Анотація до роботи:

Кузьменко В.І. Особистісний чинник у структурі управління організацією. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04. – спеціальні та галузеві соціології. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004.

Дисертаційне дослідження містить теоретичний аналіз сутності, форм прояву та дієвих чинників особистісного фактора в управлінні організацією. Досліджено еволюцію аналізу даної проблеми в зарубіжній і вітчизняній літературі, виявлено сукупність актуальних проблем і можливих напрямків її розв’язання. Особливу увагу приділено проблемі залежності дії особистісного фактору від соціального типу організації. Обґрунтовано технологію найбільш ефективних форм типологізації соціальних організацій залежно від середовища їх функціонування. На цій підставі виділено виробничі, політичні та культурно-освітні організації. Обґрунтовується думка, що обсяг і значимість персонального фактора зростає в напрямі від виробничих до культурно-освітніх організацій. Це твердження емпірично верифіковане шляхом конкретно-соціологічного дослідження.

Особистісний фактор є важливим аспектом ефективного управління організацією поруч із різними видами ресурсів і технологіями. У новітній же літературі аналіз цього фактору розпочинається з критики теорії бюрократії М. Вебера й теорії організації праці Ф. Тейлора. У пошуках альтернативного підходу до даної проблеми зарубіжні та вітчизняні дослідники виявили не лише принципову значимість даного показника (хоча й суттєвого), але й описали ряд механізмів, умов і чинників, які безпосередньо визначають його необхідність і ефективність: тип суспільних відносин; соціальна зумовленість управління; технологічна й соціальна організація праці; механізми винагороди; ступінь загальної та конкретно-ситуативної бюрократизації управління; наближеність реального трудового процесу до безпосереднього виробничого циклу на підприємстві; культурне середовище організації; соціально-психологічний клімат у трудовому колективі; взаємодія формальних і неформальних структур організації; її ґендерний склад; характер соціального оточення; ступінь і форма прояву відчуження праці тощо.

В дисертації поставлено й на певному рівні розв’язано проблему залежності проявів персонального чинника від типу соціальної організації. У відповідності з цим у дисертації розкрито поняття соціальної організації, описано процедури її класифікації та типологізації, здійснено реальну типологізацію організацій за характером їх соціального середовища. Особливої уваги надано культурно-освітнім організаціям, де, на думку дисертанта, особистісний фактор виявляється особливо чітко й безпосередньо. Проведене на основі цього теоретично обґрунтованого припущення конкретно-соціологічне опитування в цілому підтвердило правомірність такого твердження.

Основні результати дисертації відображено у 7 публікаціях фахових видань:

1.Теоретичні засади технології прийняття управлінських рішень в освітніх організаціях // Соціальні технології: Актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя-Одеса: ГУ “ЗІДМУ”, 2002. – Вип. 14. – С. 49-59.

2.Деякі риси середнього закладу освіти як соціальної організації (соціологічний підхід) // Соціальні технології: Актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя-Одеса: ЗДУ, 2002. – Вип. 16. – С. 60-67.

3.Проблеми управління освітою на регіональному рівні: погляд практикуючого соціолога // Нова парадигма. Альманах наукових праць. – Запоріжжя: “Тандем У”, 2003. – Вип. 29. – С. 156-160.

4.Синтез структуралістського і персоналістського підходів до управління // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2002. – С. 405-409.

5.Особистісний фактор у соціології організацій і управління (Вебер-Тейлор-Форд) // Соціальні технології: Актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя-Одеса: ГУ “ЗІДМУ”, 2003. – Вип. 20. – С. 105-113 (у співавторстві).

6.Модели адаптивного управления региональным образованием: взгляд руководителя-практика // Вестник Одесского национального университета им. И.И. Мечникова. – 2003. – Т. 8. – Вып. 9. – С. 235-241.

7.Персоналістські чинники технологій управління у соціологічних концепціях // Социальные технологии: Актуальные проблемы теории и практики. Международный межвузовский сборник научных трудов. – Киев-Москва-Одесса-Запорожье: ГУ “ЗИГМУ”, 2004. – Вип. 22. – С. 173-187.