Анотація до роботи:

Іваненко Б. Б. Особистісна психокорекція майбутнього практичного психолога засобами активного соціально-психологічного навчання. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Київ, 2005.

У дисертації проаналізовано наукову літературу, в якій досліджено професійні аспекти підготовки практичних психологів та поставлена проблема формування інструментарію професійної роботи. Констатовано, що різновиди психокорекційної практики, які функціонують у межах соціально-перцептивного тренінгу (СПТ) та психотерапії, забезпечують тренування навичок спілкування, зняття емоційної напруги, проте не здійснюють особистісної психокорекції майбутнього психолога. Досліджено деструктивний вплив особистісної проблематики (внутрішньої суперечливості) психолога на його професійне становлення у зв’язку з наявністю соціально-перцептивних викривлень. Виявлено труднощі та бар’єри особистісної психокорекції, визначено психологічні характеристики відкоректованої особистості. Обґрунтовано необхідність здійснення глибинної психокорекції, що базується на теоретичних засадах, які об’єктивує „Модель внутрішньої динаміки психіки”, запропонована академіком АПН України Т.С.Яценко. Доведено, що метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розроблений Т.С.Яценко, забезпечує особистісну корекцію майбутнього практичного психолога шляхом цілісного його включення у процес глибиннопсихологічного пізнання. Показано результативність особистісної психокорекції майбутнього фахівця-психолога за допомогою АСПН та сформульовано рекомендації майбутнім психологам.

1. Аналіз літературних джерел з теми дисертаційного дослідження дозволяє констатувати, що в науковій літературі досить ґрунтовно висвітлюються професійні аспекти підготовки майбутніх психологів та ставиться проблема формування інструментарію їх роботи. Зокрема, показано необхідність удосконалення особистісних характеристик майбутніх психологів, набуття ними психологічної культури, здатності до конструктивного діалогічного спілкування, стійкості до фрустрації, емоційної стабільності, уміння керувати власною поведінкою. Однак при цьому не приділяється належна увага глибинним феноменам психіки, пов’язаним з особистісною проблематикою суб’єкта: внутрішнім суперечностям, психологічним захистам в їх системній упорядкованості, деформаціям психіки, що мають вияв у викривленнях соціально-перцептивної інформації.

2. Проведене нами дисертаційне дослідження доводить, що використання соціально-перцептивного тренінгу (СПТ) в якості методу психокорекціного впливу обмежується соціально-перцептивним рівнем, що сприяє вдосконаленню навичок поведінки без глибинного розуміння психіки. У таких формах психокорекційної практики спостерігається орієнтація на вдосконалення зовнішніх форм спілкування та на відреагування емоційних станів. Психотерапевтичні групи зорієнтовані на зняття психологічного напруження. Хоча в них і реалізується цілісний підхід до зв’язку минулого досвіду з актуальними станами суб’єкта, проте не приділяється належної уваги оптимізації особистісних характеристик і нівелюванню деструктивних наслідків дії психологічних захистів у їх диспозиційній організації. Дослідження цих явищ в групах СПТ взагалі не передбачається. Не враховується той факт, що саме захисна система породжує деструкції поведінки особистості, що супроводжуються соціально-перцептивними викривленнями. Тому є підстави стверджувати, що тренінгові групи СПТ не в змозі нівелювати деформації особистості, породжені глибиннопсихологічними чинниками, започаткованими ще в інфантильному періоді розвитку суб’єкта, а обмежуються наведенням “косметики” в поведінці.

3. Для майбутнього практичного психолога необхідною є глибиннопсихологічна корекція внутрішньої суперечливості психіки, яка детермінується Едиповою ситуацією. Остання обумовлює порушення не лише семантичного аспекту самоусвідомлення, але й емоційного забарвлення рефлексії. За таких умов цілісність психіки забезпечується відступами від реальності і на етапі сприйняття соціально-перцептивної інформації (селекціонування зворотного зв’язку), і на етапі внутрішнього оброблення та інтерпретації отриманої інформації. По суті створюється ілюзія цілісності особистості, що в практичній психології дістала назву суб’єктивної інтеграції психіки. Звідси поведінка суб’єкта на рівні зовнішнього (наукового) спостереження має ознаки об’єктивної дезінтегрованості психіки. Усе це проявляється у невідповідності намірів (цілей) засобам їх досягнення. У разі невідкоректованості особа не може адекватно усвідомити причини вказаних розбіжностей через викривлення (проекцій, перенесень, раціоналізацій, виміщень та ін.), унаслідок чого порушуються стосунки з людьми. У професійно-психологічній діяльності наявність таких деструктивних тенденцій є руйнівною з огляду на порушення можливостей об’єктивного сприймання проблематики іншої людини та упередженого ставлення до особи, яка потребує допомоги. Деструкції психіки, пов’язані із її внутрішньою суперечливістю, є вкрай небажаними для людей, професія яких ґрунтується на спілкуванні, яке несе функцію впливу на іншу особу і виступає, за певних обставин, інструментом професійної взаємодії.

