Третьяков Сергій Павлович. Особистісно-ситуаційна детермінація агресивної поведінки людини : дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2005.
Анотація до роботи:
Третьяков С.П.Особистісно-ситуаційна детермінація агресивної поведінки людини. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України. – Київ, 2005.
У дисертаційному дослідженні використовується особистісно-ситуаційний підхід до аналізу феномену агресії. Агресія та агресивна поведінка розглядаються як складне явище.
Виявлено особливості прояву агресії та агресивної поведінки у працівників служб охорони. На агресивність досліджуваних і міру її прояву впливає низка особистісних і ситуаційних змінних, зокрема, актуальне самовідчуття і самоставлення, стосунки в сім’ї, з співробітниками, керівництвом тощо. Доведено, що механізм агресивної поведінки може бути представлений у вигляді чотирьох взаємопов’язаних чинників: збудливість, завуальована жорстокість, негативізм і почуття провини.
Запропоновано корекційну програму з елементами психотренінгу для профілактики та усунення агресії та агресивної поведінки у працівників служб охорони. Результати застосування корекційних впливів показали достатню їх ефективність для розв’язання завдання корекції агресивних форм поведінки, з одного боку, оптимізації особистісних утворень – з іншого.
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретико-експериментальний аналіз проблеми агресії та агресивності і представлено результати емпіричного дослідження особливостей агресивної поведінки у працівників служб охорони.
Узагальнення отриманих у підсумку результатів дослідження дозволило зробити такі висновки:
Аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми дає підставу констатувати, що проблема агресії розв’язується за такими напрямками: перший пов’язує агресію зі спадковістю або біологічно зумовленими чинниками; другий пояснює агресію як засвоєний або соціально зумовлений феномен; третій шукає розв’язання проблеми агресії шляхом інтеграції двох попередніх напрямків.
Підтверджено, що передумовою дослідження проблеми детермінації агресивної поведінки є особистісно-ситуаційний підхід.
Встановлено, що у працівників охоронних структур переважають прямі форми вияву агресії з одночасним почуттям провини, а також висока міра негативної комунікативної установки до людей за всіма компонентами, що складали її структуру. Прагнення до значущості і самозбереження власного внутрішнього світу поєднується з аутоагресивною спрямованістю; прагнення до захисту свого внутрішнього світу від зовнішніх та внутрішніх посягань поєднується з орієнтацією на соціум, схильність виглядати приємно в очах оточуючих з прагненням до спілкування; наявність незадоволеної афіліативної потреби з періодичною розрядкою агресії назовні або на себе, а також з презентацією своєї „всемогутності”.
Показано, що досліджувані використовують захисні механізми, спрямовані на приховування, утримання і придушення внутрішніх негативних або деструктивних імпульсів, на збереження самооцінки, на подолання депресивних станів, вживання алкоголю, зростання агресивності та жорстокості.
Виявлено зв’язки форм агресії з певними особистісними та психодинамічними властивостями особистості: більшість форм агресії тісно пов’язані зі збудливістю, з показниками емоційної стійкості (сили Его), завуальованою жорстокістю та компонентами негативної комунікативної установки, замкненості-товариськості, з силою Супер-Его, з екзальтованістю, мрійливістю-практичністю та інтроверсією-екстраверсією.
Ефективність розробленої програми корекції досягалася завдяки оволодінню досліджуваними спеціальними засобами, що забезпечували
формування позитивної Я-концепції;
розвиток навичок взаємодії, вміння налагоджувати співробітництво;
формування здатності до вияву та розуміння основних емоційних проявів;
досягнення оптимального рівня емоційного реагування;
оволодіння засобами психофізіологічної та психічної саморегуляції.
6. Доведено, що участь досліджуваних у корекційній програмі сприяла покращенню психоемоційного стану її учасників, підвищенню їх працездатності, зниженню рівня нервово-психічного напруження, тривожності, зменшенню кількості та глибини прояву агресивності, зростанню адаптаційних можливостей, зміні ставлення до оточуючих, гармонізації міжособистісних стосунків, покращенню атмосфери в трудовому колективі, зниженню нервозності, збільшенню усвідомлення відповідальності за власні вчинки тощо.
Перспективи подальшого дослідження убачаються у встановленні кореляційних зв’язків між механізмами саморегуляції поведінки, особливостями когнітивної репрезентації ситуацій професійної діяльності і особистісними проявами, що дасть більш повну картину поведінки особистості у повсякденних і особливих ситуаціях діяльності.
Публікації автора:
Третьяков С.П. Методика діагностики виявів агресивної поведінки у працівників служб охорони // Психологія сучасності: наука і практика (тези). Міжнародна науково-практична конференція молодих науковців. – Одеса, 2003. – С. 75-77.
Третьяков С.П. Особливості діагностики виявів агресивної поведінки у працівників служб охорони // Вісник Харківського національного університету. Серія: Психологія. Вип. 617. - Харків, 2004. – С. 221-225.
Третьяков С.П. Психологічні характеристики агресивної поведінки у працівників служб охорони // Наука і освіта. 2004. № 3-4. – Одеса, 2004. – С.86-89.
Третьяков С.П. Психологічні особливості вияву агресивної поведінки у працівників служб охорони // Теоретичні і прикладні проблеми психології і педагогіки. – Луганськ, 2004. – С. 182-190
Третьяков С.П. Вияв агресивної поведінки у працівників служб охорони // Наука і освіта. Спецвипуск. Психологія особистості: досвід минулого – погляд у майбутнє. Матеріали конференції. 2004. - № 6-7. – С.304-307.
Третьяков С.П. Психологічна корекція агресивності у працівників служб охорони // Вісник Київського міжнародного університету. – К., 2005. – С. 187-197.
