надаватись чи не надаватись державою, вони можуть нею тільки гарантуватись (забезпечуватись) через правове визначення змісту та меж їх здійснення а також охоронятись за допомогою норм цивільного права. Людина як об’єктивна реальність (головний сенс буття) існує тільки через реалізацію цих прав, без них не існує людини як такої; ці права є абсолютними і межі їх здійснення окреслюються тільки правом іншої особи, та моральними чинниками, виходячи з принципів розумності, справедливості, добросовісності; особисті немайнові права фізичної особи, які забезпечують соціальне буття людини, як автономної, індивідуально самооцінної складової соціуму, виникають з приводу благ (властивостей, якостей особи), у зв’язку з її місцем, цінністю в суспільстві, як істоти соціальної; особисті немайнові права на результати інтелектуальної діяльності є особливою групою прав, які є виразом (правовою формою) права інтелектуальної власності. Їх тісний зв'язок із майновими правами обумовлений тим, що сам результат інтелектуальної діяльності стає об’єктом цих прав тільки за умови якщо він набуває певної (матеріально-об’єктивізованої) зовнішньої форми. Особисті немайнові права в цій сфері підлягають захисту довічно, не можуть відчужуватись, але разом з тим після смерті автора певні права можуть переходити до правонаступників, (право на публікацію, право перешкоджати перекрученню твору, права на переклад та ін.) в силу того, що і після смерті автора вони зберігають цінність для його близьких, родичів і суспільства в цілому; всі особисті немайнові права фізичних осіб в кінцевій своїй меті зводяться до одного головного, визначального за своїм значенням права – права на особисту свободу, яке включає в себе всі інші особисті права, які є лише одним з проявів права на свободу. Ця категорія є вічною і складає, на думку автора, сам сенс буття, а значить і права, як природної категорії, що в свою чергу, є найвищою формою “доцільності” як складової свободи. Автор вносить наступні пропозиції щодо законодавчого вдосконалення правового регулювання, охорони та захисту особистих немайнових прав: доповнити способи захисту особистих немайнових прав такими різновидами, як громадська догана та публічне вибачення; зафіксувати на законодавчому рівні мінімальний розмір відшкодування немайнової (моральної шкоди) в межах мінімальної заробітної плати, який буде виконувати відновлюючу функцію при будь-якому порушенні особистого немайнового права; вилучити з ч.2 п.4 ст.23 ЦК України, положення щодо можливості для юридичної особи відшкодування моральної шкоди, замінивши її на немайнову; відшкодування немайнової шкоди юридичної особи повинне бути обмежене розумними витратами на поновлення постраждалої від правопорушення ділової репутації, тобто витратами на рекламний ролик, рекламні проспекти, публікації в газеті, презентації і інші процедури відновлюючого характеру, які буде вважати за потрібне, визначити суд. При визначенні розміру відшкодування немайнової шкоди юридичним особам, пропонується брати за основу різницю у вартості гудвілу (ділової репутації) до порушення та після нього. Список опублікованих праць: 1. Малюга Л.В. Проект нового Цивільного кодексу України й особисті немайнові права в цивільному праві //Часопис Київського університету права.- 2002. -№3. – С.45-50. 2. Малюга Л.В. Особисті немайнові права на результати інтелектуальної діяльності, як вираз права інтелектуальної власності //Держава і право. – К.: ІДП НАНУ, 2003. – Вип.. 19. – С. 335-341. 3. Малюга Л.В. Особисті немайнові відносини як предмет цивільно-правового регулювання //Держава і права. – К.: ІДП НАНУ, 2003. – Вип.22. – С. 383-390. 4. Малюга Л.В. Право інтелектуальної власності: питання особистих немайнових прав. //Туризмологія: Економічні правові соціокультурні, духовні аспекти. Матеріали V-Х аспірантських читань. – К.: Видавництво „КУТЕП”, 2003.- С.62-63. |