4. Викривлення соціально-перцептивного сприймання зворотної інформації та рефлексивного мислення, що породжуються системою психологічних захистів, мають індивідуальні особливості, детерміновані інфантильним досвідом взаємин в період Едипової ситуації. Соціальні “табу” впливають на формування умовних цінностей, що лежать в основі когнітивного рівня психологічних захистів. Саме захисти спричиняють неусвідомлювані регресії: дискредитацію гідності іншої людини, ствердження неперевершеності "Я", тенденції до психологічної імпотенції та психологічної смерті (спрямованих як на себе, так і на інших людей), а також агресію, заздрощі, депресію та ін., що не узгоджується з професійними вимогами до особистісних характеристик практичного психолога. Якщо для окремих професій (оператор, водій та ін.) не обов’язковою є попередня психокорекція, то фах психолога, навпаки, передбачає розвиток здібностей спілкування на партнерських засадах. Це спілкування вимагає нейтралізації емотивно-спонтанних факторів, що вносять деструкцію в процес міжособистісної взаємодії завдяки ідеалізації “Я”, яка, крім ілюзорного підтвердження гідності “Я”, робить суб’єкта закритим для нового досвіду.

5. Проведене дослідження переконує в тому, що професійна підготовка практичного психолога у вищих навчальних закладах вимагає вдосконалення шляхом запровадження психокорекційних курсів, які сприяли б розширенню сфери самоусвідомлення та розвитку соціально-перцептивного інтелекту й забезпечували б покращення показників психологічної зрілості, внутрішнього особистісного зросту. Опосередкованими показниками останнього є: зменшення ірраціональних проявів поведінки; інтеграція та гармонізація раціонального і емоційного аспектів особистості; готовність до набуття нового досвіду на засадах рефлексивних знань і децентрація уваги; гармонізація свідомої та несвідомої сфер особистості; опанування навичками рефлексії та самокорекції. Професія практичного психолога потребує максимального наближення до принципу реальності, адекватного відображення дійсності при забезпеченні належних вимог до психологічної культури спілкування. Отже, дисертаційне дослідження доводить, що важливою складовою підготовки практичного психолога виступає глибинна психокорекція особистості майбутнього психолога. Вона передбачає цілісне включення суб’єкта в психокорекційний процес, пізнання ним свідомих та несвідомих детермінант власної поведінки в їхніх взаємозв’язках. У груповому психокорекційному спілкуванні оптимізується призма сприймання об’єктивної реальності, що, зрештою, сприяє нівелюванню деструктивних наслідків викривлень.

6. Паралельно з розв’язанням основних завдань, поставлених в дисертації, вдалося зробити висновки про труднощі психокорекції психолога-початківця. Внутрішні бар’єри, викликані стереотипами очікувань від традиційного навчання, де провідними є стандартизовані знання, подані в "готовому" вигляді. У групі АСПН кожний учасник займає позицію дослідника, що дозволяє отримати рефлексивні знання, які сприяють розвитку соціально-перцептивного інтелекту. Робота в групі АСПН передбачає корекцію в єдності емоційного, когнітивного й поведінкового аспектів, що каталізує об’єктивацію ітеративних характеристик поведінки. Такі характеристики виражають ригідність механізмів психологічних захистів, що функціонують на латентному рівні. Особистісними бар’єрами тут виступають: ідеалізація власного "Я", залежність від батьківського авторитету; актуалізація почуття меншовартості; страх саморозкриття та власних агресивних тенденцій; закритість на об’єктивування особистісного матеріалу; емоційні напруження, породжені травматичними фіксаціями минулого досвіду; базальне почуття тривоги. Подолання вказаних та подібних перешкод на шляху до психокорекції потребує пізнання неусвідомлюваних першопричин особистісної проблематики, що має інфантильні витоки.

