В дисертаційному дослідженні здійснено соціально-філософський аналіз адаптації, формування і реалізації особистості в умовах розгортання глобалізаційних конфліктів, а також виявленні особливості цього процесу, що дозволяє зробити наступні підсумки. У сучасній соціально-філософській літературі особистість трактується з різних позицій, але визначальним і домінуючим є такий підхід, коли вона розглядається як соціалізований індивід, який поєднує в собі всі соціальні ролі і несе відповідальність за їх виконання. На сучасному етапі розвитку філософського мислення і розгортання глобалізаційних процесів особистість визначають як “Людину світу” або “Інтернаціональну людину”. В дисертації визначено, що глобалізаційні процеси суттєво впливають на становлення і реалізацію особистості. Дослідження процесів глобалізації показує, що це явище не є однозначним, воно має суперечливий характер. Глобалізація несе в собі як процеси єднання світу, так і тенденції його фрагментації. Глобалізація не є сукупністю міфів, а це реально існуючий процес. Тут поруч присутні як нові перспективи розвитку світового співтовариства, так і нові небезпеки. Слід вважати, що основною рушійною силою у формуванні нового світового порядку і особистості, зокрема, виступають конфлікти. На сучасному етапі розвитку світу вони мають не локальний характер, а планетарний. Тому в сучасній соціально-філософській літературі крім традиційно визначених типів конфліктів виокремлюються такі, які виникають в процесі розгортання глобалізації. Характеристика глобалізаційних конфліктів дозволяє виокремити ряд їх зовнішніх і внутрішніх чинників. До зовнішніх відносяться рухи антиглобалістів. До внутрішніх чинників належить ціла низка суперечностей, які несе в собі глобалізація: конфлікт між природою і людиною, який опосередкований діяльністю людини, як основного рушія цього конфлікту; конфлікт між цивілізаціями, так звана “силова глобалізація”; уніфікація як загрозливий результат глобалізаційних процесів; дуальність світу: фізичний та віртуальний, що посилює внутрішньоособистісний конфлікт і породжує таке явище як “втеча від реальності”. Необхідно підкреслити, що як людство в цілому, так і окрема особистість не може знаходитись в стані конфлікту постійно. Кожен конфлікт, як правило, вирішується, функціонуючи конструктивно чи деструктивно. Особливістю глобалізаційних конфліктів є те, що вони обов’язково повинні вирішуватись світовим співтовариством в цілому. Однак, становлення світового співтовариства знаходиться лише на початковому етапі. Тому для побудови спільного майбутнього людство повинно, насамперед, усвідомити себе як єдине світове, глобальне співтовариство, яке засноване на взаємоповазі, взаємозалежності і урахуванні неповторності і особливості кожної особистості, нації, держави, цивілізації. Потрібно також наголосити, що при трансформації соціального середовища особистість звільняється від прихильності до конкретного суспільства. Це відкриває перед особистістю ряд додаткових можливостей для самореалізації та вибору різних життєвих стратегій. Отже, в глобальному суспільстві перед особистістю постає проблема внутрішньої самовизначенності. В той же час вона намагається створити нову ідентичність – глобальну. Але глобальна ідентичність не вимагає відмови від сутнісних і унікальних характеристик тієї спільноти, з якою себе ідентифікує особистість. Адже при відмові від характерних сутностей спільноти виникає таке загрозливе явище як уніфікація. Реалізація особистості в сучасному українському суспільстві, яке знаходиться у перехідному періоді вимагає суттєвих корекцій в соціокультурній сфері. Така корекція спрямована на формування нової соціокультурної моделі особистості, адже нова соціокультурна реальність передбачає вибір нових пріоритетів, цінностей, методів адаптації до реальності, яка трансформується. |