Дисертант дійшов таких підсумкових висновків: 1. З ідейних течій, що вели суспільно-політичну боротьбу в Галичині 60-х – першої половини 70-х років ХІХ ст., народовці посідали історично прогресивні позиції. Їхня діяльність збігалася з боротьбою українських визискуваних мас проти іноземного гніту в Австро-Угорщині, що відіграло позитивну роль в історії краю і мало сприятливий вплив на суспільне життя Великої (Східної) України щодо консолідації там патріотичних сил і зростання настроїв проти російського колоніалізму. Націоналізм народовців цього періоду сприяв успіхові національно-визвольної боротьби, будив національну свідомість народу. Москвофіли виступали в тій боротьбі на платформі панславізму «п’ятою колоною» російського імперіалізму в Україні. 2. В ідейній боротьбі, котра точилася в Галичині 70-х років XІХ ст., що стала визначальною для подальшої долі краю і впливала на перебіг подій у Великій Україні, Остап Терлецький посідає визначне місце. Громадська діяльність Терлецького припадає в основному на другу половину 60-х – початок 80-х років. Тривалішою, хоч і з великими перервами, була його літературна праця. Починається вона з надрукування у «Правді» фольклорних записів і великої статті про Григорія Сковороду (1868–1869 роки) і завершується неопублікованою досі розвідкою «Українське село в драмах Карпенка-Карого», написаною наприкінці 90-х років. 3. Оригінальна творча діяльність Терлецького розгорталася за періоду, котрий І.Франко і Т.Зіньківський називають періодом «Молодої України» (80-ті роки). Цілком збігаючись з духом і спрямуванням діяльності «молодоукраїнців», Терлецький у часі випереджає їх. Мислитель виступає предтечею «Молодої України». 4. Творча спадщина мислителя, котра широко відображає соціологічні, філософські, суспільно-політичні погляди, орієнтована була на тодішні новітні досягнення європейської науки, що поставала на підвалинах філософії позитивізму. Терлецький визнавав вплив на своє світорозуміння природодослідників-позитивістів Е.Геккеля, Т.Г.Гекслі, історика і соціолога Г.Т.Бокля та ін. Він зробив переклади на українську мову окремих праць Е.Геккеля, Е.Енгеля, Е.Лавельє, К.В.Негелі, Б.Шоу. Позитивізм Терлецького свої початки бере від українських філософів Федоровичів, передусім Володислава Федоровича. 5. У суспільно-політичних поглядах і способах реалізації соціальних ідеалів Терлецький був радикалом націонал-демократичного типу. 6. Видатною прикметою спадщини Терлецького є розвиток ним критичної традиції в історії нашої духовності. Критичним аналізом він охопив майже всі сфери життя української нації: суспільну, політичну, економічну, філософську, релігійну (антиклерикалізм), мистецько-літературну, наукову тощо. Як Маркіян Шашкевич перед тим будив своєю лірою національні почуття галичан, так Остап Терлецький розбурхував їхній розум, викриваючи рутинність суспільної свідомості тогочасного українства. 7. Багато суспільно-політичних завдань і принципів, сформульованих і висунутих Терлецьким, залишаються актуальними і для нашого часу. Передусім – це позитивістський принцип ґрунтовного наукового підходу до розв'язання будь-яких проблем. Цей принцип був втіленням висунутого М. Драгомановим все ще не виконаного завдання «європеїзації» України. Звідси і суспільне завдання подолати колоніальні наслідки, котрі залишило в Україні довготривале російсько-царське, а потім московсько-комуністичне панування. 8. У своїй діяльності і творчості Терлецький рішуче виступав за зорганізованість, єдність усіх патріотичних сил у боротьбі за розв'язання «українського питання», під котрим розумів звільнення Батьківщини з-під колоніального гноблення обох – Російської і Австро-Угорської – імперій, від капіталістичного та феодального визиску рідного народу, здобуття ним умов для вільного духовного розвитку. 9. Надто актуальним застереженням для сучасної України є таке твердження Терлецького, висловлене ще 1874 року: «Можна мати усе за собою – і правду, і історію, і мораль, а не маючи одного, не маючи сили, можна марно пропасти помимо найяснішого сконстатування теоретичної своєї відрубності». Ось чому так важливе тепер є гасло про могутню Україну. Лише економічно самостійна, з обороноздатною армією, з консолідованою політичною українською нацією Україна стане справді незалежною і квітучою державою. Саме такою мріяв бачити свою Батьківщину Терлецький, бо, за глибоким його переконанням, український народ «певне, має перед собою велику будучність». 10. Особистий подвиг Терлецького полягає в тому, що він не похитнувся, не зрадив своїм юнацьким ідеалам боротьби за щастя Батьківщини, шукав (хай не завжди йому вдавалося віднайти, як у випадку захоплення деякими соціалістичними утопіями) відповіді і способи для порятунку рідного народу. Його переконання не похитнули ні переслідування влади, ні ув'язнення, ні остракізм «своїх». Тому сучасники заслужено називали його «незламним». У здобутих тепер Україною перемогах на шляхах поступу є внесок вірного і шляхетного сина нашого народу – Остапа Терлецького. | 