7. Дисертаційна робота доводить, що метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розроблений академіком АПН України Т. С. Яценко за своєю суттю відповідає вимозі адекватності пізнання природи цілісної психіки у взаємозв’язку її свідомих і несвідомих проявів. Метод АСПН пов’язаний з психодинамічною теорією, яка сформувалася в глибиннопсихологічній практиці і синтезовано презентована в «Моделі внутрішньої динаміки психіки», що уможливлює структурно-об’ємне осягнення суперечливих тенденцій психіки. Істотним здобутком психодинамічного підходу стало розуміння захистів у їх ієрархії за принципом системної динаміки та глибиннопсихологічна детермінованість «за вертикаллю» (виділення базових форм психічних захистів та ситуативних). Пізнання внутрішньої динаміки психіки, яке необхідне майбутнім фахівцям у галузі практичної психології, набуває реальності в психокорекційному процесі АСПН. Особистісній психокорекції учасників АСПН значною мірою сприяє професійна взаємодія в групі, яка передбачає власну відкоректованість керівника групи, його здатність до глибинної рефлексії та нівелювання захисних тенденцій.

8. Ефективність особистісної корекції майбутніх фахівців-психологів у групі активного соціально-психологічного навчання досягається не лише загальними методологічними засадами методу АСПН, які достатньо представлені роботами Т. С. Яценко та її послідовників, але й застосуванням конкретних методик. Серед них особлива роль належить психоаналізу комплексу тематичних малюнків, що відзначається можливостями системної діагностики. Особлива цінність цієї методики полягає в передбачуваному поєднанні вербальних (діалогічних) засобів пізнання та невербальних (малюнкових). Це дозволяє психологам-практикам пізнати специфіку психоаналітичної роботи з комплексом малюнків її автора в єдності з інтерпретацією архетипної символіки, яка виражає інтимно значущий зміст, детермінований Едиповим періодом розвитку суб’єкта. Психокорекційні особливості роботи з предметною моделлю та іграшками, неавторським малюнком, семантикою висловлювань учасників АСПН тощо, дають змогу здійснювати цілісне глибинне пізнання проблематики суб’єкта. Застосування прийому супервізії роботи психолога-початківця в процесі АСПН сприяє об’єктивуванню деструктивного впливу невідкоректованості психолога (керівника групи) на характер його професійної роботи шляхом пізнання психологічних захистів, які породжують викривлення соціально-перцептивнної інформації. Проходження глибинної психокорекції майбутнім психологом допомагає не лише розв’язанню особистісних проблем, а й опануванню способами використання (реалізації) окремих методик.

9. Емпіричний матеріал, отриманий у групі АСПН та його психоаналіз виявляють залежність особистості психолога від пережитих ним травм та фіксацій дитинства, що пройшли процес витіснення й латентно детермінують поведінку. Результативність особистісної психокорекції майбутнього психолога підтверджується порівняльними результатами тестових методик, які використовувалися при обстеженні студентів психологічного факультету від першого до п’ятого курсу, а також порівняння цих результатів з отриманими даними про студентів інших факультетів. При цьому у студентів-психологів факультету було констатовано зменшення суперечливих тенденцій (гармонійність психіки), звільнення від внутрішнього напруження й деструкцій поведінки. До показників відкоректованості ми відносимо зниження агресивно-регресивних явищ психіки, підвищення лабільності та стійкості до фрустрації. Особистісні характеристики студентів інших спеціальностей, які не проходили глибинну психокорекцію за методом АСПН, суттєво не змінилися, а в окремих осіб спостерігалося зростання рівня тривоги (потенційної агресивності) у зв’язку з завершенням навчання на факультеті.

10. Є всі підстави констатувати, що особистісна психокорекція майбутнього практичного психолога може бути успішно здійснена за допомогою методу АСПН, який забезпечує не лише пізнання особистісних проблем майбутнього фахівця, але й сприяє їх розв’язанню шляхом глибинного психологічного пізнання в єдності з опануванням діагностико-корекційним інструментарієм.

Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо у спеціальному вивченні єдності діагностичних та психокорекційних засобів, з’ясуванні порівняльних характеристик тестових методів і проективних методик на засадах глибиннопсихологічного пізнання.

Основний зміст дослідження відображено в таких публікаціях:

1. Іваненко Б. Б. Проблема формування професіоналізму майбутнього практичного психолога // Неперервна професійна освіта: теорія і практика / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – 2003. – Вип. 3 / 4 (липень-грудень). – С. 49 – 57.

2. Іваненко Б. Б. Вплив сімейного виховання на формування особистісної проблеми суб’єкта // Психологія: Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова – 2003. – Вип. 22. – С. 38 – 44.

3. Іваненко Б. Б. Феномен "психічних захистів" в контексті особистісної корекції майбутнього психолога-практика // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова – 2003. – Вип. 21. – С. 235 – 241.

4. Іваненко Б. Б. До питання про сутність особистісної психокорекції майбутнього практичного психолога // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К., 2004. – Т. 6. – Вип. 1. – С. 158 – 165.

5. Іваненко Б. Б. Пізнай себе, психологу! // Соціальна психологія. – 2003. – № 1. – С. 143 – 147.

6. Іваненко Б. Б. Соціально-перцептивні передумови викривлень та їх взаємозв’язок з регресивними проявами суб’єкта // Педагогічний процес: теорія і практика / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – К., 2004. – Вип. 2. – С. 351 – 358.

7. Яценко Т. С., Мелоян А. Е., Іваненко Б. Б., Аврамченко С. М. Мотивація агресивної поведінки суб’єкта // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К., 2003. – Т. 5. – Вип. 8. – С. 344 – 352.

8. Яценко Т. С., Іваненко Б. Б., Солодухов В. Л. Психологічна сутність захисних механізмів локалізації та генералізації у контексті глибинної психокорекції // Психологія: Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М. Драгоманова. – 2003. – Вип. 21. – С. 15 – 22.

9. Дмитерко Н. В., Іваненко Б. Б., Харенко С. Г. До питання про рефлексивну активність суб’єкта // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004. – Т. 6. – Вип. 6. – С. 93 – 96.

10. Доцевич Т. І., Іваненко Б. Б., Харенко С. Г. Феномен об’єктних відношень у контексті глибинного дослідження психіки // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004. – Т. 6. – Вип. 6. – С. 97 – 105.

11. Яценко Т. С., Мелоян А. Е., Іваненко Б .Б., Горобець Т. В. Психоаналіз об’єктних відношень суб’єкта в контексті проблеми агресії // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004. – Т. 4. – Вип. 1. – С. 377 – 383.

12. Яценко Т. С., Іваненко Б. Б., Горобець Т.В., Дмитерко Н.В. Психологічні викривлення у контексті цілісного розуміння психіки // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004. – Т. 6. – Вип. 7. – С. 376 – 384.

13. Яценко Т. С., Іваненко Б. Б., Солодухов В. Л. Метафора: психологічні аспекти дослідження // Актуальні проблеми психології. Том. 1.: Соціальна психологія. Організаційна психологія. Економічна психологія: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д., Карамушки Л. М. – К.: Міленіум, 2004. – Вип. 12. – С. 144 – 147.

14. Яценко Т. С., Дмитерко Н. В, Іваненко Б. Б. Сутність психокорекційного діалогу та його роль у пізнанні статичних і динамічних аспектів психіки // Актуальні проблеми психології. Том. 1.: Соціальна психологія. Організаційна психологія. Економічна психологія: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д., Карамушки Л. М. – К.: Міленіум, 2004. – Вип. 13. – С. 98 – 102.

15. Яценко Т .С., Іваненко Б. Б. Використання метафори у груповому психокорекційному процесі активного соціально-психологічного навчання (АСПН) // Актуальні проблеми психології. Том. 7.: Екологічна психологія: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К.: Міленіум, 2004. – Вип. 3. – С. 287 – 297.

16. Яценко Т. С., Іваненко Б. Б., Доцевич Т. І. Особливості психокорекційного процесу активного соціально-психологічного навчання (АСПН) // Практична психологія та психокорекційна практика / Актуальні проблеми практичної психології: Зб. наук. праць. – Херсон, Персей, 2004. – С. 347 – 349.

17. Яценко Т. С., Іваненко Б. Б., Доцевич Т. І. Сутність феномену об’єктних відношень у контексті формування професіоналізму психолога-практика // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “наука і освіта 2004”. – Психологія. – Дніпропетровськ, 2004. – Т. 28. – С. 79 – 81.

18. Яценко Т. С., Іваненко Б. Б., Дмитерко Н. В. Практична психологія та психокорекційна практика // Актуальні проблеми практичної психології: Зб. наук. праць. – Херсон, Персей, 2004. – С. 344 – 347

Анотації